Як не тарифом, то квитанцією...

Минулого тижня в Україні набрав чинності закон про ринок газу. Як він позначиться на житті країни, ще неясно. Утім, наразі морозів ще немає, а газова загроза для України завдяки переговорам у Брюсселі вже, здається, минула, хоча схвалені в Брюсселі протоколи ще не підписано. Принаймні голова Міненерговугілля Володимир Демчишин у п’ятницю вчергове заявив, що нова ціна на російський газ ($227,37) «цілком адекватна і повна, включаючи калорійність, тобто реальна порівняльна до інших ринків ціна — $220».

ГАЗОВА КОРУПЦІЯ — ВЕРСІЯ ДМЕМЧИШИНА

Однак міністр не збирається сидіти на лаврах, а з позицій переможця переходить у наступ проти тих, хто, на його думку, загрожує газовому миру всередині країни. «Ми бачимо зі статистики, — говорить він, — що ті обсяги газу, приблизно два мільярди кубометрів, які мають споживатися населенням, з великою вірогідністю, споживаються промисловістю. Це відбувається завдяки тому, що встановлені а нас різні ціни дають можливість облгазам і теплокомуненерго зловживати своїм монопольним становищем. За старою ціною газ купувався ними за 309 гривень, а перепродавався підприємствам згідно з ринковою ціною».

«Звідси й корупція в газовому секторі, — вів далі міністр. — Потім цю різницю в цінах використовували для формування політичних партій, медіа-ресурсу та медіа-думки. Купувалися депутати, журналісти... Тобто корупція насправді породжується низькою ціною на газ. Але зараз є багато людей, які стверджують, що підвищення ціни ні до чого не призведе. Нагадаю, того року «Нафтогаз»» було додатково проінвестовано державою (на покриття збитків) більш ніж на 100 мільярдів гривень. Ці кошти витрачено на погашення боргів, на компенсацію низької ціни на газ для населення та теплокомуненерго. Вони не пішли на соціальні завдання, на охорону здоров’я, освіту, будівництво доріг».

«Є критики, які вважають, що «Нафтогаз» можна збалансувати й без підвищення тарифів», — полемізує з опонентами Демчишин і зазначає, що це й робиться за рахунок ціни імпорту. Але основний ефект досягається, за його словами, завдяки падінню світової ціни на нафту, яка є визначальним фактором у відповідній формулі. А ще міністр не розуміє, чому 40% українських споживачів газу, які можуть платити й мають адекватні доходи, хотіли б платити за пільговою ціною. Є соціальні верстви, які справді мають право на субсидії, говорить Демчишин, і вона балансуватиме їхні доходи та видатки. А всі інші, на його думку, мають платити ринкову ціну, бо в бюджеті немає коштів...

ГАЗОВА КОРУПЦІЯ — ВЕРСІЯ ТИМОШЕНКО

«Ми не критики, — відповідає Демчишину народний депутат Юлія Тимошенко, яка, звісно ж, посягає не на його місце, а значно вище, і на місцевих виборах хоче продемонструвати, що не бажає залишатися на маргінесі, — ми команда, яка хоче поміняти абсолютно хибну стратегію, обрану урядом». Вона зазначає, що в дискусії не повинно йтися про тарифи, оскільки це — лише одна зі складових економічної політики, й звертається до такого її показника, як ВВП, який, за її словами, стрімко падає. На її думку, цьому суттєво сприяє скорочення внутрішньої торгівлі через «радикальне падіння рівня життя».

Колишній прем’єр демонструє слайд, із якого видно, що до підвищення тарифів середня українська родина витрачала 50% своїх доходів на харчування, а 9,5% — на оплату послуг ЖКХ. Решту люди витрачали на одяг, ліки тощо. Завдяки цьому, наголошує Тимошенко, в нас тримався обсяг внутрішньої торгівлі та ВВП. Вона вказує, що в усіх країнах світу на ЖКХ сім’ї витрачають не більше 12—15%. Після підвищення тарифів та падіння курсу гривні родина витрачає на харчування 60%, але сам продовольчий кошик скоротився у 1,5 разу, бо купувати почали набагато менше. Послуги ЖКХ і Україні зросли до 35% сімейного бюджету, говорить народний депутат, а на все інше залишилося лише 5%. «Інакше кажучи, — вказує Тимошенко, — українські родини неплатоспроможні».

Вона звинувачує урядовців у тому, що сьогодні порушується закон про ринок природного газу, згідно з яким усі підприємства, в статутному фонді яких понад 50% акцій належить державі, зобов’язані спрямовувати весь видобутий ними товарний газ для населення. Цей закон діяв весь рік, і саме на його базі слід було формувати тарифну політику, говорить Тимошенко. Вона наполягає: «Міністрові, уряду, НКРЕКП треба просто виконати цей закон». «Усі попередні уряди, включаючи злочинні, — наголошує екс-прем’єр, — виконували цю позицію. У сьогоднішніх умовах, враховуючи, що в нас немає вже «Чорноморнафтогазу», згідно із законом про ринок газу, населенню треба було віддати 16,2 мільярда кубометрів».

Тимошенко показує на голів Міненерговугілля (Володимира Демчишина) та НКРЕКП (Дмитра Вовка) і звинувачує їх у тому, що вони не виконали закон, і через це в Україні такий хаос у газовій сфері. Реально для населення, за даними Тимошенко, пішло 10,6 мільярда кубометрів. «Куди поділися 5,6 мільярда кубометрів? — прискіпливо запитує вона Димчишина і Вовка й сама відповідає: — Вони пішли наближеним до уряду комерційним структурам. Ось де корупція. Хто заробляє надприбутки на цьому газі, який у десятки разів дешевший за імпортований, тоді як до населення потрапляє імпортований газ?»

