I ми стояли до..!

Відгук на статтю Марії Семенченко і Марії Прокопенко «Ми стояли і стоятимемо» («День» № 89 від 29 травня 2015 року)

«День» № 89 від 29 травня 2015 р., я тримаю у своїх, вже трохи слабких руках, дивлюсь у вічі фото з п’ятої сторінки і пізнаю свого командира сотні УПА сотенного «Громенка». Так-так, це не Він, але Він також робить ту саму роботу, найважчу серед робіт...

Олександр Щербина, полковник, комбат 17-го батальйону також віддає своє «Я» Україні на землі Донбасу.

Прочитавши декілька разів п’яту сторінку «Дня», я повернувся до дня 12 липня 1944 року, звичайно, думкою про село Березка побіч містечка Білгород на сході Лемківщини. Там стоячи на «струнко», ми — молоді хлопці — прийняли Присягу на вірність Україні!

Там, саме у Березці він, «Громенко», зробив із нас, молодих хлопців, сотню упівців, яка прожила у війні до липня 1947 року і лиш 42 стрільці із ста вісімдесяти на чолі з командиром перетнули границю Чехословаччини, ступили на Мюнхенську землю, післявоєнної Німеччини...

Так, так — війна є війною. Отже, я стрілець «Лісовий» не був серед тих, хто ступив на чужу землю, я й не був серед тих, у кого потрапила гостра куля, я залишився серед живих...

Незабаром, а саме 14 жовтня 1947 р., ми, двоє вояків, які перетнули державний кордон між Польщею та СРСР, опинилися на Україні (Галичині). Подальші наші «долі», розлучившись після вдалого порушення кордону держави, яка тримала цю границю на «замку», були відповідно різними...

1 лютого 1950 року мене заарештовано у селі Криве, що на Тернопільщині. До рідної землі ми повернулися родиною, тобто із двома діточками у 1966 році і замешкали у м. Калуш на Прикарпатті, а вже в 1996 року перенеслися до міста, де я дістав гарантію на «десять лет»!

Війна на Сході мало чим відрізняється від війни партизанської. Тому я із подивом і великою шаною відношуся до шановного полковника Олександра, котрий так розумно, докладно відгукнувся на події сьогодення...

Разом з тим, я просив би мною читаною газету «День» зі щирістю старого вояка привітати шановного Олександра Щербину, полковника нашої Армії й побажати йому і ним керованому війську вдалої військової праці, котра є найтруднішою із усіх праць і хай Господь Бог стереже його життя і життя його родині та підпорядкованим воякам нашої Армії на довгі роки!

З повагою

Євстахій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