Як відійти від стереотипів?

Ім’я нашого славетного співвітчизника, уродженця Чернігівщини, видатного композитора Дмитра Бортнянського, творча спадщина якого належить не лише українській і російській націям, а й усьому культурному світові, стала об’єднуючим чинником для численних конкурсантів із трьох країн — України, Росії та Білорусі.

На урочистому закритті конкурсу керівник представництва Росспівробітництва в Україні Костянтин Воробйов зазначив: «Щоб конкурс гарантовано довго жив, має бути виконано три умови. Перша — щоб конкурс відбувся тричі (магічна трійця!); друга — щоб конкурс мав свого слухача; й остання — щоб конкурс став трампліном у подальшій виконавській кар’єрі для його лауреатів». Перші дві умови вже виконано: урочистий гала-концерт відбувся в Національній філармонії, переконав присутніх, що елітарний жанр камерного музикування нині має незаперечний попит у сучасного слухача. Зал був заповнений майже вщерть, і байдужих серед публіки не спостерігалося. Щедрі овації, вигуки «браво!», якими слухачі нагороджували своїх фаворитів, супроводжували всі виступи лауреатів.

Концерт став парадом різноманітних, надзвичайно індивідуальних, інколи просто несподіваних за складом ансамблевих об’єднань. Погодьтеся: дует валторни й фортепіано, до того ж на валторні грає тендітна юна дівчина, — це вражаюче і водночас зворушливе видовище! Різнобарвний калейдоскоп таких яскравих, оригінальних і насамперед майстерних виступів, розмаїття музики (від Й. С. Баха, Д. Бортнянського до творів композиторів ХХ століття — С. Рахманінова, Р. Глієра, Д. Клебанова, А. Штогаренка, а також сучасних українських метрів — Є. Станковича, М. Скорика, і поряд із ними — віночок українських народних пісень В. Попадюка й запальна, у ритмі танго музика А. Пьяцолли) — так, на спільній концертній сцені в рамках одного конкурсу відбувся своєрідний діалог академічних і народних жанрів і стилів ансамблевого виконавства. Зрештою, такою із самого початку й була основна «інтрига», концептуальна задумка цього конкурсу.

— Наш конкурс зібрав у форматі одного проекту надзвичайно різноманітні за складом ансамблі — квартети, тріо, фортепіанні дуети, — розказала «Дню» президент Благодійного фонду «ВІВАТ АРТ», голова оргкомітету конкурсу Світлана СУХОМЛИНОВА. — Було розмаїття ансамблевих складів виконавців на народних інструментах, як, наприклад, поєднання бандури і флейти або гітари та домри. Цього разу змагалися дві категорії — до 22-х і до 35-ти років. Не можу не висловити свого захоплення «золотими» призерами: чудовим, зрілим дуетом киян Improvisus у складі Артема Полуденного (віолончель) і Дарини Харитонової (фортепіано); унікальним дуетом валторни й фортепіано (москвички Марія Балагур та Ірина Рябікова); дивовижною грою Ансамблю солістів під керівництвом Олени Короленко з Ужгорода; надзвичайно яскравим, навіть дещо екзальтованим виступом колективу Contrast-trio з Ростова-на-Дону (Росія); вишуканою грою ансамблю «Крещендо» з Києва; високопрофесійним ансамблем з Івано-Франківська Quattro Corde (П премія). Кілька ансамблів репрезентували Харків, а Мінськ відзначився справжнім «десантом» із п’яти колективів. Зворушливо-ніжно лунав Квінтет Д. Бортнянського у виконанні чарівних дівчат із Білорусі — квінтету флейтисток під назвою «Німфи», яка винятково пасує цим юним призеркам.

Ми прагнемо трішечки «розбурхати» нашу музичну спільноту, відірвати її від стереотипів концертного репертуару, збудити виконавську ініціативу молодих музикантів, спонукати їх звернути свої погляди в бік сусідньої Західної Європи, адже там ансамблева музика посідає топові позиції в концертному репертуарі. У різних куточках Європи, курортних містечках відбуваються численні конкурси й фестивалі камерної музики. Важливо, щоб студенти музичних училищ і вишів не просто «складали» предмет «клас ансамблю», а вмикали свій виконавський потенціал, свою фантазію і частіше зверталися до колосальних покладів камерної інструментальної музики, ще не апробованих на наших естрадах. А якщо ця музика ще й піддається оригінальному сучасному аранжуванню, то концертна палітра музичних програм збагачується невпізнанно. І це, зрештою, відповідає запитам нашому часу — інтенсивному пошуку новітніх форм, засобів, форматів життя мистецьких артефактів.

Усіх цьогорічних лауреатів обов’язково буде залучено до концертних імпрез, які влаштовуватиме наш фонд, а російська сторона зі свого боку залучатиме наших призерів до своїх мистецьких проектів.

Враженнями від конкурсу поділилися й члени журі.

Анатолій БАЖЕНОВ, професор НМАУ, народний артист України:

— Я ще перебуваю під враженням роботи журі в Міжнародному музичному конкурсі ім. Лисенка — суто академічному за форматом. І ось конкурс Д. Бортнянського розгорнув переді мною цікаву, «мікстову» панораму. Спочатку це видалося дещо незвичним, та майже відразу ця демократичність у принципах добору учасників без суворої диференціації їх на «академічних» і «народних» видалася вельми привабливою й оригінальною. Тим більше що рівень виконавців обох категорій був надзвичайно високим, а висока професійна майстерність завжди поціновується слухацькою аудиторією. Звичайно, для посилення демократичної спрямованості цього заходу, збільшення кількості відвідувачів конкурсних виступів варто було би проводити прослуховування в просторішому концертному приміщенні (камерний простір залу Російського центру науки й культури явно був замалим для цього). Не можу не відзначити чудове журі, очолюване композитором Євгеном Станковичем (до його складу також увійшли імениті музиканти з Києва, Москви, Мінська, із якими працювати було комфортно і продуктивно). Загалом, ідею такого конкурсу обов’язково треба підтримати, адже він націлений на поступове залучення широкої слухацької аудиторії до знайомства з іще невідомими й маловідомими шедеврами камерно-інструментальної музики різних епох. Конкурс імені Дмитра Бортнянського має потенціал для того, щоб невдовзі поповнити лінійку іміджевих музичних конкурсів.

Леонтій БЄЛЄНОВ, професор РАМ ім. Гнесіних, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації:

— У цьому конкурсі я беру участь уперше, та вже чимало чув цікавого про нього. Скажу відверто: конкурс ім. Д. Бортнянського належить до категорії престижних. Більшість учасників була ближчою до класичних моделей ансамблевого складу. Натомість вражаючою стала загальна панорама конкурсу: автентичні (майже) народні ансамблі (домра, баяни, цимбали тощо) мирно «взаємодіяли» на сцені з академічними струнними квартетами й дуетами. І, знаєте, це «сусідство» було надзвичайно захопливим: ось вийшов ансамбль із народними блок-флейтами, а за ними виступив ансамбль класичних флейт. І в цьому незвичність і привабливість цього змагання. Величезна роль цього конкурсу — і в підвищенні професійної майстерності його учасників — чи то носії академічної виконавської культури, чи провідники фольклорної традиції музикування. Важливо, що цілком усі учасники продемонстрували високий рівень професійної підготовки. Та головне все ж полягає в тому, що «емблемою» цього змагання було вдало обрано видатну постать Дмитра Бортнянського, який був у свою епоху і нині є рушійною силою на шляху зближення й збагачення культур.

Гадаю, що конкурсу варто зберегти й вибрану стратегію розвитку, і таку ж чітку організацію його проведення, адже впродовж усіх днів і членів журі, і конкурсантів об’єднувала атмосфера доброзичливості, гостинності й комфорту.

Не виключено, що невдовзі конкурс ім. Д. Бортнянського стане справжнім законодавцем нових пріоритетів у сучасному концертному виконавстві, а саме: посилить інтерес і музикантів, і публіки до інструментально-ансамблевих творів. Адже перші показові й переконливі кроки в цьому напрямку його організаторами вже зроблено.