Найкраще й улюблене

Ювілеї — це привід переглянути надбання, обрати найкраще і найулюбленіше і  як квінтесенцію вже зробленого, показати своїм прихильникам,  та рухатися до нових пошуків. «Улюблене» — так назвали свій концерт до 10-річчя творчого дуету соліст Національної опери України Тарас Штонда і концертмейстер Анастасія Тітович.

Понад дві години у переповненому Колонному залі ім. Лисенка артисти «звітували» перед своїми шанувальниками. Загальна кількість виконаних за час співпраці творів давно сягнула за сотню, тож було не просто з такого доробку обрати двадцять назв для програми вечора. Тому і вирішили, що жодної спеціальної тематики не буде, а лунатимуть найулюбленіші камерні твори. У вишуканий розмаїтий ланцюжок програми рясно вплетені українські авторські солоспіви Миколи Лисенка, Анатолія Кос-Анатольського, Віктора Косенка, Ігоря Поклада на вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Ткача. Присвятою до 100-річчя Георгія Свиридова стало виконання блоку його пісень на вірші Єсеніна, Пушкіна, Беранже. Цікаво, що коли 10 років тому світова музична громадськість відзначала 90-річчя видатного композитора, саме цій події був присвячений перший спільний виступ дуету в Андріївській церкві.

Класичний романс у виконанні Тараса Штонди, володаря оксамитового басу, тембр якого заворожує ніжним «вібрато» у ліричні моменти і приголомшує стихійним рокотом у драматичних сценах — це саме те задоволення, заради якого меломани вщент заповнюють зали у різних країнах світу, де виступає співак.

На концерті у філармонії можна було насолодитися музичними шедеврами в прекрасному виконанні артиста: затамувати подих на піанісімо, відчути піднесення під бравурне форте, захопитися повнозвучними басовими низами і майстерно взятими м’якими верхніми нотами. А ще разом з артистом пережити маленькі історії — кумедні («Мельник» і «Старий капрал» Даргомижського, «Удовицю я любив» Кропивницького), драматичні (Лисенкова «Доля»), ліричні зізнання Чайковського, Гурільова, Фоміна, Косенка, які співак без зайвої театралізації, а лише голосом вкладає вам просто в серце.

Ну і, звичайно ж, не обійшлося без Шумана і Шуберта. Їхні камерні твори складають значну частку численних зарубіжних програм дуету. В одній тільки Данії з успіхом відбулися десятки сольних програм, у яких поряд із зарубіжним репертуаром артисти представили українську народну і авторську пісню. Де б не виступав Тарас Штонда, він завжди знайомить слухачів із найкращими зразками української музики, розкриваючи її красу і самобутність.

Під стать співакові і його концертмейстер. Анастасія Тітович також працює в Національній опері України, готує із солістами їхні оперні партії, акомпанує на концертах, ідеологом і співавтором яких часто виступає. Співпраця з Т. Штондою дала окремий імпульс для творчості цій талановитій піаністці. В цьому дуеті вона не тільки бездоганний акомпаніатор, який тонко відчуває кожний нюанс, кожну паузу, тривалість і силу звуку, буквально кожен подих співака, Анастасія ще й виступає як цікавий аранжувальник. У її оригінальній обробці в концерті по-новому пролунали кілька романсів, зокрема й популярний «Ямщик, не гони лошадей». А віртуозне й емоційне володіння інструментом піаністка продемонструвала виконанням фортепіанних мініатюр С. Рахманінова, М. Скорика, Ф. Шуберта і Ф. Шопена. Справжній шквал аплодисментів викликав відомий «Турецький марш» Моцарта в карколомній обробці Аркадія Володося. Тож це був справді творчий дует, рівноправний і органічний, який шліфувався роками, щоби по праву посісти достойне місце на мистецькому Олімпі.