Повернення до реальності

За програмою фестивалю перекладачів TRANSLIT на Форумі видавців у Львові буде представлено новостворену Творчу спілку письменників та перекладачів. Її організатори планують розробити основні положення маніфесту Спілки, відтак закликають молодих і досвідчених перекладачів доєднатися до колективного обговорення, а також 13 вересня завітати на День перекладача, який уперше відбудеться в Україні. Сфера діяльності вирізняється розмаїттям: від написання і перекладу прози та поезії — до роботи з художніми й документальними фільмами. Про цю ініціативу «День» поспілкувався з однією з організаторок Спілки, перекладачем, літературознавцем, співредактором журналу «Простори» Нелею ВАХОВСЬКОЮ.

— Розкажіть, що спонукало вас до заснування Спілки перекладачів та письменників?

— Ця ідея актуальна вже давно — ще від часу останніх скандалів, які здійнялися під закриття програми підтримки перекладів фонду «Відродження» та Goethe-Institut Ukraine. Тоді йшлося про незадовільну якість підтриманих перекладів, недобросовісність видавництв, які переполовинювали перекладацькі гранти, брак літературного редагування, невидання підтриманих книжок тощо. Грантодавці співчували перекладачам, скаржилися на брак механізмів регуляції цієї сфери, але не хотіли розпочинати публічного діалогу без «офіційного» звернення від перекладачів. Уже тоді стало ясно: нам необхідне представництво.

Із часом інформації про видавничий дерибан побільшало. Зросла кількість запитів на можливості професійного розвитку перекладачів художньої літератури — спеціальності, яка майже не викладається у вишах, а якщо й викладається, то уривками, відірвано від практики серйозної роботи з текстом.

Журнал «Простори», співредактором якого я досі є, від свого заснування 2008 року відстежував цю проблематику, намагався ангажуватися до роботи з перекладачами. Ми публікували переклади, бо часто перекладачам, зокрема початківцям, надто складно знайти таку можливість. В Україні дуже мало видань, відкритих для молодих перекладачів. Організовували перекладацькі семінари, обговорення та інші заходи. За останні два роки поле нових ініціатив, які сприяють перекладу чи є формами самоорганізації інтелектуалів-перекладачів, розширилося. Це журнали «Радар», «Політична критика», «Спільне» та інші, крім активно ангажованих «Кур’єра Кривбасу» чи «Києва». Тому це чітко продемонструвало: для зміни умов, структури нашої роботи необхідна самоорганізація. Вона надає можливість розпорошеним перекладачам, котрі зазвичай мають справу лише зі «своїм» текстом у своєму комп’ютері, стати суб’єктом видавничих відносин, а не поодинокими голосами, що скаржаться десь у блозі чи взагалі на кухні. Тому зараз, 2012 року, нарешті сформувалася група активістів та активісток, які з опорою на ресурс «Просторів» заснували Творчу спілку перекладачів та письменників (ТСПП).

— Чому було обрано сама таку організаційну форму?

— Ми обрали цю організаційну форму, щоб наголосити: переклад і письмо — це два боки однієї справи; створюючи свої тексти, письменник перекладає себе мовою інших, і навпаки, перекладаючи чужий текст, перекладач створює його наново. Не кажучи вже про те, що і переклад, і авторське письмо за умов ринкової України — то прекаризована (така, що не передбачає соціальних гарантій. — Х. Б.) праця, не здатна прогодувати людей, котрі її виконують, проте перевантажена порожніми символічними довісками «ентузіазм», «духовність» і навіть «совість нації». Ми хочемо відкинути ці порожні означники й повернутися до реальності — умов праці письменників та перекладачів, нашого справжнього життя поза функцією «совісті» чи «адептів духовності» — цінності цієї праці, боротьби з експлуатацією, незнанням власних прав і безпорадністю від того, але також щоб нагадати собі й усім: писати-перекладати — це розкіш, це кайф.

— Що уже вдалося зробити для організації Спілки?

— Згідно з українським законодавством, для реєстрації спілки потрібно принаймні 20 засновниць і засновників, пакет документів та півтора місяці очікування. Наразі ми вже на такому етапі очікування, коли бюрократична машина надасть офіційне підтвердження, що ТСПП існує як суб’єкт господарчої діяльності.

