Французький дизайнер із Чернігівщини

Уродженець Чернігівщини, підхоплений виром подій громадянської війни, Олександр Савченко-Більський 1922 року опинився в Парижі, де й прожив до самої смерті (у 1991 році).

До України він приїздив лише один раз, 1983 року — як турист.

Більшість своїх графічних творів художник заповів передати в Україну. Але потрапили вони на батьківщину митця через багато років після його смерті.

У цій справі не останню роль відіграла донька художника Ірен Годійо, яка 2003 року відкрила для українців численні полотна батька.

Олександр Савченко-Більський та його роботи стали героями книги Віти Сусак «Українські мистці Парижа. 1900 — 1939» («Родовід», 2010).

Це перша праця, що так повно представляє участь українських митців в діяльності Паризької школи.

У межах Паризької школи виокремлювалася так звана Українська «Паризька група».

Вона не була формальним об’єднанням, товариством чи навіть гуртком.

«Просто мистці час від часу сходилися в кав’ярні або в робітні якогось колеги на каву й розмовляли, — цитує книга пояснення одного із членів групи, Святослава Гординського. — Склад тих мистців був дуже різнорідний і неорганічний, не так із мистецького погляду, як із політичного».

До Української «Паризької групи» входили такі митці українського походження, як О. Грищенко, В. Хмелюк, М. Вакер, Б. Пастухов, М. Андрієнко та інші.

Твори учасників групи регулярно експонувалися на виставках, зокрема французько-українській виставці, яка проходила 1932 року в Парижі, а 26 лютого 1933 року — в Національному музеї у Львові.

Виставки українських художників були значно скромнішими за масштабами порівняно з російськими чи польськими.

Але найголовніше — вони сприяли національній консолідації українців за кордоном, оскільки слово «українська» неодмінно фігурувало в назвах презентацій.

Творча спадщина Олександра Савченка-Більського — це роботи в різних мистецьких жанрах.

Здебільшого художник працював в ужитковій графіці та рекламі — створював святкові листівки, ілюстрації до книжок і журналів для французьких видавництв.

Оформлював вітрини великих торговельних домів, проектував посуд, меблі, орнаменти для тиснення на шкірі, займався облаштуванням помешкань — тобто виконував роботу дизайнера.

Рідше писав олійні й пастельні краєвиди, портрети, натюрморти з квітами в постімпресіоністичному та реалістичному стилях.

Також виготовляв зображення гетьманів, письменників та політичних діячів на замовлення українських видавництв, ілюстрував пластунський журнал «Скоб», що друкувався в Парижі 1937 — 1940 рр.

Його роботи вирізнялися спрощеністю і декоративністю форм в дусі арт-деко та моди 1930-х, водночас наслідуючи традиції українського народного живопису.

Окрім світських творів, важливу сторінку творчості Савченка-Більського становить іконографія. Він виконав два іконостаси для українських церков Парижа — католицької та православної.

Один із них тепер в українському храмі святих Сергія і Вакха та Жировицької Богородиці в Римі.