«Це означає, — продовжує Тимошенко, — що населення переплатило 20,3 мільярда гривень. Це — податок, а не тариф для населення. До підвищення ціна газу для нього була 1309,6 гривні за кубометр. А підвищення до 7188 гривень, подивіться, куди воно було реально спрямоване. У структурі цієї ціни у вісім разів підвищено обсяг податків. Зокрема в 11,4 разу зріс дохід «Нафтогазу», який не транспортує, не видобуває. За що він бере з населення такі податки?» «А реальні учасники ринку — видобувні та транспортуючі компанії — отримали від зростання тарифу лише в 1,7 разу більше коштів, ніж до того. Але й при старій ціні на газ чистий прибуток «Укргазвидобування» становив понад 1,4 мільярда гривень. Тобто й раніше він був більш ніж вражаючим», — впевнена Тимошенко.

«Тож корупція, — робить вона висновок, — це НАК «Нафтогаз», і єдина реформа, яку треба зробити, — анулювати цю організацію, яка абсолютно непотрібна». «Я трошки попрацювала в цій системі, — пригадує Тимошенко і приголомшує неоднозначною фразою. — Я її добре знаю, й тому не треба здирати з людей останню шкіру, щоб хтось святкував свій перший «зароблений» корупційний мільярд».

«БЕЗЗАКОННИЙ» РЕГУЛЯТОР

Дмитрові Вовку випало першим відповідати на критику Тимошенко. Він починає здалеку й посилається на коаліційну угоду, підписану усіма без винятку учасниками, в якій йшлося про поетапну ліквідацію перехресного субсидування і вирівнювання цін на природний газ та електроенергію для всіх споживачів протягом двох років. Завдання регулятора, продовжував молодий чиновник, збалансувати інтереси держави, споживачів і трестів. Він наголошує, що в назві регулятора відсутня згадка про зарплати і рівень доходів. Його завдання — забезпечувати діяльність природних монополій і створити конкурентні умови на ринку. «У квітні цього року вся фракція Юлії Володимирівни (вона сама в цей день була відсутня в парламенті) проголосувала за закон про ринок природного газу, закидає він Тимошенко.

Голова регулятора розповідає про принципи, закладені до цього закону. Згідно з ним, за словами Вовка, ціни на газ віднині не регулюються, вони ринкові, як за товар. Ціни регулюються тільки на послуги монополій, тобто на розподіл як магістральними, так і місцевими газовими мережами. При цьому в законі вказано, що уряд може запроваджувати спеціальні обов’язки. Це означає, що уряд може покласти на якусь структуру спеціальні обов’язки продавати газ не по ринковій ціні. Так, за словами Вовка, з’явилися дві ціни для населення, яке споживає газ напряму (спочатку таке рішення ухвалив НКРЕКП, а вже потім його підтвердив уряд). Перша ціна — 3,6 гривні за кубометр — діє до межі в 200 кубометрів, друга — 7,178 гривні — за словами Вовка, повна ціна для споживача. Вона включає всі податки й всі послуги природних монополій на транспортування.

БЕЗПЛАТНІ «БУТЕРБРОДИ» — НЕ ВИХІД

Ціна газу як товару складає в цій сумі 5041 гривня за тисячу кубометрів, розповідає Вовк. Якщо розділити цю суму на курс гривні (22,2 за $1), то виходить $227. «Ця ціна повністю відповідає ринковій», — стверджує Вовк услід за Демчишиним і ще раз повторює дані про пільгову ціну, яка надається тим, хто споживає до 200 кубометрів газу, а крім того, нагадує про адресні дотації. А ще він сподівається, що Верховна Рада ухвалить нарешті закон про НКРЕКП, і комісія зможе стати справді незалежним органом влади. Вовк говорить про це начебто переконливо, але не переконує...

«Мене дивує, коли українські посадовці пояснюють підвищення тарифів на енергоносії вимогами МВФ або міжнародних донорів, — зазначає керівник проекту «Угода мерів — Схід», експерт з питань енергоефективності Святослав Павлюк. — Ніхто не говорить, чому вони цього вимагають». Павлюк розповідає, що торік із державного бюджету пішло на дотації послуг ЖКХ 20 мільярдів гривень, але зауважує, що безплатних бутербродів не буває. Цього року, з його слів, на допомогу людям, що хочуть утеплити свої будинки, виділено 343 мільйони гривень, із яких 320 мільйонів нам дав Європейський Союз, бо ми не спроможні знайти гроші на це в державному бюджеті. А на субсидії цього року ми виділяємо 24,5 мільярда гривень.

«Держава де-факто, замість того, щоб сприяти енергоефективності та скороченню потреб будинків у енергії, демпінгує на цьому ринку, підриваючи окупність бізнес-проектів утеплення будинків», — переконаний Павлюк. «Саме ця ситуація спричинила до того, що середнє річне енергоспоживання на квадратний метр будинку за 2014 рік становило 263 кВт, тоді як у країнах Евросоюзу — між 90 і 120 кВт. А в перспективі в Європі буде 40 кВт. Тож, якщо ми й далі утримуватимемо низьку ціну на газ для населення, доплачуючи з бюджету, ми демпінгуватимемо проти проектів енергозбереження», — засуджує експерт політику уряду. «Ми мусимо захищати споживача не тарифом, — спростовує Павлюк аргументи Тимошенко, — а квитанцією, даючи йому можливість скоротити споживання енергоносіїв. У цьому наш вихід».