«Те, що вивищує наш дух»

Багато хто з одеситів вже знайомий із творчістю ансамблю, який виконує музику різних епох: Руси-України – раннього і пізнього Середньовіччя, Ренесансу, Бароко, Класицизму, Романтизму, твори ХХ ст. часів Української революції, авторські пісні, демонструючи різні пам'ятки української культури.

Гурт «Хорея козацька» заснований 2005 року. В репертуарі пріоритетним є український героїчний епос, давня автентична традиція. Значне місце посідає лицарська інтелектуальна національна культура. «Хорея козацька» виконує пісні, знайдені в архівах, рукописних та друкованих збірниках. Серед учасників – Тарас Компаніченко (лідер гурту), Данило Перцов, Северин Данилейко, Михайло Качалов, Сергій Охрімчук, Ярослав Крисько, Вадим «Ярема» Шевчук. Музики використовують як популярні, наприклад, скрипку, бандуру чи барабан, так і стародавні інструменти, які менше поширені: кобзу, японську флейту, уд, українську й німецьку ліру, дуду, а також такі екзотичні, як пандора, шалей, корнетто тощо.

Протягом останніх десяти років гурт записав на диски п’ять альбомів, зокрема «Рицер Смілостю Упоєнний (Концерт у Луцькому замку)» (2009), Terra cosacorum (2010), «Пісні Української революції» (2019) тощо.

Гостей привітали ієрархи церкви, а також організатори: Сергій Гуцалюк – очільник Південного відділу Інституту національної пам’яті в Одесі та генеральний директор Одеської національної наукової бібліотеки Ірина Бірюкова.

Перед початком виступу журналісти мали змогу поспілкуватися з ключовими учасниками та організаторами цього дійства.

Сергій ГУЦАЛЮК: «Наш концерт присвячений 30-річчю підняття Державного прапора України над Одесою. Нагадаю, що 10 березня 1990 року вже зранку над Одеською оперою звівся в небо жовто-блакитний стяг. Ці патріоти присутні сьогодні з нами. Що означало для Одеси підняття над містом синьо-жовтого прапора? Це стало підтвердженням того очевидного факту, що Одеса – це Україна.

Концерт «Хореї козацької» представить цікавий репертуар, у якому багато історичних, релігійних і світських пісень. Включені у програму пісні хронологічно охоплюють період від доби Середньовіччя до Української революції 1917-1920-х років, а також сучасні пісенні твори».

Ірина БІРЮКОВА: «Мені надзвичайно приємно представити результати експериментальної ідеї, коли ми запропонували в локації читального залу цієї будівлі, яка є пам’яткою архітектури національного значення, провести концерт української музики, зокрема й старовинної. Таким чином ми намагаємося сприяти збереженню нематеріальної культурної спадщини українського народу. Ми хочемо почути старовинну українську музику в сучасному виконанні в такому незвичному просторі. Нам, як бібліотекарям, такий проєкт є надзвичайно цікавим, і сподіваюся, що цей вечір буде змістовним, насиченим і пам’ятним. Відрадно, що ми сьогодні у цьому залі бачимо багато нових облич тих, кого складно віднести до постійних відвідувачів бібліотеки. Як директорка, я рада цим гостям і сподіваюся, що вони по-новому відчують бібліотечний культурно-мистецький простір».

Про місію свого гурту вів мову Тарас КОМПАНІЧЕНКО: «Щодо назви нашого гурту. У танці ми розвиваємо свій дух і в пісні возносимо його вгору. Метафорично усе, що є кращим в українській культурі, – це хорея, хорея козацька. Це те, що вивищує наш дух, робить нас рівними серед рівних, вільними серед вільних. Наш гурт існує вже п'ятнадцять років, протягом яких ми постійно нарощуємо пісенні відкриття, беремо участь у найбільш суспільно важливих подіях: їздимо на фронт, брали участь у революціях. Багато проводимо просвітницької роботи, адже українцям важливо утверджувати свою ідентичність. Людина повинна знати, на чому саме базується її національна ідентичність, на яких пам’ятках, творах мистецтва, адже тоді вона більш впевнено почуватиметься у колі інших народів. І, звичайно, наш стаж зобов’язує – ми не повинні опускати виконавську планку нижче своїх досягнень».

На питання: наскільки автентичною є музика різних епох у репертуарі колективу, лідер гурту сказав наступне: «Питання автентичності текстів і музики є пріоритетним, тому що правда важливіша за вигадку. Ми живемо в епоху неофольклору. Фольклор вмирає, відходить у небуття разом із його носіями. Звичайно, медіа, новий театр формують новий фольклор, і в цьому контексті багато сил вкладається у фентезі. Це цікавий, особливий напрям у сучасній світовій культурі. Кіно цікаве, якщо воно базується на реальних історичних фактах. Так-от, ми дотримуємося автентичності музичного матеріалу і словесної, вербальної її складової.

Щодо жанру автентичної музики, то у нас є партесні концерти, які виконуються a capella, є канти до Богородиці, цикли Різдвяних кантів, Страсних, а також велика кількість козацьких кантів; твори цього жанру зі збірок Доменіка Рудницького та інших XVI–XVII століття.

Коли розпочиналася наша діяльність п'ятнадцять літ тому, то робили стилізації. І зараз у своїх авторських творах я прибігаю до цього творчого прийому (свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю. – В.К.). Під час концерту ви почуєте твори, у яких слова, скажімо, XVI століття, а музика моя. А може бути, що й музика, й текст минулих віків, значить – ці дві групи, що породжують цілісний твір, збереглися. Наприклад, слова Митрофана Довгалевського, а музика Теофана Прокоповича, або слова Григорія Сковороди – музика І. Вольського. Цього достатньо, щоб говорити, що у нас була культура, якої ми до кінця не знаємо. І «Хорея козацька» є тим порталом, який відкриває Україні та світу незнаний материк, незнану Атлантиду української культури».

P.S.        Первісно концерт планувалося провести в Будинку офіцерів Південного оперативного командування, але в останній момент гурт отримав відмову під приводом загрози розповсюдження коронавірусу (бо карантин в Україні оголошено було з 12 березня).