«Трицентова драма»

Грудень може піднести українській економіці неприємні сюрпризи. А колективи феросплавної галузі їх вже отримали, до того ж іще в листопаді. Уряд не зумів дотримати слова і не добився виконання двох своїх постанов від 1 і від 31 жовтня, якими для електрометалургів було встановлено період пільгових цін на електроенергію (з 12 листопада цього року по 12 квітня 2013 року). А хто може дозволити собі працювати збитково? І на початку грудня Запорізький і Стахановський заводи феросплавів було зупинено.

«Наш завод бореться за продовження своєї майже 80-річної історії», — сказав журналістам голова правління і гендиректор ЗЗФ Павло Кравченко і навів перелік всього того, що робило керівництво підприємства (листи, звернення, переговори). «Але результат виявився для нашого підприємства нульовим», — вів далі директор. За його словами, державні структури не здатні зрозуміти значення такого підприємства, як ЗЗФ. За його словами, за ціною електроенергії (нині вона дорівнює 9,3 цента за кіловат, а рентабельно працювати феросплавники зможуть лише після того, як її знизять на 3 центи) стоять не лише власники заводу, а й працівники підприємства, а також постачальники і підрядники зі своїми колективами, які теж можуть втратити роботу.

Директор наводить дані про те, як тарифи на електроенергію, які за останніх 3 роки зросли на 76%, впливали на економіку підприємства. Якщо 2010 рік підприємство закінчило з чистим прибутком 105,4 мільйона гривень, то 2011 року його збитки, в результаті неодноразового підвищення тарифів на електроенергію, становили близько 759 мільйонів, а за 11 місяців цього року — 653 мільйони. Кравченко наголошує, що на підприємстві працює 3870 осіб. Вони вже практично безробітні. А донедавна сплачували лише податків на доходи фізосіб 112,2 мільйона гривень за рік до місцевої скарбниці. Оплата за річне споживання електроенергії підприємством перевищує 1,6 мільярда гривень. Тепер, після закриття заводу, компанія, що забезпечує підприємство електроенергією, втратила цю суму, а держава — податок на додану вартість (232 мільйони гривень). До того ж за рік завод використав на 1,5 мільярда гривень різної сировини, і ПДВ на цю суму становить 238 мільйонів. Не буде й цих внесків, адже завод зупинено.

«Одне з найбільших моїх розчарувань за останні два роки, — каже Кравченко, — це політика держави щодо створення і збереження робочих місць. Про неї кажуть усі. І нікого не обходить, що сьогодні із заводу вже звільнено 1400 осіб. Решта під загрозою скорочення». Керівник з болем говорить про зниження зарплати для працівників підприємства. За планом на цей час її мали намір підвищити в середньому до 5 тисяч. Тепер вона — 3,9 тисяч. А після зупинки заводу знизиться у небагатьох працівників, що залишилися, до 2,3 тисяч гривень. «Завод стоїть на фінішній прямій», — констатує Кравченко.

Аналогічна ситуація і на Стахановському феросплавному. 2010 року у нього було 5,5 мільйона гривень прибутку, а 2011-го — 235 мільйонів гривень збитків. За 11 місяців 2012 року вони становили 241 мільйон гривень. Заступник голови правління цього підприємства Денис Сисуєв зазначає, що феросиліцій, який виготовляється на заводі, — це найбільш енергомісткий із феросплавів. У собівартості його виробництва на підприємстві 50% припадає на електроенергію. А ціни на продукцію підприємства на ринку знизилися на 20%. Така «вилка» призвела до того, що СЗФ довелося загасити сім з восьми своїх печей. Агрегат, що працює (адже заводові треба якось пережити зиму), використовується здебільшого для опалення. Сисуєв нагадує, що СЗФ споживав, а отже, й оплачував мільярд кіловат електроенергії на рік. Сплачував 44-45 мільйонів гривень податків. Тепер, після закриття, не буде ні того, ні іншого І це, за словами топ-менеджера, нікого в чиновницькому корпусі не обходить. «Хотілося б жити, сподіваючись на те, що ціна електроенергії знизиться, і на ринок феросплавів, де ціни можуть зрости, — каже заступник директора. — Але на це надії мало. Тому що, згідно з прогнозом, нинішня стагнація може протриматися ще два роки».

