Пейзаж у стакані кави

«Персонажі самі по собі нічого не вирішують. Все вирішує стан. Якщо стан є — чудово, можна навіть не малювати героїв. Якщо стану немає — жодні герої не врятують роботи», — переконаний Ілля Угнівенко. Художник отримав кваліфікацію магістра на кафедрі книжкової графіки Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури в Києві, брав участь у мистецьких виставках і фестивалях в Україні, Румунії та Грузії, викладає малювання у столичній художній школі для дітей. Нещодавно в арт-центрі «Я Галерея» в Києві Ілля прочитав лекцію про створення героя. Подія відбулася в межах освітнього проекту «Вікенди з ілюстраторами», який організував Клуб ілюстраторів Pictoric. Ілля Угнівенко давав поради, де і як знаходити фактурних персонажів. «День» прослухав лекцію художника і пропонує читачам цікавіші поради і творчі ідеї митця.

ЕКСПЕРИМЕНТУЙТЕ...

Якщо немає конкретного завдання, образ можна знайти через розбризкування фарб на папері — потім можна шукати героїв у плямах. Власне, розбризкувати можна все, що завгодно. Ілля показав своє «чайне безумство». Плями від чайних пакетиків у художника стають мавпами, черепахами, губами. «Якось зім’яв папір, кинув у туш, а потім повозив по грифелю — і раптом з’явився Заєць, один із персонажів «Аліси в Країні чудес», — ділиться Ілля Угнівенко. — До речі, треба весь час урізноманітнювати техніки. Якщо зазвичай малюєте олівцем, помалюйте пастеллю».

ІЛЛЯ УГНІВЕНКО. «У КАФЕ». ЗМІШАНА ТЕХНІКА

Художник любить працювати з незвичними фактурами. Коли Ілля вирівняв та відсканував ізсередини філіжанку кави, то постав інопланетний пейзаж... Але не слід покладатися лише на матеріал. Художник радить тим, хто малює, регулярно займатися каліграфією, виписувати якісь шрифти хоча б раз на тиждень. Рука від цього стає більш вправною.

Ілля має блокноти, в яких — нашвидкуруч замальовані фігури людей, які чаюють, сміються, мріють, сваряться. «Ходіть з блокнотом у метро і малюйте начерки з людей. Класно малювати якісь пози з фото, але порух, який привів у цю позу, фіксується лише поглядом», — каже митець. Взагалі, спостережливість на вулиці дуже цінна. Облуплена фарба на стіні, сколота цегла, плями бруду на машині в уяві художника, а потім і в його роботах, перетворюються на акул, коней і фантастичні пейзажі...

ДОВІРТЕСЯ ТЕХНІЦІ

Монотипія — одна з найулюбленіших технік Іллі. Це — різновид графіки, коли малюють на гладкій поверхні, а потім переносять зображення на аркуш паперу шляхом притискання. «Монотипія дає нерукотворні текстури, ефекти. Коли художник малює лише те, що бачить, його рука поступово «замилюється». Ви починаєте все малювати однаково. Коли те, яким буде малюнок, «вирішує» техніка, це дуже наповнює роботи», — розповідає Ілля Угнівенко.

За допомогою непередбачуваної монотипії (у компанії з гуашшю) художник ілюстрував навіть науковий текст. Невеликі антарктичні пейзажі з айсбергами та китами — це малюнки до книжки про медицину. На абстрактних картинках невеликого розміру мозок може відпочити — і текст, мабуть, сприймати легше.

ПЕЙЗАЖ ЗІ СТАКАНЧИКА ВІД КАВИ. РОБОТА ІЛЛІ УГНІВЕНКА «НА РІЧЦІ». ЗМІШАНА ТЕХНІКА

Героїв можна знайти навіть у «відходах виробництва». Якось художник створював серію робіт про садибу Качанівка із застосуванням монотипії. Ілля збирав ошмаття газетного паперу, яким прибирав надлишки фарби. Серед цього матеріалу траплялися цікаві речі, наприклад химерні образи елегантної людини-смерті й сумного коня.

СПОЧАТКУ — ДІЯ

Фантастика — улюблена тема Іллі. Художник, коли навчався у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, створив ілюстрації до повісті Рея Бредбері «Кульбабове вино» і до твору братів Стругацьких «Важко бути богом». «Любив фантастику, доки не розчарувався у ній. Зараз трохи нудно. Читав багато антиутопій. Рей Бредбері, Олдос Гакслі — сильні. Інше трохи схоже одне на одне. Але це не послаблює моєї уваги до теми, — ділиться Ілля Угнівенко. — Фентезі вже цікавить менше, аніж вирішення проблем з нальотом фантастики. Є гарні оповідання у Роберта Шеклі».

Читання надихає художника. Але важливо відсторонитися від персонажів і шукати певний стан, деталі. «Стан, до певної міри, агонії, потужного інтересу краще гнати, — розмірковує Ілля Угнівенко. — Мені дуже хотілося створити персонажів до такого твору, як «Важко бути богом». Почав роботу — а персонажі сиплються. Дивишся на героїв, читаєш текст, але атмосфери не відчуваєш. Тому виношував проект декілька років. Спочатку відкинув зайві деталі, прибрав персонажів, і на перший план поставив місце дії — тоді щось народилося. Герої не працюють самі по собі. Дорослу книжку ілюстрував би тільки зображеннями простору і головного героя. Інших персонажів мозок сам домалює».