Тінь «Газпрому» та дешевий газ

Усупереч запевненням чиновників дешевий російський газ не сприймається як константа ні в експертному співтоваристві, ні в українському суспільстві в цілому. Нагадаємо, що у відповідних документах, підписаних наприкінці минулого року в Москві, передбачено щоквартальне підписання протоколу про ціну російського газу для України й зауважено, що в тому випадку, якщо з якихось причин такий протокол не буде підписано, ціна визначатиметься по-старому, тобто без знижувального коефіцієнта. Проблема полягає в тому, що «якісь причини» ніяк не обумовлені й, за бажання, можуть бути розширені до безкінечності. Починаючи від нежиті, яка може раптово вивести з ладу підписанта, до, скажімо, відновлення переговорів України з Євросоюзом про асоціацію, про що час від часу віщають  наші чиновники.

І не дивно, що енергетичних експертів у зв’язку з цим дуже турбує план «Б» — що робитиме Україна в тому випадку, якщо Росія знайде причини, щоб не підписувати протоколи. Чи легко підуть у Євросоюзі на те, щоб відновити співпрацю з Україною в реверсних постачаннях газу через країни Східної Європи? Нагадаємо, що минулого тижня Сабін Бергер, прес-секретар комісара ЄС у питаннях енергетики Гюнтера Оттінгера нагадала: «У той час як Комісія бере до уваги нещодавні повідомлення засобів масової інформації, реверсні газові постачання з ЄС є можливістю для України збільшити конкуренцію на ринку й підсилити безпеку постачань». «Комісія діє як посередник у цьому питанні, — сказала вона, — але самі країни й притягнені компанії повинні вирішувати питання реверсних постачань. Комісія залишається в тісному контакті з українською владою в зусиллях, спрямованих на реформування українського енергетичного сектора в руслі зобов’язань у рамках Енергетичного співтовариства».

Словом, нас у черговий раз повідомляють, що двері все ще відкриті. Проте українські експерти не вважають, що повернутися до питання про реверс газу з Європи буде дуже просто. «Якщо російська сторона в будь-якому кварталі відмовиться підписати додаткову угоду й не затвердить відповідний коефіцієнт, що коригує, встановлює ціну 268,5 долара, а також відмовиться від Харківських угод, то Україна може отримати газ за ціною понад 500 доларів за тисячу кубометрів, — зазначає директор спеціальних проектів НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. — У цих умовах можливість компенсації з інших джерел, спрямована на те, щоб зменшити ціну газу для української економіки, надзвичайно важлива. І будь-яке припинення переговорів щодо можливості реверсних постачань виглядає дуже дивно. Навіть 5 мільярдів кубометрів газу, отриманого про всяк випадок завдяки реверсу, дозволяли б чинити тиск на Росію, щоб вона підписувала відповідні угоди кожного кварталу».

Перехід на низькі російські ціни газу й відмова від реверсу, говорить глава Бюро комплексного аналізу Сергій Дяченко, означають також, що Україна відмовляється від участі в процесах стратегічного планування енергетики, що йдуть у Євросоюзі. «Це питання постачання української електроенергії до ЄС, використання на ринкових умовах наших підземних сховищ, створення  українського газового хаба», — зазначає експерт. «Ціна на газ — це питання формування нашого перспективного балансу, — продовжує він, — торік ми запустили чимало перспективних проектів, спрямованих на нарощування внутрішнього видобутку, використання нових технологій, на енергозбереження, на формування конкурентного ринку газу. Ми мали, завдяки цьому, можливість створити в країні ефективну енергозбережну економіку. Зараз ми отримали нову ціну газу, яка обіцяє тактичний виграш, але створює в стратегічному сенсі багато проблем саме тому, що непрозора й незрозуміла перспектива: скільки ця ціна протримається, на яких підставах ми її отримуватимемо й що взагалі буде далі».

Дяченко впевнений, що Україні «необхідно зберігати поле для можливості подальших переговорів про реверсні постачання газу». У той же час він підкреслює, що в умовах монопольних постачань у країні неможливо будувати конкурентний ринок газу. Під питання поставлена й Енергостратегія України до 2030 року, в якій ставилося завдання скорочувати споживання російського газу, а нові домовленості з Росією їй суперечать. Тепер треба створювати нову стратегію. «Але чи слід у ній орієнтуватися на цю ціну або ж на енергозбереження, енергоефективність економіки?», — ставить експерт  риторичне запитання. У той же час він зауважує, що низька ціна газу сама по собі не унеможливлює проекти з енергозбереження й наводить як приклад США, де успішно розвивається енергоефективна економіка. «Це питання дієвості ринкових механізмів і стимулів для енергозбереження на всіх рівнях», — наполягає Дяченко.

Тим часом перед Новим роком в Україні набрала чинності постанова Нацкомісії, що здійснює держрегулювання на ринку у сфері енергетики, якою затверджено порядок формування тарифів на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами на основі багаторічного стимулюючого тарифоутворення. Чим не основа для створення внутрішньоукраїнського конкурентного газового ринку?

Проте, відповідаючи на запитання «Дня», експерти не побачили значного позитиву в цьому новому порядку. «На мій погляд, це створено виключно для того, — зазначає Рябцев, — щоб мати можливість спекулювати на різних тарифах для різних споживачів. Ринку газу за нинішньої системи тарифоутворення в Україні немає й не буде, поки ця система не буде прозорою й зрозумілою для всіх учасників ринку. Потрібен чіткий контроль і облік як за обсягами газу, що реалізовується всім без винятку споживачам, так і за якістю газу. Зараз у нас з вами немає індивідуальних лічильників. Сплачуючи за газ за нормативами, завищеними в 2—3 рази,  ми фактично є спонсорами інших споживачів, зокрема промисловості, яким потім за низьку ціну ($84 за тисячу кубометрів) буде надано цей газ, нібито використаний нами». Те саме й з якістю газу. «Коли газопостачальні компанії стверджують, що постачають газ, що відповідає нормативним документам, ми маємо вірити їм на слово, — зазначає Рябцев, — ні держава, ні Держспоживінспекція, ні інший якийсь контрольний орган не можуть встановити ні калорійність, ні вологість, ні інші параметри газу».

Дяченко підкреслює, що досвід використання стимулюючої системи тарифоутворення суперечливий. Незважаючи на складну формульну систему, конкретні рішення регулювальником все ж таки приймаються суб’єктивно, й тому така ускладнена система в наших умовах «ще одне джерело корупції, шлях для її посилення». До того ж таку систему, зазначає експерт, застосовують там, де не вдається уникнути монополізму. Приймаючи таку систему, влада начебто визнає, що деякий час забезпечуючі компанії й надалі будуть монополістами. Але це суперечить закону України про функціонування ринку газу, що хоча й не діє, але вимагає створення конкурентного ринку.

Дяченко бачить за цим новим порядком також тінь «Газпрому», поки лише формально присутнього на українському ринку (компанія «Газпромзбут»), оскільки він зобов’язаний купувати газ у «Нафтогазу України», що йому невигідно. Але експерт нагадує про наближення закінчення приватизації газорозподільчих компаній. «Це ключові підприємства, які контролюють білінгову й телеметричні системи, що формулюють регіональний баланс ринку, — ключ до балансу газового ринку країни, — характеризує обл-, міськ— і райгази  Дяченко й додає: — Швидше за все «Газпромзбут» буде зацікавлений у тому, щоб узяти участь у приватизації цих підприємств».