Попереду шість прем’єр

На днях завершився всеукраїнський конкурс від Британської Ради в Україні Taking the Stage на постановку молодими режисерами сучасної британської драми. У порівнянні з минулим роком, коли режисери змагалися за право поставити свіжо перекладену п’єсу на сцені Національного театру ім. І. Франка, цього разу конкурентна боротьба розгорнулося і між театрами. Адже за умовами, молоді режисери спільно із театрами подавали заявки на постановку однієї із п’яти п’єс: «Чорний дрізд» Девіда Гарровера, «Легені» Данкана Макміллана, «Як боги впадуть, безпечно не буде» Сельми Дімітрієвич, «Шахтарі-художники» Лі Холла та «Під небом синім» Девіда Елдріджа. Загалом на конкурс надійшло 42 заявки від 40 режисерів та 30 театрів (умови не забороняли надсилати одразу кілька). Організаційно-логістичними та консультаційними питаннями другий рік поспіль займалася громадська організація «Театральна Платформа».

Конкурс відбувався у два етапи. На першому — українсько-британське журі відібрало десятку фіналістів. На другому етапі, що проходив у просторі Центру Довженка протягом двох днів, режисери з різних міст України презентували сценічні ескізи майбутніх вистав.

І ось нарешті маємо імена переможців. Ними стали — Євген Мерзляков та Луганський обласний театр, Олена Авдєєва та харківський театр «Арабески», Кіра Малініна та харківська «Лабораторія театру» й Тамара Трунова та Національна оперета України. Крім цієї четвірки, яка отримає фінансову підтримку від Британської Ради на постановку спектаклів та яку чекає спілкування із менторами із британських театрів-партнерів й ознайомчі візити до цих театрів, було вирішено підтримати ще двох конкурсантів. Вікторія Філончук та Чернігівський обласний театр ім. Т. Шевченка та Дмитро Захоженко й київський Новий драматичний театр на Печерську також отримають часткову підтримку своїх майбутніх прем’єр. За умовами конкурсу всі вистави мають з’явитися до 15 березня 2017 року.

КОМЕНТАРІ

Олена АВДЄЄВА (харківський театр «Арабески»):

— Театр «Арабески» знаю давно, але як глядач. Брати участь у конкурсі мені запропонувала художній керівник Світлана Олешко, разом обрали п’єсу «Шахтарі-художники» Лі Холла, обговорили ідеї — все співпало. П’єсу про реальні події середини 1930-х у Британії, коли група шахтарів найняла професора, аби краще розібратися у світі мистецтва, а потім перетворилася на художнє об’єднання, ми поєднаємо із сценічним відеоартом. На різні епізоди я запропонувала різні типи відео-сценографії. Для основи деяких візуальних образів ми обрали картини чудового українського художника Романа Мініна, у якого є серії робіт про життя шахтарів... Також ми скористаємось можливістю створювати малюнки безпосередньо під час спектаклю, це надасть динаміки загальній атмосфері дійства.

Кіра МАЛIНIНА (харківська «Лабораторія театру»):

— Прочитавши кілька п’єс, я зупинилась саме на «Як боги впадуть, безпечно не буде» Сельми Дімітрієвич. Складні стосунки матері і доньки... Тут я розчула ті інтонації, якими інколи розмовляла зі мною моя бабуся. І мені видалося, що це така чудова нагода зрозуміти, чому вона так робила. А разом із нею зрозуміти ціле покоління літніх людей. Можливо, перестати їх засуджувати за те, які вони, як жили і як живуть. «Лабораторія театру» — це недержавне об’єднання, яким керую я та хореограф Юлія Даниленко. Зараз кожна з нас робить окремі проекти. Я активно займаюсь плей-бек театром, театром підлітковим та дитячим. У цих різних форматах мені цікавий завжди діалог — відкритий, простий, чесний, звільняючий. А цей проект із постановкою британської драми дозволить нам розвернутися в іншу сторону — до батьків.

Євген МЕРЗЛЯКОВ (Луганський обласний театр):

— Зараз наш театр перебуває в стані трансформації. Це зумовлено багатьма факторами: нове місце розташування, майже стовідсоткове переформатування складу, як творчого так і адміністративного. Зрештою, на чолі театру молодий енергійний керівник. Абсолютно очіковано, що в цій ситуації і репертуар театру знаходиться в стані пошуку нових тем. А у «Легенях» Данкана Макміллана подружжя намагається побудувати своє майбутнє, вирішити, чи народжувати дитину, як жити далі у сучасному такому суперечливому світі... І це актуально для нас всіх. Адже формується і генерація нового глядача, що потребує цих нових тем і форм.

Тамара ТРУНОВА (Національна оперета України):

— З усіх текстів мені найбільше припав до душі «Під небом синім Девіда Елдріджа». Але через завантаженість вирішила на конкурс не йти, аж раптом подзвонили із театру оперети. Розмова була настільки коректна і уважна щодо моєї концепції, що вибору у мене просто не лишилося. Актори театру Ася Середа-Голдун та Дмитро Вівчарюк, композитор Богдан Решетилов професіоналізмом та готовністю бути командою остаточно зруйнували мої стереотипні страхи. Якою народиться вистава, я ще не знаю. Будемо формувати сміливу команду, шукати можливості для симбіозу різних жанрів, звісно, не втрачаючи почуття міри. Взагалі я дуже натхненна цим проектом і довірою театру. Розумію: те, що робить Британська Рада в Україні разом із «Театральною платформою», — це ін’єкція життя. У мене з’являється надія, що ми нарешті зможемо вийти за межі вроджених та набутих комплексів української театральної неповносправності.