Про важливість процедури
«Світ має переконатись у факті перебування російських військових на нашій землі», — заступник керівника АТО Сергій ГАЛУШКО
В газеті «День» вже піднімалось питання за участю юристів-міжнародників, зокрема Володимира Василенка, тема визнання полоненими російських військових, які начебто «заблукали» на Донбас. В цьому плані дійсно існує проблема, адже ми часто чуємо про захоплених в полон українськими військовими росіян, а потім вони наче зникають. Відповідь проста — їх обмінюють. Але обмінюють без проведення відповідної процедури визнання цих непроханих гостей військовополоненими. А це значить, що українські представники, розповідаючи в ЗМІ про агресію Росії, чомусь упускають один із головних доказів цього. З рештою все залишається на словах. Ворог залишається «гостем», а агресор начебто пасивним спостерігачем. В руслі визнання нападу Росії на Україну, розв’язання Кремлем війни на Донбасі та історії з полоном Надії Савченко, яка вже стала символом цинічної зухвалості агресора, питання «ціни» російських солдат як військовополонених принципове. Наступна історія набула розголосу саме завдяки витоку інформації на загал від військових, яку підхопили деякі відомі персони і відповідно тепер вже винести за дужки конкретні імена не вдасться.
І ось 16 травня 92-га ОМБ ВСУ на Луганщині біля Щастя прийняла до своїх рук двох російських бійців ГРУ. При чому захопили їх навіть не розвідники, а звичайні бійці піхоти. Перед цим ці злочинці вбили шістьма кулями українського військового В. Пугачова. Російським бандитам керівництво сказало, що бійці «Айдару» відійшли із Щастинської ТЕЦ і їхня група вирішила наскоком захопити стратегічний об’єкт, який живить струмом Луганську область і який вже рік російські бандити та їх найманці не можуть захопити. При чому в момент полону «грушників», росіяни почали бити по своїм полоненим, фактично намагаючись тим самим знищити докази присутності російських військових. Поранені «грушники», які потрапили в халепу і з рук наших бійців перекочували одразу до палат військового шпиталю, почали благати не виколювати поки що (!) їм очі, а один з них відмовився від обезболювання при операції на плечі. Мотив — щоб в момент сну українські лікарі не вийняли йому нирки. Над «дорогоцінними» нирками та очами російських військових можна звичайно посміятись, але тут пригадується відомий художній сюжет про те, як Турбін ладен був померти, або тільки йому не вирізали «погони» на тілі. Бо Булгаківському герою розповідали, що «петлюрівці» обов’язково так будуть чинити. Цим двом хлопцям так само розповідали про злих «бандерівців», що катують полонених. А значить — живим краще не здаватись. Документи ж у «грушників» оформлені на так звану «армію ЛНР». Ось так і зникають в землі Донбасу, як гарматне м’ясо, від кого відмовляються ті хто їх послав на смерть з вигаданими «фашистами».
В Інтернеті вже з’явилось відео допиту полоненого російського диверсанта, яким виявився сержант ГРУ РФ Олександр Александров з третьої бригади спецназу м. Тольятті, контрактник, що служить з 12 грудня 2012 року. Другим полоненим виявився капітан ГРУ Євген Єрофєєв. Допит проводився розвідниками тої ж 92-ї окремої механізованої бригади. Полонені детально пояснюють мету «відвідання» Щастинської ТЕЦ — захоплення, і розповіли про свою причетність до Головного Розвідувального Управління РФ. Годі й дивуватися, що в Держдумі Росії з недовірою віднеслись до цієї інформації і наголосили, що її треба перевірити. Голова думського комітету з оборони Володимир Комоєдов в інтерв’ю радіо «Эхо Москвы» прямо заявив, що не вірить в те, що полонені військові мають відношення до російських військ. Такою конспірацією росіяни вкотре демонструють своє ставлення до власних військових — їх немає, а значить ніхто за них турбуватись не буде.
В Міністерстві оборони РФ, яке до того категорично стверджувало, що російські військові не беруть участі в бойових діях в Україні, з цього приводу відмовчуються і коментарів не дають.
За інформацією центру «Миротворець» вже 18 травня до дружини полоненого військового злочинця із Тольятті капітана Євгена Єрофєєва завітали співробітники ФСБ Росії і представники командування. Про профілактичні бесіди з рідними Єрофєєва можна лише здогадуватись.
«19 травня ми покажемо цих російських військових всьому світу, — коментує «Дню» заступник керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, полковник Сергій Галушко. — Світ має переконатись в факті перебування їх на нашій землі. Головне питання — що вони, як військовослужбовці російських Збройних сил, роблять на нашій території? Друге. Є Мінські домовленості, які зобов’язують всі сторони конфлікту — учасників подій — міняти всіх на всіх. Отже вочевидь ми маємо їх обміняти. І якщо російська сторона утримує у себе офіцера українських Збройних сил, а саме Надію Савченко, обвинуватив її невідомо в чому, то логічно здійснити обмін. І сама російська громадськість в свою чергу має поставити питання своєму керівництву — що роблять російські військові в Україні? Штаб АТО, в свою чергу, щотижнево повідомляє мапу дислокації російських підрозділів на нашій території».
В мережі Інтернет та в інших ЗМІ активно розповсюджується відео з допитом згаданих росіян разом з фото і ґрунтовними доказами того, що злочинці, які «заблукали» в глибину української території, є саме російськими військовими. Навряд ця інформаційна хвиля прочистить мізки тих росіян, які досі впевнені, що в Україні воюють донбасівці з «бандерівцями» та що роль гарматного м’яса незаздрісна і ганебна. Але говорити про це треба. Багато українських громадян вимагають обміняти цих військових на Героїню Надію Савченко, яка була викрадена з нашої землі і наразі перебуває в російському полоні вже майже рік. В свою чергу адвокат льотчиці Надії Савченко Марк Фейгін в своєму твітері повідомив, що вважає малоймовірною перспективу обміну полонених військовослужбовців ГРУ на Савченко. Так чи інакше, за фактом присутності російських військових на наших теренах має бути грамотно проведена відповідна організаційна і юридична процедура.
