«Вечори на хуторі біля Диканьки»

Більш як два роки минуло з останнього показу, значно змінився виконавський склад: багато молоді з’явилося як у балетній трупі, так і в оркестрі. На жаль, пішов з життя диригент Аллін Григорович Власенко... Тож вистава вимагала капітального поновлення.

Оркестрову партитуру ретельно вивчив і втілив Віктор Олійник, якого хочеться привітати з упевненим дебютом як диригента-постановника на київській сцені! Оркестрово, ритмічно, інтонаційно складна музика під його впевненою рукою вразила розкриттям багатющої композиційної палітри: яскравою образністю, театральністю, драматургічністю кожної теми. Це не найлегша не тільки для виконання, а й для сприйняття музика: вона вимагає від слухача якщо не спеціальної підготовки, то певної ерудиції та почуття гумору, аби оцінити поряд з розкішними ліричними симфонічними сценами гумористичні, а подекуди й курйозно-саркастичні обробки добре знайомих мелодій — від різдвяних колядок до різноманітних популярних на слух танго й навіть цитувань класики.

***

Поновлення фантасмагоричної постановки Віктора Литвинова повернуло глядачеві багатопланову хореографію, в якій гармонійно поєднується неокласика і модерн, лірика і фольклор, гумор і гротеск. Попри те що виставу було створено майже 30 років тому (прем’єра під назвою «Ніч перед Різдвом» на лібрето О.Белінського та В.Литвинова за мотивами творів М.Гоголя під орудою видатного диригента-постановника Володимира Кожухаря відбулася 9 липня 1993 р.), ні хореографія, ні чудове художнє оформлення Марії Левитської не втратили актуальності, свіжості.

***

Цікаво і курйозно, що найперша прем’єра вистави на різдвяний сюжет відбулася в розпал літа, але в подальшому певна сюжетна «сезонність» зіграла не на користь частоті й періодичності появи її в репертуарі, аж до повного зникнення...

Рішення про перше поновлення «Ночі перед Різдвом» було прийнято у зв’язку 200-літтям від дня народження Миколи Васильовича Гоголя. 30 жовтня 2008 р. відбулася прем’єра поновленої вистави, яка в основному повторила першу постановку. Але були й відмінності. До фіналу Віктор Литвинов додав картину весілля Оксани й Вакули, яка, по суті, одночасно стала тонко вплетеним у сюжет ефектним фінальним виходом усіх учасників спектаклю. Дещо було видозмінено і малюнок партій головних героїв. Попри все вистава знов поступово зійшла з репертуару: взимку, на новорічно-різдвяні свята, за традицією, балетна трупа нарозхват у сенсі закордонних гастролей. Суто різдвяну виставу нема кому репетирувати, танцювати, а після свят, наче, вже не актуально... Тому 2015 було прийняте рішення про зміну назви через її прив’язку до конкретного свята, бо ж вистава не може йти раз на сезон. Відтоді вона йшла під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки».

***

Чергова велика павза була вже пов’язана з викликами, кинутими театрам і всій креативній індустрії пандемією. Третє повернення відбулося 30 січня у вщерть заповненій залі, що показало, наскільки ця вистава затребувана й очікувана. Вдячна публіка довго не хотіла відпускати артистів, які й самі танцювали з видимим завзяттям й задоволенням. Серед виконавців були й ті, хто танцював раніше: високотехнічний і харизматичний Ярослав Ткачук (Вакула), тремтливо-романтична Тетяна Льозова (Оксана), аристократично-класичний Ян Ваня (Потьомкін) та безмежно привабливий, верткий і стрибучий Даніїл Сілкін (Чорт). Але більшість сольних партій виконували новачки: витончено-томна Юлія Москаленко (Цариця), легка і сяюча Місакі Момма (Місяць), кумедні Володимир Кутузов (Голова), Денис Турчак (Чуб), а от компанію їм у ролі Дяка склав досвідчений Микита Соколов, який здавна полюбився публіці в цій комічній ролі.

Така вже доля випала цій постановці, що її пластичне рішення при кожному відродженні оновлюється і багатішає. Бо це ж не строга класична вистава, в якій споконвіку визначені амплуа, до яких готують артистів зі шкільного станка, а саме той випадок, коли кожна характерна партія напряму залежить від... характеру самого виконавця. Віктор Литвинов зірким балетмейстерським оком безпомилково визначає тих, хто здатен втілити його задум та ще й привнести щось своє! Цікавий образ відьомськи принадливої Солохи створила Олена Карандєєва, з легкістю й артистизмом подолавши технічні складності й карколомний ритм партії, у роботі над якою їй допомагала як педагог-репетитор перша виконавиця Солохи — Ірина Бродська. До речі, саме їй була присвячена вистава з нагоди ювілею, додатковим подарунком до якого стало ще й присудження їй почесного звання народної артистки України.

***

Однією з найважливіших складових творчості Віктора Литвинова є його прагнення до втілення національного балетного репертуару, і в цьому рівних йому мало. Кількість його вистав і хореографічних мініатюр на музику українських композиторів вражає. Його творчість знають не тільки в Україні, а й за океаном. На жаль, незнайомі вітчизняному глядачеві канадські постановки, зроблені Литвиновим на замовлення фірми «Суліма Продакшн»: «Пори року», «Запорожець і султан», «Шлях до гопака» на музику Ю.Шевченка. Лише «Попелюшку» («Полтавську сіндерелу») багато років тому побачила київська публіка у виконанні канадського танцювального колективу «Шумка».

Повернення «Вечорів на хуторі біля Диканьки» — безумовно, позитивна подія національного культурного масштабу! Вистава жива, позачасова з точки зору сюжету й актуальна як ніколи з огляду на її національний колорит. Для кожного персонажу Віктор Литвинов створив характерні образи — ліричні, гумористичні, гротескові, а іноді і саркастичні, залежно від перипетій сюжету. Його хореографія просякнута Гоголем, говорить його яскравою мовою як у сольних, так і в масових сценах, чи то колоритні сцени народних гулянь, класично графічний танець зірочок-сніжинок, з добрим гумором обмальована завзята кавалькада Запорожців або ж помпезно-гротескний придворний бал. Гумор постановника просто невичерпний, і в трупі завжди знаходяться охочі спробувати себе у цьому непростому амплуа, враховуючи, що тут немає жодного «серйозного» персонажу, крім ліричної Оксани, та й вона ж, як годиться при залицяннях, повинна бути веселою і запальною.

Наступний показ балету «Вечори на хуторі біля Диканьки»заплановано на 22 лютого.