Ціни й демократія
У людських тривог, як і в морських хвиль, є свої припливи й відпливи. До початку виборчої кампанії найпопулярнішим запитанням, яким обмінювались житомиряни при зустрічах було: «Як тобі ціни?» Малося на увазі, як відіб’ється на їхніх гаманцях підвищення ціни на блакитне паливо. Чим ближче до виборів, тим частіше житомиряни почали запитувати знайомих, на чию компетентність зважали: «То за кого голосувати?» Проте до агітаційних пікетів різних партій та блоків, розставлених ближче до найбільш людних місць, не поспішали.
На Михайлівський вулиці у Житомирі ці пікети розміщені біля місця, де практично щодня художники виставляють на продаж свої картини. Пані Антонюк зізналась, що на цей момент її найбільше турбує, як реалізувати лісові пейзажі свого чоловіка й морські замальовки доньки, яка мешкає в Криму. Але коли підійшли її знайомі, то спочатку вони заговорили про те, як установити вдома автономне опалення й газові лічильники, потім ця прагматична бесіда плавно перейшла до з’ясування, кому віддати свої голоси на виборах. Водночас ще не старий чоловік — колись працював інженером на місцевому, нині збанкрутілому підприємстві, а тепер живе на випадкові заробітки — на запитання автора про найбільшу проблему, почав активно доводити, що сьогодні його реальні доходи є меншими, оскільки значно зросли ціни на харчі та комунальні послуги. В іншому місці від одного пенсіонера (із звичайних, а не елітних) довелось почути, що в нього взагалі немає проблем. От тільки він би хотів, щоб у країні був порядок, хоч на зразок тюремної зони. Загалом серед житомирян, чиї думки вивчав кореспондент «Дня» (а їх було майже 40), умовно можна було б виділити такі категорії: ті, хто працює (найбільша група) — їх найбільше непокоїло зростання цін; пенсіонери — для них здебільшого були важливі як розміри пенсій, так і вибори; студенти й старшокласники — молодь турбувала можливість розважитися та перспективи навчання й отримання добре оплачуваної роботи.
Подібні настрої — досить розповсюджені, це підтверджують дослідження соціологів. Зі слів завідувача кафедри філософії, політології та історії Агроекологічного університету (Житомир) Олександра Заглади, з яким мав розмову автор, серед проблем, які найбільше турбують мешканців Житомирщини, головними є рівень заробітної плати й пенсій, власне житло й підвищення вартості комунальних послуг, а також занепокоєння своїм здоров’ям і, одночасно, побоювання не отримати потрібного лікування, зважаючи на високу вартість ліків та медичного обслуговування.
Якщо перейти, так би мовити, з мікрорівня на макрорівень, то, згідно з підсумковими даними відповідних управлінь облдержадміністрації, промисловість Житомирщини минулого року збільшила виробництво валового продукту на 13,5%. Інвестиції в основний капітал сягнули найвищої за роки незалежності відмітки в один млрд. грн. До своїх досягнень у соціальній сфері керівництво облдержадміністрації зараховує створення 32273 робочих місць, що означає перевиконання плану на 0,9%, зниження з 11,1% до 9,7% кількості незайнятих громадян, зареєстрованих як безробітні. У той же час визнається, що певна кількість робочих місць з’явилася в звітах завдяки легалізації існуючих, а не появі нових.
Питання про те, які чинники переважать на терезах симпатій виборців, зростання цін чи певний позитив, досягнутий у соціально-економічній сфері за рік правління нової обласної влади, безумовно, не дає спокою ні партіям владного табору, ні опозиції. Головна інтрига — чи зможуть мінімізувати свої електоральні втрати сили, колись об’єднані під помаранчевими прапорами, які на Житомирщині забезпечили Віктору Ющенку майже дві третини голосів грудня 2004 року? На думку вище згаданого О. Заглади, ймовірність збереження Партією регіонів за собою майже третини голосів, відданих на президентських виборах за Віктора Януковича, є невисокою.
У той же час, додав О. Заглада, все більше людей розуміє, що їхнє становище в значній мірі залежить від того, кого вони обирають до влади. Відсутність скупчень людей біля агітаційних наметів може свідчити, на його думку, як про те, що ця форма вже не приваблює громадян новизною, як це було в період президентської кампанії, так і про наявність певного песимізму. Але значно серйозніша небезпека, за словами науковця, виникне, якщо людьми заволодіє розчарування щодо можливості шляхом виборів змінювати своє життя. Це може загальмувати консолідацію в Україні політичної нації, яка формується демократичними процедурами, й потужний імпульс для прискореного розвитку якої був даний під час президентської кампанії 2004 року.
