Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Афіша

16 квітня, 12:41
ФОТО НАДАНО ПИЛИПОМ ІЛЛЄНКОМ

ФІЛЬМ ТИЖНЯ

«Молитва за гетьмана Мазепу» — 23 квітня в кінотеатрі «Ліра»

За програмою творчого проекту «Музей кіно» продемонструють стрічку Юрія Іллєнка, створену 2001 року на Кіностудії імені О. Довженка. «Картина мала багато в чому скандальну славу, яка починалася з радикального неприйняття на Берлінському кінофестивалі, — згадує кінокритик Сергій ТРИМБАЧ. — Доволі швидко порожнів зал і під час переглядів в Україні. Воно й не дивно — глядачі очікували романтичної, інтригуючої історії, яка викликала неабиякий інтерес не лише в українців, а й багатьох європейців. Натомість натикалися на прояви жорсткого постмодерного стилю, замішаного передусім на сюрреалістичних стратегіях виявлення національного буття. Тільки віднедавна, уже по смерті Юрія Іллєнка, картину, судячи з усього, починають бачити по-іншому. Можливо, тому, що наша новітня історія дедалі більше нагадує те, що ми бачимо в фільмі. «Скільки в нас сьогодні Україн? — запитує Мазепа (цю роль зіграв Богдан Ступка). — Зранку було п’ять чи шість...»

ВИСТАВА ТИЖНЯ

«Ерік XIV» — 23 квітня прем’єра в Національному театрі ім. І. Франка

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

На цю виставу, проанонсовану режисером Станіславом Мойсеєвим, коли він очолив як художній керівник Театр ім. І. Франка, театрали чекали майже три роки (були різні об’єктивні й суб’єктивні причини для затримки, навіть заміна акторського складу), і от незабаром — прем’єра. П’єсу Августа Стріндберга переклав українською мовою Максим Яковлєв, сценографія — Андрія Александровича-Дочевського, а головну роль виконає Євген Нищук (це стане першою великою роботою актора у складі франківської трупи). «Ерік XIV» по-франківськи — це ексцентрична драма. Хоч події відбуваються у Швеції в XVI столітті, за часів короля Еріка XIV (його батько Густав I — засновник шведської держави), вони дуже співзвучні з нашою сучасністю... Він володів латиною, французькою, іспанською, німецькою, італійською та фінською мовами. Досконало знав географію та історію, не кажучи вже про військову справу і політику. Цікавився архітектурою, добре малював і створював гравюри, грав на лютні... Проте вважалося, що Ерік XIV був хворий на параноїчну шизофренію. Коли він став королем, у нього проявилися підозрілість і схильність шукати змови навколо себе. За Еріка XIV посилився культ монархії головним чином, щоб поставити рід Ваза над іншими шведськими вельможними родинами. Ерік став першим королем Швеції, який звелів звертатися до нього «Ваша Величносте». Він робив кроки з централізації держави, боровся з міжусобними війнами, парламентом, мав четверо дітей від дружини Карін Монсдоттер і п’ятеро бастардів... Останні роки життя провів у в’язниці, та навіть залишаючись за ґратами, Ерік був душею заколотів. 26 лютого 1577 року його отруїли...

КОНЦЕРТ ТИЖНЯ

«На біс» Василь Попадюк &Papa Duke Band — 21 квітня в Палаці «Україна»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Чарівлива мелодія скрипки в його руках заворожує найвибагливіших музичних гурманів. Артистизм, віртуозна гра й шалена енергетика Попадюка здатна творити дива. Його талантом захоплюються мільйони людей із різних країн. Українець за походженням, канадієць за місцем проживання і громадянин світу — за масштабами таланту. Харизматичний, енергійний та імпульсивний скрипаль на сцені перевтілюється в справжнього гуцульського мольфара. Нині Всеукраїнський тур Василя Попадюка і Papa Duke Band успішно подорожує Україною, зупиняючись у різних містах: 21 квітня музиканти виступлять «На біс» у нашій столиці.

КНИЖКА ТИЖНЯ

«Тут похований Фантомас» Юрія Андруховича

«Колонка» як історична хроніка — такою є суть нової книжки від видавництва Discursus. До неї ввійшли коротенькі тексти, що їх письменник робив для сайта «ТСН» протягом 2010—2014 років. Через побутові замальовки, життєві парадокси та інші зауважені цікавинки локального масштабу Ю. Андрухович зобразив фрагменти одного з драматичних періодів нашої історії в сприйнятті, скажімо так, літературоцентричної інтелігенції. Від болючого приходу до влади Віктора Януковича у 2010-му, через процес побудови авторитарної «вертикалі», повільної економічної стагнації, не надто прихованого накопичування конфліктного потенціалу в суспільстві — і до неминучого прориву надбаного восени 2013-го, бурхливої зими 2014-го та «гібридної війни». А в тіні тривало звичайне життя людей: з візитами на батьківщину заробітчанок, спогадами про армію, подорожами, спостереженнями над ментальним виміром українсько-російських взаємин тощо. Десь колонки Юрія Андруховича ґрунтуються на справді цікавих фактах, десь їхня цікавість і свіжість викликає великі сумніви. Проте загалом «Тут похований Фантомас» вийшла добрим свідком епохи.

ВИСТАВКА ТИЖНЯ

Живопис Давіда Шарашидзе — у столичній галереї «Парсуна»

ФОТО НАДАНО ПРЕС-СЛУЖБОЮ ГАЛЕРЕЇ

Парсуна — один із ранніх піджанрів портретного живопису, що перебуває на межі сакрального та світського мистецтва й набув поширення у Східній Європі в XVI — XVIII ст. Просуваючись із Заходу до України, парсуна набуває ознак іконографічної площинності, умовності й фольклорної декоративності, із світського портрета поступово перетворюється на портрет-алегорію. У своєму східному прочитанні парсуна стає таким піджанром портретного живопису, який переступає власні історичні межі. Нині це поняття може позначати узагальнений образ людини, за допомогою якого художник намагається виразити певну світоглядну філософію, створити певний комунікативний простір. — Роботи Шарашидзе — це не зовсім портрети, а саме парсуни, — вважає Іванна Стратійчук, мистецтвознавець. — Навіть якщо джерелом натхнення для образу художникові слугувала якась конкретна людина, стан спокою, самозаглиблення робить усіх зображених персонажів схожими між собою. Образи Шарашидзе на перший погляд можуть видатися меланхолійними, але насправді вони перебувають у медитативному стані, передаючи відчуття спокою в погляді, в позах, у статичній композиції всього твору. Вони самозаглиблені й самодостатні, хоча простір полотна часто дозволяє і навіть запрошує глядача приєднатися до цієї мовчазної медитації — не для полеміки, а для спільним утішанням тишею та простотою. Виставку «Парсуна» можна побачити до 10 травня.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати