«Кримнаш», Навальний і Бородай

Інтелігентні, динамічні, начитані, але разом із тим із апломбом, ведучі, які відчувають себе рівними співрозмовникові будь-якого рангу і будь-якого середовища. Новини з усього світу з міжнародними гостями і експертами, легкий наліт богемності в усіх програмах — то хіба не таке телебачення ми б хотіли дивитися? І українцям дають його, причому безкоштовно, тільки ж контент — від нашого «північного сусіда». Йдеться про російський «опозиційний», як його називають у колі їхніх лібералів, телеканал «Дождь». Із кінця березня минулого року канал можна дивитися в кабелі — у пакеті українського провайдера кабельного телебачення «Воля-кабель» та інших операторів він замінив «Перший канал» РФ. Але треба пам’ятати, де знаходиться дармовий сир, і в що виливаються безкоштовні медіа.

Останнім часом «Дождь» усе більше формує культ Навального, як єдине майбутнє Росії. У них давній зв’язок. Коли в лютому минулого року телеканал відключали в Росії з кабелю, деякі журналісти передбачали, що команда «зверху» була викликана публікацією опозиціонером Олексієм Навальним даних про розкішні дачі палацового типу високопоставлених «единороссов», на основі якої журналісти каналу «Дождь»провели власне розслідування і випустили його в ефір у програмі «І так далі». Цієї версії дотримувалася і генеральний директор каналу Наталія Сіндєєва.  Можна сказати, два друга (проекту?) за загальним баченням опозиційності. Але що таке фігура Навального для українського глядача? Безумовно, картинка сучасної постановки інтерв’ю, де головний редактор телеканалу Михайло Зигар розмовляє з Олексієм у його світлому і білому кабінеті, напівсидячи на підвіконні, а за вікном — мальовничий краєвид, зачаровує. Але коли доходить до посилів, то виявляється, що «кримнаш», хоча він і «отруює життя Росії, Україні та Європі», як висловився Навальний. Ми впевнені, що нам потрібний такий «опозиційний» канал? Хто його лобіює в Україні?

Крим взагалі дуже часто тепер розбурхує російських телеведучих, і обличчя каналу «Дождь»  — не виняток. «Скажи мені, чий Крим і я скажу, хто ти. В середині березня 2014 року в Криму пройшов референдум, за підсумками якого Крим був приєднаний до Росії», — така «ввічлива» оболонка інформації. Це підведення до інтерв’ю у програмі Сергія Медведєва з... істориком Андрієм Зубовим, професором Московського державного інституту міжнародних відносин, якого звільнили через статтю проти вторгнення Росії до Криму. Що називається, відчуйте абсурдність ситуації.

А ще раніше «Дождь» виявив вершину журналістської «безсторонності». Ксенія Собчак у своїх фірмових окулярах-лисичках розмовляла з російським терористом Бородаєм, ніби вони зустрілися на світському рауті. І це вільно дивилися всі українці. Тоді ж відомий український блогер Сергій Іванов запропонував своїм фейсбук-читачам уявити ситуацію, як Ольга Фреймут або Катя Осадча кокетують із передбачуваним терористом, який підірвав би ФСБ або Останкіно. «Ви можете собі таке уявити? Я особисто ні, — писав блогер. — І не тому, що маю якісь ілюзії щодо позамежної моральності нашого телебачення, ні. Просто українське суспільство не сприйме таку інформацію. Але це — в Україні. А у нашого безрозсудного сусіда подібні «телеснаффы» —  позитивні. Всі усім задоволені. Ведуча в студії радіє вбивці, вбивця відповідає їй взаємністю. Глядачі впісюються від щастя».

Отже, якщо ви не хочете зненацька опинитися в калюжі — аналізуйте те, що пропонує вам ТБ.