На вихід! Iз речами

Цей тиждень може стати для комуністів фатальним, а для України суттєвим кроком до ліквідації п’ятої колони. У вівторок Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до регламенту Верховної Ради України щодо кількісного складу та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп)».

Тепер голова парламенту зможе оголошувати про розпуск фракції, якщо кількісний склад депутатської фракції став меншим за мінімальну кількість народних депутатів, які були у найменшій фракції, що була сформована протягом першої сесії парламенту. А це означає, що фракція Комуністичної партії в парламенті може зникнути.

Як відомо, на першій сесії парламенту поточного скликання найменше депутатів було саме у фракції КПУ. Після подій протягом останніх кількох місяців з неї вийшли декілька депутатів. Відповідно кількість депутатів у складі фракції КПУ зменшилась. «Я сьогодні (у вівторок. — Авт.) направлю цей законопроект Президентові й буду просити дозволу на розпуск КПУ», — сказав після голосування спікер Олександр Турчинов.

Також паралельно рухається юридичний процес щодо заборони самої партії. У четвер в Окружному адміністративному суді міста Києва відбудеться перше судове засідання щодо заборони КПУ. Позивачем у справі виступає Міністерство юстиції. Ще в травні Олександр Турчинов доручив МЮ розпочати розслідування та розгляд доказів антиукраїнської діяльності Комуністичної партії, зібраних Генпрокуратурою та СБУ. У понеділок на Погоджувальній раді у ВРУ Турчинов припустив, що фракцію комуністів може бути розпущено вже цього тижня.

Раніше голова парламенту неодноразово підкреслював: «Є багато інформації та матеріалів щодо участі представників КПУ в організації сепаратистської терористичної діяльності. В Україні не повинно залишитися політичних сил, які ненавидять свій народ і підтримують окупантів. Колись Нюрнберзький процес поклав край фашизму в Європі, сподіваюся, що суд прийме справедливе рішення і покладе кінець в Україні такому небезпечного рудименту тоталітаризму, як Комуністична партія і комуністична ідеологія».

Історія із забороною КПУ сягає 90-х рр. Перший президент України Леонід Кравчук у 1991-му ініціював і Верховна Рада ухвалила рішення про заборону комуністів. Причина — за участь у ГКЧП. Але вже у 1993-му комуністи через певні маніпуляції провели з’їзд і знову відновили свою діяльність. Навіть більше, у 2001 р. Конституційний суд визнав заборону КПУ 1991 року незаконною.

Так президент Леонід Кучма віддячив Петрові Симоненку за вдалу роботу спаринг-партнером на виборах 1999 року. Тоді, зрештою, стало остаточно зрозуміло — чому, власне, потрібно було реанімувати комуністів. КПУ використали як кальку московської політичної технології. В подальшому Комуністична партія продовжувала грати роль «обслуговуючого персоналу» не безкоштовно для тих, кого ж самі комуністи на камеру продовжували називати «олігархами».

Сьогодні, хоч і з запізненням, але заборона КПУ є правильним кроком. Давно назріло і перезріло. Нинішній процес має стати фінальним акордом в існуванні партії, яка протягом всього свого існування вела антиукраїнську діяльність, виступала поплічником не лише деструктивних політичних сил, таких, як Партії регіонів, а й є колаборантом терористів та окупантів у Криму та на сході України.

Але у зв’язку з процесом із забороною КПУ виникає інша проблема. Точніше, вона була завжди, просто зараз стала більш наявною. Як заповнити «лівий» вакуум? Чи з’явиться в країні справжня не бутафорська українська партія з лівими ідеями? Про це матеріал на цій же шпальті.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат від фракції «УДАР»:

— Уперше про Сталіна я почула від своїх двоюрідних дідуся і бабці, які все життя вчителювали в селі Медведівка на Черкащині. Вони ненавиділи цього ката українського народу, ніколи не були членами партії, яку теж ненавиділи. Бездітні, в роки Голодомору, вони врятували від голодної смерті дітей моєї рідної бабусі та своїх учнів зі школи, тримали корову, розводили те молоко водою і давали дітям. Я дякую їм за дисидентське щеплення в дитинстві, за критичне ставлення до СРСР із підліткового віку і за несприйняття тоталітарних партій. Я голосувала сьогодні за зникнення комуністів, згадуючи і моїх бабцю та діда, і мільйони інших, закатованих і замордованих, перевезених в табори, рабськи працюючих без паспортів у колгоспах, обмежених в пересуванні, не бачивших світу за залізною стіною найганебнішого після гітлерівського режиму.