Без поблажливості

Шановна редакція газети «День»!

Матеріал «Діалог з Великими» від 1-2 жовтня 2010 року змусив таки не промовчати. Цитата: «Тепер про спілкування Тамари Антонівни з Миколою Глущенком чи Василем Касіяном можна сказати: «поталанило», але в минулі десятиріччя такий «талан» міг дорого коштувати журналісту, адже ці митці були під забороною. І факт виходу присвячених їм програм у радіоефірі можна вважати дивом».

Шановні! Я дуже добре знав В. Касіяна, бо 1966 року закінчив Художній інститут, де він викладав на графічному факультеті і три роки вів нашу майстерню.

Ні в роки навчання, ні після інституту про переслідування чи заборону художника В. Касіяна ніхто не чув. Навпаки. Він був академіком, чи не єдиним в Україні художником — Героєм соцпраці (золота зірка), головою Спілки художників України, головою або членом численних художніх рад, комісій та журі. Ми, студенти, бачили його раз на півроку, під час семестрового обходу, бо йому завжди було ніколи: треба було бігти то в ЦК, то у Спілку художників, то в Міністерство культури або ще кудись...

А щодо переслідування художників, то у вашій газеті кілька місяців тому був матеріал про Бойчука та його школу. Там згадувався і Василь Касіян, але не як жертва, а навпаки. Він схвалював розправу над бойчукістами. Особливо ненавидів Василя Седляра, який у 1920-ті роки зробив чи не найкращі коли-небудь створені ілюстрації до «Кобзаря» Шевченка. Касіян теж працював над «Кобзарем», але не вийшло. Між іншим, Ярема Гоян, директор видавництва «Веселка», майже щомісяця на радіо «Культура» в передачі «Шевченкіана В. Касіяна» намагається переконати усіх нас у геніальності цього витвору.

А геніальна робота В. Седляра окремими ілюстраціями друкувалася в різних журналах, а 1938 року (після розстрілу художника) була вилучена з усіх книгозбірень і спалена. І лише за незалежної України видавництво «Дух і літера» перевидало «Кобзар» з ілюстраціями майстра...

Тож пані Бойко треба було б спочатку поспілкуватися з кимось із художників, які добре знали В. Касіяна, перед тим, як робити з нього майже дисидента.

Iз повагою, Георгій ШЕВЦОВ, член Спілки художників з 1968 року, лауреат премії ім. В. Касіяна 1985 р.