«Бюрократичне пекло»

«Нова зона відчуження», «резервація та гетто», «бюрократичне пекло» — не стримуючись у визначеннях громадські організації, які представляють переселенців зі сходу України, б’ють на сполох. Система перепусток, яку запроваджено з 2015 р., на лінії розмежування між Україною та окупованими територіями Донецької і Луганської області працює так погано, що перетворилася в знущання над громадянами, таким чином підриває і без того слабкий авторитет України в регіоні.

5-го квітня після жорсткої критики громадськими організаціями під час круглого столу в СБУ її керівник Валентин Наливайченко зробив довгоочікувану заяву визнавши проблему: «Система пропуску зараз діє незадовільно для громадян України. Це висновок круглого столу». Із наступного дня в щоденному режимі почала працювати робоча група при СБУ щодо спрощення процедури в’їзду-виїзду на окуповані території. Поки громадськість, яка виступає за відміну перепусток, та СБУ не дійшли згоди.

ЯК ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Щоб виїхати в Україну з непідконтрольної території Луганської області, людина має приїхати на український блокпост та здати документи. Українські військові або прикордонники мають передати ці документи на підконтрольну територію в Старобільськ. «Але документи можуть два, три тижня не передавати. Весь цей час людина знаходиться в підвішеному стані, подзвонити на блокпост і щось дізнатися не можна, — розповідає журналіст-переселенець із Луганська Сергій САКАДИНСЬКИЙ. — Коли нарешті відбувалося диво, і людям дзвонили і пропонували забрати документ в Старобільську, то щоб доїхати до нього теж потрібен той самий пропуск... Такий от парадокс».

Масштаб проблеми ілюструє такі цифри. Кількість мешканців окупованих територій Луганська та Донецької області — близько 3 млн, це майже 7% від всього населення України. Станом на 29 подано було подано 336 тисяч заявок на отримання посвідчення, з них видано близько 260 тисяч. Здебільше з окупованих територій їдуть, щоб зареєструватися та отримувати пенсію.

Люди почали масово їздити в Україну в об’їзд — в’їжджаючи в Росію через Ізварине. Поїздка до Сєверодонецька займає 10—14 годин, а до Києва — понад добу. При цьому на людей на українському кордоні вибірково накладають штрафи — 1700 грн на особу за незаконний перетин кордону. Прикордонники аргументують це спірним твердженням, що при цьому особа порушує 201 статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, мовляв виїхали вони в Росію з порушенням закону.

«За словами представників прикордонної служби оформлено 2,5 тис. таких протоколів, із них вже близько по 700-м є рішення суду. Через ці штрафи до нас звертаються десятки громадян, — каже Євген ЧЕКАРЄВ, юрист приймальні правової допомоги громадянам Української Гельсінської спілки з прав людини. — Ми впевнені, що штрафи накладають неправомірно. І будемо це доводити та спробуємо внести зміни в Кодекс окремою статтею. У цьому, до речі, є підтримка і з боку прикордонної служби. Адже стаття 18 Кодексу стверджує, що правопорушеннями не є вчинки, які здійснено в стані крайньої необхідності. Ось у нас був конкретний випадок. Родина з Брянки Луганської області — батько, мати та повнолітня донька — бігли від реальних обстрілів. Заїхали з боку Росії. І на них прикордонники наклали по 3400 грн штрафу на кожну людину. Наша організація почала допомагати опротестувати цей штраф. У результаті, родина «махнула рукою» на Україну та поїхала жити назад на окуповані території». 

ОБМЕЖЕННЯ: РЕАЛЬНІ І ШТУЧНІ

Член робочої групи при СБУ, експерт громадської організації Інформаційно-аналітичний центру національної безпеки Володимир ПОЛЕВИЙ написав у своїй сторінці в Facebook про суперечки, що тривають у цій групі, яка почала працювати 6 квітня.

