Сила прикладу

Виступаючи на Раді зовнішніх стосунків у Нью-Йорку, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк запевнив, що в Україні стабільна ситуація, країна має всі ресурси для виконання своїх зовнішніх і внутрішніх зобов’язань, а тому не оголосить дефолт. У той же час він був змушений пояснювати труднощі, що є в країни: «Програма з МВФ писалася як мирна програма. Зараз у нас дещо інші реалії, і, можливо, ми переглянемо ряд положень програми. Але ми впевнені, що Україна не оголосить дефолт»...

ЧОМУ НЕ БУДЕ ДЕФОЛТУ

Того ж дня в Києві Президент України Петро Порошенко представляв країні свою «Стратегію 2020».  Серед озвучених ним пріоритетних сфер реформування, боротьба з корупцією, оновлення влади і бюрократичного апарату, судова реформа, реформа правоохоронних органів, децентралізація та реформа державного управління, податкова реформа, дерегуляція та розвиток підприємництва, реформа системи безпеки і оборони, а також незалежність нашої держави і подальша популяризація України в світі.

Тим часом в експертному середовищі в ці ж години розглядалася ще одна тема, яка відкриває великий простір для модернізації нашої країни і вже на практиці довела свою ефективність. Директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерій Гєєць, відзначаючи потребу оздоровлення економіки України, на якій позначається сьогодні і економічна криза, і збройна агресія, звернув увагу на «досвід повоєнного відновлення економік європейських країн на основі Плану Маршалла».

ЧИ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ ЦЕЙ ПЛАН?

Академік зазначає, що відповіді на це питання його інститут розробляє вже декілька місяців і надіслав відповідні висновки урядові і Президентові. «План Маршалла, застосований для європейських країн, мав дві складові, — говорить Гєєць, — Перш за все це відновлення економіки. Але завдяки цьому проектові Європі вдалося стати  на шлях формування європейського співтовариства і зрештою — Європейського союзу. А оскільки і Україна зараз стала на шлях залучення до ЄС, то для нас цей досвід дуже важливий, оскільки в ньому і відновлення економіки і успішна євроінтеграція». «Все, що тоді відбувалося в рамках Плану Маршалла, робилося надзвичайно прозоро, — зазначає директор інституту, — в ході його реалізації проводилося не лише оновлення окремих секторів економіки, але й відновлювалася фінансова стабільність, інфраструктура, формувалася відповідна система, проводилися навчання і перепідготовка кадрів. Все це сьогодні необхідно й Україні».

При цьому Гєєць підкреслює, що далеко не завжди все вирішується обсягом фінансової допомоги. Як приклад він наводить післявоєнну Німеччину та сучасну Боснію. У перерахунку на нинішній курс перша отримала за Планом Маршалла $200 на душу населення, тоді як Боснія — в сім разів більше. Але Німеччина, за словами академіка, працювала і «потужно» відродила економіку, а Боснія стала повністю залежною від цієї допомоги і «сама сконсолідуватися не змогла». Учений вважає, що все залежить від того, як країна може організувати роботу щодо реалізації відповідного проекту. Так, 2013 року Україна зуміла, за його даними, використати лише близько 30% тих кредитних ресурсів, які були для неї призначені. Це свідчить ще й про те, що надзвичайно важливим є організаційне забезпечення, яке передбачалося Планом Маршалла.

НЕ СИЛА ЗБРОЇ, А СИЛА ПРИКЛАДУ

Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олександр Власюк присвятив свою доповідь політичним аспектам Плану Маршалла. Пропонуючи цей план повоєнній Європі, США переслідували також і свої прагматичні цілі — отримати доступ на цей надзвичайно ємнісний ринок, зазначає Власюк. У той же час, на його думку, США відновили рівновагу в сфері європейської безпеки і зберегли демократичні цінності в цьому регіоні. Для цього використовувалася не сила зброї, а сила прикладу, демонструвалися переваги суспільства, яке впевнене в своєму майбутньому. Окрім того, економічні важелі виявилися дуже ефективними для досягнення політичних цілей.

Реалізація Плану Маршалла, на думку Власюка, жодним чином не ущемила ні незалежність, ні національні інтереси країн-учасників цього плану. Навпаки, США допомогли Західній Європі зміцнити свій суверенітет і забезпечити економічне зростання. А ті країни, які не прийняли План Маршалла, практично законсервували свої політичні та економічні проблеми, констатує  заступник директора. Аналогічна ситуація складається і в Україні. Аналізуючи сьогоднішній оборонний потенціал і ситуацію з військовими діями на Сході нашої країни, Власюк робить висновок, що позаблоковий статус не забезпечує їй безпеки, тоді як надання сучасного Плану Маршалла відкрило б для України політичні перспективи і, зокрема, можливість перейти до проактивної зовнішньої політики, брати участь у формуванні механізмів європейської безпеки.

ГЕТЬ КАРТКИ! ХАЙ ЖИВЕ НІМЕЦЬКА МАРКА!

«Хоча ми сьогодні говоримо про новий План Маршалла для України, — зазначає керівник відділу зовнішньої політики НІСД Олександр Шаров, — це не означає, що цей план нам потрібно повторити детально, зробити якийсь дубль. План Маршалла — це просто світовий бренд, загальновизнаний зразок успішної програми міжнародної фінансової допомоги у відродженні економіки. США виділили країнам-реципієнтам $17 мільярдів (за нинішніми цінами  приблизно $160 мільярдів), з них було використано приблизно $13 мільярдів».

