Ляшко із «секретом»

Несподіванкою позачергових президентських виборів став третій результат Олега Ляшка. За нього проголосували понад 8% громадян. Навіть на закордонному окрузі він посів друге місце, обігнавши Юлію Тимошенко. Що ж забезпечило цьому ексцентричному представнику українського політикуму достойний результат, адже ще півтори роки тому його Радикальна партія набрала 1,08% голосів? «Я голосувала за політика, який серед інших не скомпрометував себе, який говорив правду та слова якого не розходяться із ділом», — наводить свої аргументи киянка Катерина, яка підтримала Ляшка. Не будемо зараз вдаватися в подробиці того, що бронзовий призер президентських виборів далеко не білий і пухнастий, як він багатьом здається, тим більше в політиці він не новачок — побував і на державних посадах. 

Ляшко сьогодні позиціонує себе як сильний, принциповий та вольовий. У нього гучні гасла, сповнені національного та войовничого популізму. Він дотепний, не гребує гострим словом та іноді матом, а його висловлювання часто розлітаються на цитати та стають «мемами» в Інтернеті. Ляшко, на відміну від інших політиків, приваблює виборців не тільки словами, а й ефектними випадами. Чого лише вартує затримання ним та допит лідерів луганських сепаратистів.

Олег Ляшко не боїться рубити «правду-матку» у Верховній Раді та на вечірніх ток-шоу, причому жертвами його нищівної критики стають як представники колишньої влади регіоналів та комуністів, так і колишні опозиціонери. Але, як зізнався в інтерв’ю Савік Шустер наприкінці 2013 р., постійним гостем його передач Олег Ляшко ставав не просто так, а на замовлення Адміністрації Президента, яку на той час очолював Сергій Льовочкін.

У нинішній передвиборчій кампанії Ляшко став виразником національних уподобань українців, про що говорить як його високий рейтинг, так і низька підтримка кандидатів від «Свободи» та «Правого сектору».

То в чому ж секрет «феномену Ляшка»?

«ЛЯШКО — ПОЛІТИК, ЯКИЙ ЕКСПЛУАТУЄ РИСИ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ...»

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист:

— Ляшко — це політик, який експлуатує риси національного характеру, які заявляли про себе кілька століть тому. Коли католик ображав українця, той терпів, а потім хапався за шаблюку, якщо він був військовим, або за вила-тризуб, якщо був селянином. На рівні національного інстинкту все це електоральній масі подобається. Коли Ляшко з’являвся в останні сезони в українському парламенті й говорив депутатам, що вони «дармоїди і тунеядці», то, власне, з ним усі погоджувалися. Зважаючи, що він із Чернігівщини, як і я, мені ця поведінка подобається. Як виявилося, не тільки мені. Річ у тім, що масовий, низовий українець настільки натерпівся, що йому хочеться схопитися за той самий інструмент для реалізації себе в історії.

Націоналісти типу Тягнибока чи Яроша мають багато ідеології й цитат із Степна Бандери. Це значною мірою інтелігентський феномен. Це явище трьох батьків-співзасновників найбільш радикального націоналізму: Дмитра Донцова, Степана Бандери і... Володимира Путіна. Останній — один із найбільш енергійних співзасновників радикального українського націоналізму. А ось Ляшко — суто селянський феномен, який нагадує мені мого діда, якого приходили «розкуркулювати». Саме тому я позитивно ставлюся до пана Ляшка, хоча й голосую за інших персонажів.

Ми не знаємо, наскільки відверто він це робить. Про це треба спитати його сім’ю. Але ми знаємо, як Симоненку він в Раді кричав: «А воно, падлюка, ще сюди прийшло і ще й гавка». Але це, принаймні, схоже на те, як себе поводили селянин-опозиціонер і козак-низовик в історії.

Суспільство розподіляється на відчайдухів та на дуже обережних. Я думаю, серед тих, хто голосував за Ляшка, були і доктори наук, у яких нерви не витримують.

В жодному разі його не можна порівнювати з Жириновським, бо то є містечкова падлюка, яка «себе на уме». Я можу оцінювати поведінку цього персонажа як фахівець у царині видовищних мистецтв, але це імітаційна ящірка, яка змінює свій колір відповідним чином. І він — абсолютне похідне від Луб’янки. Жириновський абсолютно при владі, яка домінує в Росії в той чи інший час. Це гидке створіння, тому що воно скомпрометувало дві «субстанти», священні для західної цивілізації, — «ліберальну» і «демократичну».

«ВІДОБРАЖАЄ НАСТРОЇ ЛЮДЕЙ, ЯКІ «ПРОТИ ВСІХ»

Володимир ФЕСЕНКО, політолог:

— Ляшко, як і деякі інші, відображає певні знакові тенденції в українській політиці та суспільстві. В нас на виборах перемагають ті, хто відповідає актуальним політичним настроям і національним особливостям нашої політики. Якщо ти влучаєш у ці настрої, в тебе буде успіх на виборах, і «феномен Ляшка» це підтвердив.

Можна порівнювати його успіх з успіхом «Свободи» в 2012 році. Різні ситуації, але запит на радикальність і політичну жорсткість — і тоді, й зараз. Плюс недовіра до політиків, істеблішменту, які вже давно у парламенті й діють класичним чином. А от Ляшко — це нестандартна фігура, яка відрізняється від інших своєю епатажною поведінкою. Він протиставляє себе всім іншим — і «Батьківщині», і Порошенку, і регіоналам.

Ляшко відображає настрої людей, які «проти всіх». І, до речі, те ж саме зіграло на успіх Вадима Рабіновича. Зіграло і те, що Ляшко є людиною дуже органічною для центральноукраїнської глибинки. Навіть мова його та манери це підтверджують. Проголосували за нього в основному Волинь та Центральна Україна.

З іншого боку — попит на нові обличчя, нових лідерів. Люди, які шукали цих лідерів, голосували не за Порошенка або Тимошенко, вони голосували за Ляшка, за Гриценка, за Богомолець. А далі проявилися відмінності у світогляді виборців. Ті, хто більш раціонально підходив до вибору, голосували за Гриценка або за Богомолець, а ті, хто менш раціональний, голосували за Ляшка.

Фактично Ляшко зараз став лідером у ніші войовничого українського популізму, який переміг українських націоналістів. Він відібрав голоси тих, хто примкнув до «Свободи» і раніше голосував за неї як за «спецназ опозиції». Але виявилося, що це ніякий не спецназ. Також близько 2/3 електорату Ляшка — це колишні виборці Тимошенко.

Ще рік тому, до Майдану, Ляшко виконував роль «троля», займався тролінгом колишніх друзів із «Батьківщини», деяких опозиціонерів. Він був функціональною фігурою на телебаченні. Але далі відбулася цікава річ — він сподобався частині людей. Не сам тролінг, а образ Ляшка, його стилістика. Ляшка вже почали використовувати як «кандидата на виріст». У Європі також є попит на епатажних політиків. У нас інший контекст, але та сама тенденція. Технологи та інвестори відчули це.

Після Майдану Ляшко чекав порад від тих, хто його фінансував раніше, але почав активно діяти, і це був власний вибір. Він, як і Порошенко, — один із тих, хто отримав найбільше від Майдану, а в новій політичній реальності свою войовничість Ляшко почав використовувати не тільки на словах, він почав воювати у прямому сенсі на сході. І це сподобалося людям, бо виборцям імпонує політика вчинків. Минуле Ляшка — це минуле, яке менше цікавить виборців.