Iдеї, які мають право на життя

Віктор БУЛИГА, режисер:

— Краща подія минулого тижня — це Великдень, найбільше свято для кожного християнина. Для мене воно уособлює і світло, і радість. Ще одним позитивом для мене стало завершення роботи над фільмом «Грецький горішок». Нещодавно ми представили його загалу. Працювали над ним упродовж року. Це стрічка про неординарну і дуже обдаровану особистість, видатного художника, ім’я якого було відоме в Європі, Георгія Косміаді. У його житті було багато перипетій, крутих поворотів, втрат, але ця людина завжди поводилася дуже достойно. Тобто долі не вдалося його «розколоти». А оскільки у Косміаді — грецьке коріння, тому й назва фільму про нього саме така. Понад два десятки років Георгій Косміаді та його сім’я прожили у Рівному. Він вважав цей час чи не найщасливішим. Про все це йдеться в документальному фільмі. 

Ми відзняли дуже багато матеріалу. Чимало фрагментів не увійшло у стрічку. Тим часом фільм триває одну годину і сорок хвилин. Після показу в деяких глядачів були зауваження, можливо, ми ще будемо вносити зміни. Планую також влаштувати позаконкурсний перегляд цього фільму під час Рівненського міжнародного кінофестивалю «Місто Мрії». Він цього року обов’язково відбудеться. Якраз напередодні Великодня я отримав гарну новину — фестиваль увійшов до реєстру заходів, які підтримало Державне агентство з питань кінематографу.

Ну, а найгіршою подією останнього часу для мене є загибель хокеїстів-юніорів в автокатастрофі у канадській провінції Саскачеван. Це справді трагедія, і я глибоко співчуваю рідним юнаків. У мене такі відчуття, ніби це свої постраждали... Хоча у провінції Саскачеван справді велика українська діаспора. І серед загиблих є юнаки з українським корінням... Взагалі у мене особливо тепле ставлення до Канади та її мешканців. Пам’ятаю, як у мої студентські роки в університет у Чернівцях приїхали канадські українці, якраз із провінції Саскачеван. Пригадую, як вперше помітив, що між собою ми спілкувалися суржиком, а з ними намагалися розмовляти чистою, літературною українською, без русизмів. Бо вони говорили так. Коли думаю про жахливу трагедію у Саскачевані, стає дуже сумно і боляче. Адже загинули молоді люди.

Тарас МАКСИМЕНКО, начальник Рівненського міського управління культури і туризму:

— У мене новини останнього тижня дуже хороші. І перш за все, вони стосуються проекту щодо старовинних підземель у парку Рівного, над яким ми працювали понад рік. Ми отримали контракт щодо нього. Справа у тому, що цей проект ми подавали на конкурс Єврокомісії. І пройшовши всі етапи, виграли грант. За ці кошти хочемо не просто зберегти давні підземні ходи, які виявили у парку, а й перетворити їх на інтерактивну локацію, цікаву для різних вікових категорій населення. Так, зокрема, для підлітків це буде формат квест-кімнат, який стосуватиметься історії міста, для дорослих — світлозвукове шоу, під час якого старовинні підмурівки «оживатимуть» під класику. Словом, це доволі модерний проект, який дозволить перетворити археологічний об’єкт на атракцію для туристів.

Мені приємно констатувати, що скепсис влади та й пересічних рівнян відносно цього задуму, який на початках був дуже відчутним, на сьогодні зник. Проектна ідея, підстрахована фінансуванням, має право на життя і на успішне втілення.

Також на завершальній стадії — інший туристичний проект, який називається «Від мамонтів до Рівного». Завдяки йому вже невдовзі у місті з’являться дороговкази з інформацією про пам’ятки архітектури та історії. Адже ці об’єкти досі не означені у просторі Рівного. А потреба в цьому є. Плануємо встановити і відповідні таблички на старовинних будівлях. Також там буде QR-код, за яким охочі зможуть дізнатися більше цікавинок про ці місця. Під таку функцію вже розроблений відповідний ресурс.

Також у Рівному з’являться капітельки — невеликі стовпчики з інформацією про пам’ятки, які не дожили до нашого часу. Йдеться, наприклад, про кірху, про колись знаменитий театр Зафрана. Також такі капітельки стоятимуть біля пам’ятників, адже ми стикнулися з тим, що місцеві жителі здебільшого не знають про людей, які їх споруджували. Тож невдовзі у них буде нагода це змінити. Взагалі всю цю інформацію збирали по крихтах. Сподіваюся, цей проект допоможе зробити наше місто цікавішим для приїжджих та й для самих рівнян.

Ще у центрі міста з’явиться туристично-інформаційний центр, де можна буде дізнатися і про цікаві місця, куди можна піти, де відпочити і переночувати.

Взагалі всі ці заходи спрямовані на те, щоб означити Рівне на туристичній мапі України, показати, що воно є не менш цікавим для мандрівників, ніж сусідні обласні центри. Але до цієї думки потрібно, перш за все, привчати місцевих мешканців, які на сьогодні переважно не дуже добре знають про рівненські цікавинки. Тому, думаю, першими туристами наших нових локацій будуть саме рівняни.

Ельвіра ШИЛІНА, правозахисниця, керівниця громадської організації «Кримська діаспора Рівненщини»:

— Для мене зараз дуже помітний позитив, пов’язаний зі змінами у медичній галузі. На сьогодні у Рівному створили реєстр лікарів першої медичної ланки. Там наявна інформація про лікаря, зокрема про його освіту, досвід, де і коли він приймає,  контакти, а також фото. Як на мене, це дуже зручно. Тобто все зроблено для того, щоб людина обрала сімейного лікаря і прийшла укласти з ним договір. Я вже визначилася у цьому питанні і готова підписати декларацію.

Також зараз простежується ще одна тенденція в галузі медицини, яка є водночас і позитивом, і негативом. В Україні створюються медичні центри нового рівня, які запрошують на роботу хороших спеціалістів. Так сталося з моїми знайомими, які працювали в одному з медзакладів міста. Для них запропонували гарні умови, гідну зарплату, і зрештою вони погодилися, залишивши Рівне. Тобто не медпрацівники шукають хорошу роботу, а хороша робота шукає медпрацівників. Загалом це позитивно. Але а даному разі для Рівного це мінус, оскільки місто залишають хороші фахівці, відбувається відтік кадрів.

Погано також, коли на керівних посадах залишаються старі функціонери, які не сприймають поступу вперед і не готові до цього долучатися. І це стосується не лише медицини, а й інших сфер.

А ще мене обурює ситуація зі станом доріг у місті. Адже є вулиці, де ремонт робили всього півроку тому, але він, очевидно, був настільки неякісним, що їздити там зараз просто не можливо. Схоже, комунальники зацікавлені у тому, щоб дорожнє покриття було у такому стані, і щоб на це знову і знову просити грошей.