Глобалізація та Організація Об’єднаних Націй
Після фатального місяця вересня, коли через терористичні атаки і відплатні заходи у відповідь над світовою економікою згустилися грозові хмари, в листопаді, навпаки, проявилася стійкість процесу глобалізації. Глобальний економічний спад згуртував велику частину світу, і не тільки у полюванні на терористів, але й в посиленні світової співпраці. Кілька листопадових подій дозволяють сподіватися, що міжнародне співтовариство стане сильніше і отримає від цього економічні вигоди.
По-перше, понад 100 країн зібралися у місті Марракеш у Марокко для укладення особливої угоди ООН щодо обмеження змін глобального клімату. Ці країни погодилися з метою уповільнення процесу глобального потепління зменшити викиди до атмосфери газів, що спричиняють парниковий ефект.
Так, США ще не підписали цю угоду — хоча саме Америка виробляє найбільше викидів до атмосфери газів, що спричиняють парниковий ефект. Хоча той факт, що весь світ, незважаючи на відсутність Сполучених Штатів, спромігся прийти до угоди, може виявитися багатообіцяючим. Жодна країна сама по собі, навіть з найбільшою економікою у світі, не може стати на перешкоді співробітництву всіх інших. Думається, що дуже скоро США долучаться до цих міжнародних обговорень.
По-друге, світова спільнота вітала вступ Китаю до Всесвітньої торгової організації. Сотні років Китай тримався осторонь від світової економіки. Потім, у середині 19-го сторіччя, Китай постраждав від рук імперських держав Європи, які, досягнувши переваги над Китаєм у рівні розвитку техніки та промисловості, використали це, щоб примусити династію Чин піти на торгові поступки.
Після цього в Китаї понад століття панувало безладдя. І тільки 20 років тому Китай вирішив, нарешті, прилучитися до всесвітньої торгової системи. Вступ Китаю до ВТО, що відбувся цього місяця, є значним кроком у цьому процесі. Тепер Китай прилучився до світової спільноти як узгоджено діюча, стабільна і могутня суверенна нація, яка в майбутньому стане однією з провідних країн в галузі торгівлі.
По-третє, понад 140 країн на зустрічі у місті Доха у Катарі домовилися почати новий раунд переговорів з питань торгівлі. Після багаторічних протестів проти вільної торгівлі, що прокотилися по всьому світу, країни світу зробили вибір на користь торгівлі, а не протекціонізму. Важливо також, що країни, що розвиваються, домоглися великих поступок на свою користь у порядку денному нових переговорів з питань торгівлі. Бідні країни отримали концесії на доступ до найважливіших ліків, вони також наполягали і отримали запевнення з боку багатих країн, що ті переглянуть свою протекціоністську політику в кількох галузях.
По-четверте, війна в Афганістані не тільки швидко розвивалася на суші, але й призвела також до дипломатичного прориву. ООН гратиме центральну роль у відновленні працюючого уряду в цій країні та в координації надання гуманітарної допомоги афганцям. Зростаюча роль ООН у цьому процесі ставить печать міжнародного права та дипломатії на боротьбі всього світу проти тероризму і допомагає знову запевнити багато країн, що ця боротьба є дійсно міжнародним зусиллям, а не тільки діями одних США.
Хоча, очевидно, є цілий ряд досягнень, зі всього цього випливає одне: навіть на фоні тероризму та глобальної рецесії світова спільнота знаходить нові шляхи до співпраці. Дедалі більша роль працюючих під егідою ООН міжнародних організацій забезпечує велику упевненість в тому, що спірні питання вирішуватимуться мирним і навіть розумним шляхом з широкомасштабним залученням наукової експертизи, як це було під час укладення договору про зміни клімату. Жодна країна не хоче знаходитися осторонь цього глобального процесу. Немає сумнівів у тому, що Росія вслід за Китаєм у найближчому майбутньому також вступить до ВТО.
Вчені гуманітарії та політичні оглядачі сперечаються, чи є глобалізація реальним явищем, чи це лише лозунг; приносить глобалізація користь чи тільки шкоду; а також чи є глобалізація тендітним процесом, який потрібно оберігати, чи це стійкий процес, який у подальші роки, ймовірно, набиратиме силу. Я вважаю, що глобалізація є могутньою і загалом позитивною силою. Вона дозволяє країнам отримувати вигоди від розширення міжнародної торгівлі, сприяє найшвидшому взаємовигідному поширенню технологій, а також дозволяє сподіватися на те, що всередині країн стане менше насильства і поменшає кількість конфліктів. Листопадові угоди наводять на думку про те, що велика частина світу поділяє ці надії і готова задіяти політичні ресурси для того, щоб сприяти успіху цього процесу.
Звичайно ж, глобалізація вимагає міжнародного управління та законів. Вона не може бути грою багатих проти бідних. Вона не може функціонувати без міжнародного права та міжнародних інститутів. Тому таким помітним є верховенство інститутів ООН у багатьох листопадових подіях. ООН продемонструвала свою цінність у вирішенні проблем керування глобальним навколишнім середовищем, світової торгівлі, утворення і відродження держав, а також при наданні гуманітарної допомоги. У подальші роки установи ООН гратимуть вирішальну роль при наданні допомоги найбіднішим африканським країнам (а також найбіднішим країнам у всьому світі) з тим, щоб вони отримували більше вигод від глобалізації.
Коротше кажучи, минулий місяць був належною прелюдією до радісної події, яка відбудеться, коли генеральний секретар ООН Кофі Аннан і вся Організація Об’єднаних Націй в його особі отримали у столиці Норвегії Осло Нобелівську премію цього року. Ця нагорода гідно відображає ту роль, яку ООН грає і повинна грати надалі у процесі успішного та мирного просування глобалізації.
Джеффрі Д. Сакс, професор, директор Центру міжнародного розвитку при Гарвардському університеті.