«Питанням № 1 наразі була доцільність чинного дозвільного порядку перетину лінії розмежування. Позиція контррозвідки категорична — система дозволів для фізосіб нам потрібна. Валентин Наливайченко образно порівняв її з візовою системою в’їзду в країни ЄС. Європа і не проти українців на своїй території, але вони мусять звернутися до візових центрів, подати документи, чекати на відповідь, а тоді отримувати візу... Загалом, керівництво на рівні найвищих керівників, залучених до АТО, практично відверто говорить і про проблеми чинного механізму та готове працювати над їхнім усуненням. Незмінним залишається одне: контррозвідці така система потрібна. Крапка. Час від часу включається мантра: «Це війна, кругом терористи й загрози». Мантра працює...»

За словами пана Полевого, називалися такі дві головні причини, через які потрібна система дозволів: правоохоронцям треба час для перевірки інформації про особу та подальшої роботи з окремими особами.

Водночас пан Полевий озвучує низку питань: «Чому дозвільна система працює на лінії з так званими Л/ДНР, а не поширюється на кордон з окупованим Кримом та Росією? Відповідь, начебто, очевидна, але чому? Головні центри підготовки диверсантів — в Ростові та в Криму, а гнобимо ми українців із Донбасу. Чому для того, щоб без проблем покинути Л/ДНР, можна просто виїхати до РФ через Ізварине, а тоді заїхати в Україну через Гоптівку (Харківщина), заплативши адмінштраф? Чому ми так наполягаємо на цій системі в умовах, якщо з 400-т км лінії розмежування ми контролюємо (тобто не пропускаємо там людей/вантажі) ледь 25%? Чому диверсант пробирається в Україну через прозорий кордон, а у людей, які рятують майно, ховають рідних тощо, ми вимагаємо документи, дозвіл і розуміння? Чому головна причина у відмові — це... неправильно заповнені формуляри!? Увага! Не причетність до сепаратизму, а неправильна буква у формі! Тому, що Путін, — відповідає спецслужба».

«У робочі групі при СБУ йдуть досить серйозні суперечки між представниками громадськості та представниками СБУ з питань доцільності існування системи дозволів для перетину лінії розмежування, — каже Наталія Целовальніченко, керівник Луганської правозахисної групи. — Загалом, нас як громадськість насторожує те, що запроваджена система дозволів (перепусток) на практиці не відповідає поставленим цілям. У реальності з’явилися штучні обмеження, які лише віддаляють українців на окупованих територіях від України, недоліки правового регулювання цієї системи створюють передумови та широкі можливості для корупції. Діюча система не забезпечує громадянам, яким відмовляють у виїзді з окупованої території, навіть оскаржити таке рішення до суду. Нагадуємо, що обмеження права на судовий захист заборонено Конституцією України навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану, а в нас на цей час проводиться лише АТО. На жаль, позицією СБУ на цей час є збереження існуючої системи, з подальшим вдосконаленням лише її окремих елементів без зміни її концепції та сутності, зокрема, її онлайн-програми. Ми з цим не погоджуємося і письмово зафіксували цей факт. Найближчим часом маємо намір опублікувати нашу позицію. Головне питання, що виникає зараз у громадськості, і наразі це питання стало риторичним, чому росіяни як громадяни країни-агресора вільно в’їжджають в Україну без отримання будь-яких дозволів, тоді як мешканців сходу України закривають в гетто? Поки що знайти спільну мову з представниками СБУ вдалося лише з питання про необхідність введення журналів реєстрації в пунктах подачі документів, щоб люди могли б залишити скарги та отримати письмовий доказ про подачу своїх документів і скарг. Друге — про необхідність введення обов’язкової електронної відповіді для підтвердження реєстрації заявки через Інтернет. Але загалом наша позиція така — існуюча на цей час система дозволів порушує Конституцію України, основи національної безпеки та міжнародні зобов’язання України, оскільки не базується на принципі забезпечення верховенства права і пріоритету прав людини, є неефективною, тому її має бути скасовано».