Для управління цією програмою було створено спеціальні установи — Адміністрація економічної співпраці, яка діяла під юрисдикцією країни-донора і була підзвітна двом міністерствам США, — МЗС (Держдепартаментові) і  Міністерству торгівлі і очолювалася дуже відомим бізнесменом, колишнім керівником корпорації Studebaker Полем Гофманом. Іншою спеціальною установою стала Організація європейської економічної співпраці — нині Організація економічної співпраці та розвитку, яку ми отримали в спадок від Плану Маршалла. Вона, на відміну від Адміністрації, яка займалася рухом матеріальних цінностей, займалася управлінням фінансами. Було також створено спеціальний європейський фонд, щоб пом’якшити для європейських компаній негативні наслідки зростання конкуренції.

Фінансовий механізм Плану Маршалла мав два варіанти — бюджетний і банківський (залежно від специфіки країн-реципієнтів). Наприклад, у Франції гроші проходили через бюджет, а в Німеччині та Австрії — через банківську систему, що забезпечувало ретельніший контроль за їх використанням. Причому в Німеччині для цього було спеціально створено Банк розвитку, що існує й зараз. Шаров стверджує, що банківська модель забезпечила не лише контроль за цільовим використанням коштів, але й дозволила створювати так звані зустрічні фонди, завдяки чому була  піднесена роль національної валюти в розвитку країни. Підприємства, які отримували допомогу від цих фондів у німецьких марках, не повертали їх до США — вони залишалися у фондів для повторного кредитування промисловості. У результаті 40% інвестицій, зроблених у той час, наприклад, у вугільну промисловість Німеччини, пройшли через ці зустрічні фонди. До речі, аналогічна схема застосовувалася і під час об’єднання Західної та Східної Німеччини. Використовується вона і зараз... «Отже, План Маршалла живе й допомагає розвиткові європейської економіки», — стверджує Шаров.

Він підкреслює, що План Маршалла створювався на основі компромісної ідеології, а американці — його творці й виконавці — не були стовідсотковими лібералами-риночниками. На підтвердження наводиться колізія, що виникла між Людвігом Ерхардом та американським генералом Люсіусом Клеєм, що відповідав за економічний розвиток Бізонії, — англо-американської окупаційної зони. Наступного ранку після того, як Ерхард скасував у Західній Німеччині картки, генерал висловив йому претензію, як це він, мовляв, посмів послабити карткову систему за умов дефіциту продуктів?! Ерхард відповів: я її не послаблював, я її ліквідував — тепер єдиною карткою в Німеччині буде німецька марка. Отже, План Маршалла не насаджував ринкові стосунки, зазначає Шаров, але був найефективніше використаний саме там, де самі реципієнти допомоги глибоко розуміли переваги ринкової системи.

Чи сприймаються в сьогоднішній Україні вигоди та можливості цього плану? Судячи за словами експертів, однозначної відповіді на це запитання, схоже, наразі немає.

КОМЕНТАРІ

Тетяна ЄФІМЕНКО, президент Академії фінансового управління:

— Такі механізми, як План Маршалла, може бути використано для  відродження економіки України після економічних і політичних криз, з якими ми зіткнулися. Ми сьогодні робимо історичний вибір: ми з вами європейці чи продовжуємо за інерцією бути похідною колишньої радянської системи. У цьому основне запитання. Але для того, щоб прийняти цей план потрібна ще політична воля. А ми, вчені, аналізуємо нашу ситуацію, робимо ретроспективний аналіз і доходимо висновку, що, враховуючи набір загроз і ризиків, з якими ми зараз зіткнулися, ситуація дуже схожа. Але на новому витку історії, обставини дещо інші. Проте, з погляду аналітики, ми дійсно вперше за роки незалежності зіткнулися з таким різким посиленням політичних ризиків. І нам потрібно вчитися в тих світових лідерів, які свого часу «перекували» свої вади на переваги.

Олександр ВАЛЬЧИШЕН, керівник аналітичного підрозділу групи «Інвестиційний капітал України»:

— У людей, які керують країною, попри те, чи є у неї програма співпраці з МВФ, чи є допомога від Світового банку або інших міжнародних фінансових організацій, завжди має бути ще й своя програма дій, власна дорожня карта. Її можна коректувати з врахуванням побажань МВФ і його світоглядним баченням, але зараз у нас внутрішній план  головних українських урядовців і програма МВФ — це ідейно те ж саме. Йдеться про стабілізацію економіки і відновлення економічного зростання в подальші роки. А план, якщо він є, можна назвати як завгодно. Головне, щоб він був і мав свою філософію, яка передбачає повне використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів, які дозволяють відновити економіку і забезпечити добробут  громадян.

Андрій НОВАК, голова Комітету економістів України:

— Виступ Президента з програмою «Стратегія 2020» я розцінюю в основному як популістський, зроблений у процесі виборчої кампанії. Та й наші вчені недалеко від нього пішли. Коли бракує власних ініціатив та ідей, немає бази для прийняття інтелектуальних ухвал, то нерідко використовується метод стрілочника. Проблема перекладається на зовнішні аналогії та зразки. І тоді відроджуються різні відомі в минулому ініціативи і плани, яким уже більше аніж півсторіччя, які реалізовувалися в незрівняних умовах. За останніх 24 роки ми це проходили вже не раз. Сьогодні у нас зовсім не та ситуація, яка була майже 70 років тому в Німеччині та інших європейських країнах, коли там реалізовували План Маршалла.