Уже створено статут Спілки, формуються її робочі групи, відповідальні за нашу інтернет-презентацію, пресу, пошук фінансування, різні напрямки розвитку та інші сфери діяльності. Попри нав’язану бюрократією ієрархічну форму, ми працюємо на засадах горизонтального самоуправління. Тобто кожен член ТСПП може ініціювати новий напрямок роботи, майстерню і таке інше, узгодивши це з рештою. Ми відкриті для всіх охочих і приймаємо всіх, хто будь-де в будь-якій формі (чи то он-лайн, чи то у вигляді фільму) вже опублікував бодай один свій авторський чи перекладний текст: художню літературу, публіцистику, філософію, наукову статтю тощо. Наш мейл: [email protected].

— Ви представлятимете Спілку на Форумі видавців у Львові. Які заходи плануєте там провести?

— На Форумі ТСПП 13 вересня проводитиме День перекладацької єдності, що передбачає обмін досвідом із колегами з інших країн, дискусії про форми самоорганізації та забезпечення незалежності авторсько-перекладацьких ініціатив від ринку, презентації друкованих видань, у яких опубліковано авторські тексти й переклади. Ми плануємо також колективно написати Маніфест перекладачів, який буде проголошено у дворику Музею ідей. Свій перший захід святкуватимемо на вуличній вечірці разом із гуртом «Людська Подоба». А наступного дня ТСПП запропонує дискусію з організаціями-грантодавцями, розмову про переклад непристойностей, зустрічі з перекладачами та перекладацькі майстерні. Докладну інформацію незабаром можна буде отримати на сайтах фестивалю «Трансліт», Форуму видавців, на блозі ТСПП, що от-от запустимо, а також на сайті www.prostory.net.ua та у наших друзів. Запрошуємо всіх до розмови та спільної діяльності!

— Яким чином Спілка сприятиме перекладачам, у яких випадках вона надаватиме їм допомогу і хто зможе отримати цю допомогу?

— У наших планах — правова просвіта. Хочу наголосити: ми — не профспілка і не зможемо задовольнити кровожерливих амбіцій «дати видавцям перцю й засудити всіх». Слід пам’ятати, що видавнича справа в Україні загалом не в кращому стані, і причина цього — не лише видавці, а й нехлюйство держави щодо підтримки самого узусу читання, тому, крім захисту своїх прав, нам варто думати і про механізми покращення співпраці з видавництвами. Ми будемо надавати юридичну підтримку перекладачам, проводити заходи з підвищення кваліфікації та навчання молоді (кураторіум для молодих перекладачів та перекладачок), публічні заходи із лобіювання власних інтересів. Таким чином хочемо привернути увагу до фігури перекладача та проблем перекладу, розвитку теорії перекладу, посилення міжнародної співпраці.

ТСПП — не сервісна організація, тож працюємо зараз фактично без грошей. Наша первинна мета — консолідувати спільноту для самозахисту і самодопомоги, адже перекладачі й автори — це розумні, інтелігентні, духовно зрілі люди, їм потрібна підтримка, інформація, порада, а не просто допомога як така (надто вже це слово асоціюється у мене з депутатською гречкою для незаможних), — і все це ми радо надамо. Усі, кого цікавлять практичні, юридичні, ідеалістичні чи будь-які інші питання перекладу й письменництва, можуть звернутися до нас за мейлом, що ми його надали. Відповідь і конфіденційність ми гарантуємо.

— Чи відгукнулися уже на вашу ініціативу конкретні люди?

— Спілка дотримується ідеалів рівності: автора й перекладача, роботодавця і найманого працівника, жінки й чоловіка, досвіду та ініціативи початківця. Тому ми як Спілка не запрошуємо нікого особисто, ми відкриті для всіх. На рівні особистих контактів я запросила кількох своїх колег та друзів, і вони погодилися увійти до ТСПП, але це можуть робити і роблять усі наші спілчани, ми працюємо демократично. Щойно запрацює наш блог, буде опубліковано механізм офіційного вступу в ТСПП, що, сподіваюся, полегшить комунікацію нам усім.