Ціна зволікання і «Коля-69»

Боротьба з корупцією в нашій країні ведеться немов за відомою приказкою: перемогти корупцію не можна — її можна лише очолити. І не випадково прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк обіцяє не допустити приватизації установ, створених для протидії цій іржі на тілі нашої держави. «Будь-які спроби приватизації Національного антикорупційного бюро або Національного антикорупційного агентства приречені на поразку», — запевнив він у понеділок на виїзному засіданні Мін’юсту. Проте темпами і якістю боротьби з корупцією  в нашій країні дещо здивовані іноземні експерти, залучені Центром міжнародного приватного підприємництва (за підтримки USAID) до проекту «Упевнений бізнес — заможна громада».

•  Глава робочої групи Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з протидії хабарництву в міжнародних комерційних операціях (Словенія) Драго Кос сказав, що вже п’ятнадцятий раз приїжджає до України, але не помітив великих зрушень у боротьбі з корупцією. Прийняте законодавство, на його думку, є недостатнім, надто фрагментованим на різні законодавчі акти і, на жаль, не дає результатів. «Я не знаю іншої країни у світі, яка мала б таку кількість антикорупційних установ, але практичні результати їхньої роботи не дуже помітні», — зазначає експерт. Він посилається на думку деяких дипломатів, які працюють у нашій країні й називають корупцію найстрашнішим її (України) ворогом.

•  «Без боротьби з корупцією ваша країна матиме дуже серйозні наслідки, — попереджає Кос, — і їхні ознаки відчуваються вже зараз». «Якщо ви не боротиметеся з корупцією, — продовжує він, — змінюючи при цьому на краще політичну систему, ви ризикуєте створити ще більш корумповану державу. Усе відбувається занадто повільно». «Ви ще не досягли стадії розчарування в уряді. Але якщо не додати швидкості антикорупційній діяльності, то, — застерігає  Кос, — такої реакції доведеться не довго чекати. І особливо це стосується приватного сектора. Тих компаній, які хочуть мати можливість конкурувати на світовому ринку».

«Якщо ви подивитеся на Грецію, то зрозумієте, як корупція нашкодила розвитку цієї країни, — зазначає колишній слідчий суддя, депутат Європейського парламенту від Франції Єва Джолі, — то побачите, як корупція призвела до зростання боргів. У Греції приблизно третина проблем пов’язана з корупцією. Величезний грецький борг став таким у зв’язку з тим, що були укладені державні контракти для задоволення приватних інтересів, і це має дуже серйозні наслідки для грецького народу». «Жахлива корупція і в Афганістані. Вона заважає встановленню миру в цій країні, і великі зусилля на багато мільйонів доларів, спрямованих на те, щоб досягти добробуту людей у цій країні, через корупцію не спрацювали на користь її жителів».

•  «Щоб побороти корупцію, потрібно змінити дві речі, — впевнений професор кримінології Північно-Східного університету в Бостоні (США) Нікос Пассас, — поведінку й ментальність. Першу можна змінити, спираючись на закони і їх виконання. Але зміна менталітету вимагає більшого часу й інколи навіть зміни поколінь. Це питання нової культурної спільноти, яку треба виховувати й розвивати. Це також питання освіти. Цю роботу треба починати зі шкіл і університетів, і це саме те, у чому повинні брати участь вчителі шкіл і викладачі вишів, ЗМІ, та й усе громадянське суспільство».

Тим часом, громадянське суспільство в Україні веде війну з корупцією та корупціонерами, як у старій, так і в новій владі. Воно вже дечого добилося в законодавчому полі й зараз докладає всіх зусиль для того, щоб корупціонери не могли уникати покарання. Говорить один з активістів антикорупційного руху, експерт Інституту публічної політики Ігор Шевлаков. Він працює над міжнародним проектом (у ньому беруть участь також Польща, Молдова й Вірменія за підтримки Єврокомісії) залучення громадськості до моніторингу конфліктів інтересів у державній  службі. «Після того, як був повалений режим Януковича, — зазначає Шевлаков, — перед нами відкрилося політичне вікно можливостей. Уряд інколи слухає громадськість і сприймає її пропозиції, та й Верховна Рада стала уважнішою до наших ініціатив».

•  «А коли на них тиснуть ще й наші міжнародні партнери, — додає громадський діяч, — то багато чого, як виявилося, можна добитися. Але що ми побачили в результаті дослідження? Фактично записані в законі механізми є фікцією. У чотирьох міністерствах, чиновників яких нам удалося опитати, виявився лише один конфлікт інтересів. А в 11 міністерствах, які відповіли на наш інформаційний запит,  знайшлися ще три конфлікти інтересів. Хоча кумівство, що вважається українською специфікою корупції й варіантом конфлікту інтересів, у міністерствах буквально процвітає».

«За старої влади при необхідності можна було знайти корупціонера, заарештувати й навіть показати всьому світу в телевізорі, але при цьому він міг уникнути відповідальності, — нарікає Шевлаков, — Якщо була відповідна домовленість або відповідна воля. Не було прямого й невідворотного зв’язку між порушенням і покаранням за нього. А чиновники досить добре знали й розуміли законодавство, але майже ніколи не заявляли про наявність у них конфлікту інтересів, та й ті підрозділи та спеціальні органи, що мали відповідні повноваження, практично не виявляли таких конфліктів. При цьому повідомлення журналістів-розслідувачів або громадських активістів, наприклад про влаштування дітей відомих політиків і чиновників на хлібні посади або про державні закупівлі у родичів у приватних компаніях, залишалися без уваги».

•  Зараз конфлікт інтересів уже сам по собі є нехай і не кримінальним, але все-таки правопорушенням, роз’яснює Шевлаков, що дає підставу скасовувати прийняті всупереч закону рішення або контракти. Зараз кожен може заявити про конфлікт інтересів у закупівлях або виділенні землі й через суд вимагати скасування корупційного акту. Проте, коли місцеві активісти Київської, Вінницької, Чернівецької й Черкаської областей поцікавилися справами з конфліктом інтересів, то ситуація «очікувано виявилася невеселою».

Наприклад, у Білій Церкві моніторинг показав, що близько третини місцевих депутатів і чиновників мають потенційні конфлікти інтересів. Оскільки займаються бізнесом або керують підприємствами, що надають якісь послуги в місті. Дослідження дало результати. Так, у Черкасах після оголошення такого проекту десять місцевих депутатів заявили про конфлікт інтересів. Інша справа чи звучать такі заяви в Києві, де кожен другий міський депутат є або забудовником, або перевізником, ставить риторичне запитання експерт.

•  Його колега, аналітик Transparensy International Олександр Калітенко розповів жахливу корупційну історію, що сталася в курортному містечку Хмільнику. Там цілу вулицю займають будинки родичів депутата міськради Олександра Бойка. Ділянки на ній були виділені матері, синові, сестрі, її чоловікові, тещі й братові невістки депутата. Інший депутат, Вадим Терещенко, виділив самому собі дві ділянки, а третю оформив на зятя. Коли ці порушення були виявлені, то депутати, що проштрафилися, виступили із заявами про конфлікти інтересів, але активісти вже звернулися до відповідних органів з проханнями про перевірку цих фактів. А попереду нові перевірки. Наприклад, виконавчий директор Transparensy International Україна Олексій Хмара розповів, що мера Ірпеня так і називають: Коля-69. Дивне прізвисько. Виявляється, городяни ведуть рахунок квартирам, що знаходиться у його власності... Тепер ці дані мають намір перевірити громадські діячі. Отже, не так уже й добре зараз корупціонерам в Україні.