Виконавчий директор Української асоціації виробників феросплавів Сергій Кудрявцев розповів журналістам про те, чому феросплавникам так важко добитися тарифу на електроенергію, який дав би змогу продовжувати роботу. «Нас порівнюють з Німеччиною, із Швейцарією, де електроенергія дорожча, ніж у нас, — зазначає голова Асоціації, — але саме тому там і немає феросплавного виробництва. Воно у всьому світі досить енергомістке. І розвивається лише в тих країнах, де є можливість отримати мінімальну ціну. Це Франція, де багато атомних електростанцій, Норвегія, Македонія. Чомусь із ними нас не порівнюють. А переконують у тому, що зниження тарифу на електроенергію буде пільгою для підприємств. Але це, скоріше, пільга не для нас, це — підтримка тих самих енергетиків. Що більше феросплавники беруть електроенергії, то, як відомо, стабільніше працює енергосистема. А зараз ми приходимо до того, що електроенергія йтиме здебільшого на освітлення, опалення і кондиціонування якихось крамничок та рундуків. Це енергосистемі не додасть ні надійності, ні належної оплати». Кудрявцев звинувачує в ситуації, що склалася, компанію ДТЕК.

Ще різкіше відгукується про цю компанію Кравченко. Він називає її «монстром, що поїдає державу», і розповідає журналістам подробиці боротьби феросплавників за зниження тарифів на електроенергію. Своєю великою перемогою вони вважали доручення Президента Віктора Януковича Кабмінові, в якому він вимагав до 1 жовтня вжити відповідних заходів. І 1 жовтня уряд справді ухвалив постанову, що зобов’язала продавати електроенергію електрометалургійним підприємствам дешевше в період з 1 жовтня 2012 року по 1 березня 2013-го. Але виявилось, що це положення виконати далеко не просто. І уряд через місяць ухвалює новий документ, в якому пересуває «пільговий» термін на період з 12 листопада по 12 квітня 2013 року.

Після цього перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський зазначав, що знижку на тарифи на електроенергію українським феросплавним заводам надано для підвищення конкурентоспроможності їх продукції на світових ринках. До того ж уряд, як пояснював віце-прем’єр, в обмін на пільги висунув свої умови цим підприємствам. Їх зобов’язали протягом шести місяців внести істотні інвестиції, аби більше не потребувати держпідтримки. У результаті це, за словами першого віце-прем’єра, має зумовити зростання валютної виручки, поліпшення торговельного балансу країни і збереження робочих місць.

Але і цього разу постанова залишилася не виконаною в частині зобов’язань держави. Як зазначає Кравченко, йому чинила опір компанія ДТЕК, що має чимало своїх представників у раді держпідприємства «Енергоринок». За його словами, вони неодноразово зривали засідання цього органу і врешті-решт під надуманим приводом просто зняли це питання з обговорення. Чи не полягає проблема в тому, що українські олігархи ще не навчилися домовлятися між собою? Відповідаючи на це запитання «Дня», Кравченко зазначив, що перед кожним, хто ухвалює такі рішення, діючи у власних інтересах, має бути моральна риска — інтереси людей, потреба в збереженні в країні робочих місць. «Переступати її, — на думку директора, — не дозволено нікому».

У прес-службі названої компанії «Дня» виклали інший погляд: «ДТЕК працює виключно в рамках чинного законодавства. Компанія не має стосунку до встановлення енерготарифів — їх визначає регулювальник. Ми не є постачальником електроенергії для феросплавних підприємств. Тому звинувачення в буцімто небажанні ДТЕК забезпечувати енергопостачання двох феросплавних заводів за пільговими цінами є необґрунтованими і некоректними. Загалом нещодавні заяви представників феросплавної галузі викликають лише подив і видаються спробою перекласти свої проблеми на інших». Переконливо?