«Корона «Дня» – за «спортивну поведінку» та історію персонального успіху

Коли в країні війна, особливо важливі історії персональних успіхів, вчинків, позицій та заяв відомих у світі публічних людей. Українські спортсмени — від перших сигналів про те, що Росія анексуватиме Крим та початку війни на Донбасі у переважній більшості чітко заявили про власну громадянську позицію: Україна повинна залишитися незалежною, суверенною та цілісною державою. Боксер Володимир Кличко свою останню перемогу присвятив «усім людям, які зараз борються за свободу і незалежність України»; боксер Олександр Усик, після анексії Росією Криму, принципово їздить на півострові із прапором України на автомобілі; гірськолижниця Богдана Мацьоцька на знак протесту відмовилася цього року від участі в Олімпійських іграх у російському місті Сочі; біатлоністка Валентина Семеренко та фехтувальниця Ольга Харлан — неодноразово висловлювалися на підтримку країни. А головне — всі ці спортсмени, як і багато інших, своїми персональними успіхами упродовж року неодноразово демонстрували, що Україна — одна із найсильніших країн світу. Принаймні у спорті.

— Дуже приємно за вашу відзнаку — символічну «корону». Дякую «Дню», що стежите за моїми успіхами, пишете і так підтримуєте, — такими словами Ольга Харлан відреагувала на повідомлення про те, що ми вручили їй цього року корону «Дня». Минулого тижня спортсменка виграла перший турнір у новому сезоні — здобула «золото» на етапі Гран-прі в Нью-Йорку й тільки-но повернулася в Україну. — Я вірю, що український народ чомусь навчився за рік, що минає. Наша нація стала сильнішою — і духовно, і морально, і фізично... Ви знаєте, мені інколи здається, що в світі більше немає такої нації, як українці, яким би довелося пережити неймовірні життєві потрясіння та випробовування, але які б не просто зберегли свою сутність, вижили, а й стали сильнішими. Я щиро вірю, що наступний 2015-й рік буде для нашої країни легшим, ніж цей. А головне — мирним. Так, ми всі розуміємо, що не так швидко все може налагодитися, і що не так швидко ми вийдемо на «норму». Але всі віримо, що це колись закінчиться. І кожен — докладає до цього персональні зусилля. Бажаю українцям у 2015-му — надії, віри та любові. Народ засвоїв уроки цього року. Сподіваюсь, що влада також. Усе буде добре.

— Ви з оптимізмом дивитися в 2015-й?

— Я знаю, що українці переживуть усі ці випробовування. Сказати чому я в цьому впевнена? Бо ми — кльова та модерна нація.

— Сьогодні від публічних людей, зокрема спортсменів, культурних діячів, громадських активістів, яких знають та поважають у світі, великою мірою залежить рівень міжнародної підтримки України...

— Так, персональні позиції кожного — важливі. Але, знаєте, я взагалі згодна з тим, що спорт, якщо говорити про сферу моєї професійної біографії, в ідеалі має бути поза політикою. Насправді, ми ж пам’ятаємо з історії, що навіть на час проведення Олімпійських ігор завжди закінчувалися у світі всі війни. І лише 2014-й рік показав, що це правило — не працює. Щось таке нездорове відбулося в голові в однієї людини, яка «баламутить» ситуацію у світі. Всі ці негаразди, на мою думку, в Україні тільки через одну людину... Я вважаю, що спорт навпаки об’єднує. Можу сказати зі свого боку, що ми з російськими спортсменами, рівно як і з представниками інших країн, підтримуємо нормальні стосунки, спілкуємося, співпереживаємо... Інколи тему війни на сході України ми спеціально не вип’ячуємо, адже всі прекрасно розуміють, що там насправді відбувається. Ми говоримо між собою про обдурених людей, — і тут, і там; обмінюємося враженнями про спільні проблеми, наприклад, про те, що долар суттєво виріс — і тут, і там. І думаємо, як з цим жити далі...

— Упродовж 2014 року історії приватних успіхів, зокрема й спортсменів, для країни були особливо важливі.

— Я абсолютно з вами згодна. Знаєте, відчуваю це на собі. Коли раніше на подіумі для переможців змагань міжнародного рівня лунав Гімн України — я просто співала слова, можна сказати, що робила це рефлекторно, бо так належить... А зараз ловлю себе на думці, що перемагаю власне для того, щоб на увесь світ звучав наш гімн. Це — стимул. Розумієте? Нині тобі хочеться співати його — як ніколи. І цим же показувати, що наша країна — дуже сильна. І про неї повинні знати всі.