«Професіонали, спроможнi навчити, працюють там, де робиться українське телебачення»
Минулого тижня в «Дні» було опубліковано матеріал «Кадровий голод. У чому причина?» (№119, 21 липня, 2006). У даній публікації авторами було піднято ряд питань, що стосуються катастрофічного браку професійних кадрів на ТБ. Щоб з’ясувати ставлення самих телеканалів до кадрової проблеми й розібратися в причині кадрової кризи на телебаченні, «День» звернувся до керівництва декількох відомих каналів з таким запитанням: ? ЧИ ВІДЧУВАЄТЕ ВИ НА СОБІ БРАК ПРОФЕСІЙНИХ КАДРІВ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ, І НА ЯКИХ ПРИНЦИПАХ ҐРУНТУЄТЬСЯ ЗАЛУЧЕННЯ НОВИХ ПРАЦІВНИКІВ НА ВАШОМУ КАНАЛІ?
Леонід МАЗОР , генеральний продюсер телеканалу «Інтер»:
— Як і всі інші галузі, пов’язані з мистецтвом узагалі, — адже не лише телебачення, але й театр, і кіноіндустрія страждає від відсутності професійних кадрів — творчих і технічних. Природно, для телебачення дуже важливо, щоб професіонал являв собою не тільки «творця», але й технічно грамотного фахівця. Це є основними критеріями, на яких будується наша кадрова політика. Не може бути редактора, який не розуміє, як знімається телепередача, на якій він працює. Не може бути оператора, що знімає репортаж, який не знає основ журналістики. Для нас дуже важливо, щоб люди, які працюють на «Інтері», були б не лише вузькими фахівцями своєї справи, а таких у нас багато і якість їх роботи бездоганна. Але в той же час їхнiй професійний кругозір повинен бути досить широким, щоб не виникало проблем, коли створення нової передачі чи серіалу починається з картинки (тут ми вже досягли величезних успіхів) — а насамперед із думки, про що все ж таки вона (передача) — ось тоді в нас не буде проблем з пустотами в ефірі та в головах телеглядачів. А для того, щоб отримати такі кадри — потрібна школа. Інтер уже такий крок зробив, відкривши «ІнтерШколу». Це лише перший крок, а ось услід за цим потрібно йти далі й створювати інститути з добре організованою теоретичною i практичною базою та правильною методикою навчання. І ось тут однієї інтерівської ініціативи недостатньо — тут потрібна підтримка всіх телевізійних каналів — адже професіонали, спроможні навчити, працюють саме там, де робиться українське телебачення.
Олександр КЛИШАВЧУК , заступник голови правління ЗАТ «ММЦ-СТБ»:
— Нестачу професійних кадрів відчуваємо гостро. Тому для залучення нових працівників використовуємо такі інструменти. По-перше, створюємо конкурентноспроможні умови на ринку праці для залучення нових працівників: позиціонуємо компанію як одного з лідерів на ТБ-ринку, в якій цікаво та престижно працювати; піклуємося про наявність стабільної, «білої» заробітної платні та чітких перспектив її зростання (за результатами роботи та професійного зростання працівника); пропонуємо роботу в неординарному та швидкозростаючому бізнесі, і пов’язані з цим перспективи професійного зростання; створюємо середовище, в якому цікаво не лише працювати, але й проводити свій час. По-друге, виховуємо власні кадри: набираємо (або переводимо з інших посад усередині компанії) персонал з недостатньо вираженими професійними рисами, але з великим потенціалом до його зростання та проводимо інтенсивну підготовку (3—6 місяців), яка включає навчання, коучинг з боку колег і керівника (підхід, що дозволяє за короткий термін максимально розкрити потенціал людини та підвищити особисту і професійну ефективність. — Авт .). За результатами навчання приймається ухвала про його можливість чи неможливість продовжувати роботу на обраній посаді.
Валентин КОВАЛЬ , генеральний продюсер телеканалу «М1»:
— Я не думаю, що за нинішніх темпів зростання нашої галузі можна розраховувати, що система підготовки кадрів у її традиційному розумінні спроможна задовольнити всі наші запити. Щонайбільше, ми можемо отримати фахівця з базовими професійними знаннями, з якого — при наявності здібностей і бажання вчитися далі — можна зробити справжнього професіонала. Цей шлях — довгий, але можу гордо сказати, що більшість нинішніх топ-менеджерів каналу досягли свого становища саме цим шляхом. Звичайно, є й більш легкий шлях переманювання фахівців. Але люди, що здійснили такий крок одного разу, готові зробити його знову в будь-який момент, так що цей шлях — згубний, особливо з урахуванням того, що дуже багато телепроектів в Україні живуть не за ринковими законами. Цей шлях виправданий на стартових стадіях проектів, але погано працює «на марші». Бо ми вважаємо за краще «вирощувати» свої кадри — без особливої надії на державу і не дивлячись по сторонах, де що погано (або добре) лежить.
Кирило ВИШИНСЬКИЙ , шеф-редактор вiддiлу спецпроктiв каналу ICTV:
— Професійних людей, особливо в таких базових професіях ТБ, як репортер, редактор, не так уже й багато. Будь-який запуск нового проекту починається з головного болю — де знайти людей? Шукають у регіонах, на інших каналах — як правило на тих, що менші і бідніші. Говорити про якусь професійну школу — типу «Інтерньюзу» на початку 1990-х — сьогодні не доводиться. І найстрашніше — до професії потрапляють люди, які пишуть іноді з помилками і плутають «тюнер» із «тенором».
