Валютний курс як драйвер інфляції
Експерт: Залежність цінників на їжу від девальвації гривні майже прямо пропорційна
З вересня 2013-го по вересень 2014 року середні ціни на соціально значущі продукти, моніторингом яких займається Мінекономрозвитку і торгівлі, зросли в цілому на 80,7 гривні. Міністерство прогнозує за підсумками 2014 року інфляцію (грудень до грудня) на рівні 19,5%. Зрозуміло, прогнозний рівень зростання споживчих цін у 20%, що прозвучав раніше, може бути до кінця року легко подолано. Який внесок у зростання інфляції зробив і ще зробить до кінця року аграрний сектор, який цього року став одноосібним лідером і стабілізуючим чинником української економіки?
Відповідаючи на це запитання, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа нагадує, що за підсумками вересня інфляція в країні (вересень до грудня 2013 року) становила 16,2%, тоді як продукти харчування і безалкогольні напої подорожчали на 15,5%. «Продовольство не є у нас драйвером інфляції», — переконаний експерт. Воно, на його думку, тільки реагує на макроекономічні виклики. А головний серед них зараз — це девальвація гривні.
Ціни на продовольство не можуть не реагувати на валютний курс, підкреслює аграрій, зазначаючи, що його стабілізації досягти не вдалося, а тому зараз неможливо давати прогнози щодо цін на продовольство. І все-таки він упевнений: якщо курс гривні підніметься до 12 гривень за долар, то продукти перестануть дорожчати. Якщо ж він упаде до 14 гривень, то це позначиться на цінах. «Залежність цінників на їжу від девальвації гривні практично прямо пропорційна», — зазначає експерт. «Проте на роздрібні ціни ефект девальвації до рівня 12—13 гривень за долар уже імплементовано, — вважає Лапа. — Можливі якісь залишкові ефекти в рамках 3—5%. Але якщо буде більш-менш стабільна ситуація на валютному ринку, то через два-три місяці ми очікуємо суттєвого уповільнення темпів інфляції», — передбачає він.
Із цим згодна керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник. «Усі ризики, які були пов’язані з девальвацією національної валюти, в ціну вже закладено. Виходячи з цього, найближчим часом не варто очікувати якихось стрімких цінових сплесків», — говорить вона і зазначає, що з кінця серпня означилась тенденція стабілізації закупівельних цін на свинину і молочні продукти. У зв’язку з надходженням на ринок овочів нового урожаю знизиться вартість «борщового» набору.
Він порівнює нинішній рік із кризовим 2008-м, коли агрокомплекс, незважаючи на загальне падіння економіки майже на 15%, отримав результат, близький до нульового. Експерт передбачає, що, незважаючи на те, що тепер за багатьма видами продукції урожай близький до рекордного, цього року така ситуація може повторитись. Якщо торік було зібрано 63 мільйони тонн зерна, то цього року, за його даними, урожай зернових становитиме близько 60 мільйонів. (Мінагропром прогнозує 64,42 мільйона, схоже, не розуміючи, що таким чином він збиває ціну для вітчизняних виробників на світовому ринку).
Україна експортує практично половину вирощеного зерна, розповідає Лапа, але й цього достатньо, щоб забезпечити прив’язку цін на нього до валютної динаміки. Якщо на цей період минулого року продовольче зерно коштувало 1600—1800 гривень за тонну, то зараз ціна продовольчої пшениці — 2400—2500 гривень. Відповідно підвищуються ціни і на продукти переробки зерна. За даними офіційної статистики, продукти зернової групи подорожчали за січень-вересень цього року на 20%. «І логіка цього дуже проста, — зазначає Лапа, — піднялися ціни на зерно. А його частка в структурі виробництва хліба становить від 40% до 60%. У результаті на 40% зросли ціни на зерно і на 20% — на продукти його переробки». Проте, як пояснив експерт, динаміка цін на зерно і хліб, також залежна від девальвації, «пом’якшується» для виробників і в позитивному плані для споживачів падінням цін на зерно й олійні культури на світовому ринку (до $220 за тонну).
Говорячи про продукти, які випускаються і споживаються в Україні, Лапа зазначає, що ця група товарів практично не залежить від валютної динаміки. «На ринку плодоовочевої продукції ми бачимо навіть зворотний ефект, — нагадує він і наводить приклад: — У супермаркетах цього року картоплю можна знайти за ціною 2 гривні за кілограм». Майже така сама ситуація, за його словами, з цінами на молоко. Вони якщо й підвищились, то не більше, ніж на 3-5%, і це викликано, швидше за все, зростанням витрат на переробку.
«У структурі собівартості м’яса, — продовжує експерт, — до 70% припадає на зерно, а подорожчало не лише продовольче зерно, але й фуражне. Торік кукурудза у цей час коштувала 1100 гривень за тонну, а зараз — 1600—1700 гривень. Отже, ефект зростання цін на м’ясо — це виключно наслідок зернової складової, підвищення собівартості м’яса становило 35—40%. Це й призвело до підвищення цін на готову продукцію». «Але й ці ціни не є такими вже сприятливими для виробників, — коментує Лапа. — У попередні два роки темпи зростання цін сприяли зростанню поголів’я свиней, а зараз за цим показником ми вже вийшли на нуль, і я не виключаю навіть зниження поголів’я. Виходить, нинішнє підвищення цін — це прагнення втримати хоча б мінімальну рентабельність».
Доповнюючи колегу, Колесник зазначає, що ринок свинини в Україні не насичений. «У цьому напрямі ми є імпортозалежною країною. Коли наприкінці зими — на початку березня в Польщі була несприятлива епізоотична ситуація й імпорт звідти було заборонено, це призвело до зниження пропозиції на українському ринку. Це наклалось на девальвацію, і завозити м’ясо з-за кордону стало дорого. Відповідно зросли на внутрішньому ринку закупівельні ціни. З травня по серпень ціна на свинину (жива вага) зросла з 18 до 24 гривень. А із серпня в країні спостерігається стабілізація закупівельних цін, що пов’язано з тим, що купівельна спроможність населення в Україні не зростає, а падає. І, незалежно від собівартості виробництва, хоч як сумно, всім у нас заправляють переробники. Якщо вони не захочуть купувати м’ясо за вищою ціною, вони не робитимуть цього. І це вестиме до скорочення поголів’я».
У коментарі координатора аналітичного центру «Аграрний союз України» Лариси Старикової прозвучала оптимістична нота. Оскільки в українського аграрного сектора зростають можливості для експорту своєї продукції до Європи, і Україна займає у світі дедалі сильніші позиції як експортер продовольства, то, на її думку, курс гривні дедалі більше прив’язуватиметься до тих процесів виробництва, до тієї собівартості, яка складається в аграрному секторі. При цьому експерт зазначає, що сьогодні ніхто в Україні не аналізує по-справжньому процеси, які відбуваються в реальних секторах економіки внаслідок валютної політики, що проводиться Національним банком.
Є претензії до державної політики і у Лапи. Він зазначає, що Мінфін зараз готує вже п’яту хвилю податкового наступу на аграрний сектор, що, в разі реалізації відповідних намірів, позначиться на собівартості сільськогосподарської продукції, а отже — і на її цінах.
