«На славу людям і заздрість ворогам»

Олена РОМАШКО, господиня маленької хати (м. Батурин):

— Холодна й дощова погода змушують мене утеплювати стару хату, яку я зараз відновлюю в Батурині. Звісно, хотілося б максимально зберегти автентичність української садиби, але розумію, що без застосування сучасних технологій не обійтися, вони ефективніші. Тож необхідність шукати (але поки що безрезультатно) зручне й тепле житло на зиму підштовхує й наводить на думку попрацювати в соціальній сфері на благо Батуринської ОТГ.

Загалом же цей тиждень минув у роздумах і спонукав до прийняття рішень: чи зимувати в хаті? Чи переробити піч на грубку? Чи замовити склопакети й дрова замість того, аби поїхати на відпочинок у гори? Можна ж зустрічати гостей в Батурині й милуватися місцевими краєвидами, а подорожувати рідним краєм! Є надія, що прогноз погоди не справдиться, й осінь ще порадує нас теплом.

Олена ЮДIНА, педагог центру розвитку «Орігамі», керівниця музичної й акторської студій:

— Цього тижня мене дуже порадували учні з акторської студії «Друзі». Ми з ними знімалися в музичному кліпі, дітки чітко виконували всі завдання, які ставив їм режисер, а я пишалася кожним з них! Хлопці й дівчата змогли вийти за рамки звичних образів, отримали новий досвід, а головне — незабутні емоції та враження!

Деякою мірою засмучують холодні приміщення, в яких ми змушені перебувати, доки не увімкнули опалення. А ще засмучує, що останнім часом ми рідко бачимося з подружками.

Лариса ЦИГАН, віце-президентка Чернігівської обласної торгово-промислової палати:

— Порадувало те, що наша організація перемогла у конкурсі — це міжнародний проект для молодих підприємців, що передбачає стажування за кордоном. Причому ми — єдина організація в Україні, яка виступає партнером цього проекту. Сподіваюся, таким чином ми зможемо сприяти росту підприємницької активності та виходу нашого бізнесу на закордонні ринки.

Дещо засмучує погода, ще хочеться сонечка й тепла. На цьому тижні зі мною сталася прикрість: купила косметику, а вона викликала в мене алергію. Виходить, гроші витратила марно, та ще й пігулки треба вживати. 

Олександр МОРОЗОВ, директор бібліотеки Ніжинського національного університету імені Миколи Гоголя, завідувач Музею рідкісної книги:

— Що порадувало? Нарешті нам на Музей рідкісної книги подарували відпрацьований багатофункціональний пристрій Canon. Він нам дуже потрібен! Сканер ще якось працює, а ось принтер... Що засмутило? Ось уже кілька днів я намагаюсь реанімувати цей принтер — у картриджі засохла фарба. Перемазався у чорнила, а результат поки що нульовий...

Щодо ситуації в країні та світі — можу сказати, що весь світ наче збожеволів і захворів на хворобу самознищення. А чим це може закінчитися — взагалі не хочеться й думати. Прикро!

Світлана ТОМАШ, редакторка газети «Новини Городнянщини»:

— Минулий тиждень принiс цiкавi зустрiчi та знайомства. Побувала в «Лісограді» Сновського району разом з коліжанками — членами «Спiлки жiнок Чернігівщини». Очiльниця цієї організації Iрина Дорожкiна — невичерпне джерело oптимiзму, натхнення та креативних iдей. А музей партизанської слави на Чернігівщині — цікавий і унікальний!

До Дня захисника готували матерiали в газету, спiлкувалися з воїнами та кадровими офiцерами, які брали участь в операцiях на Донбасi, пройшли пекло Дебальцiвського та Iловайського котлiв. Це й для нас були справжнi уроки мужностi й героїзму. До щему в серцi. Досi пiд враженням вiд тих зустрiчей та розповiдей. Радiсно й гордо вiд того, що серед нас є такi люди — мужнi, чеснi, правдивi, вiдвертi. Завдяки їм впевнюєшся, що ми таки маємо майбутнє! Хоча iнколи вiд безвиходi та недолугого керiвництва опускаються руки.

Найбiльш засмутило те, що черговий ремонт нашої мiської школи «увiнчався» великим потопом. На жаль, це вже «традиція» Городнянщини. Така ж ситуацiя десь iз рiк тому сталася з iншою школою: дах розкрили та так i залишили, коли пiшли сильнi дощi — школа плаває, і діти — теж. I це при тому, що i серпень, i вересень були досить теплими й сонячними. Боляче й образливо за те, що у нас все робиться саме так.

Cвітлана ГЕРГУЛЬ, заступник з виховної роботи декана філологічного факультету, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та методики викладання іноземних мов Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка:

— Наш навчальний заклад отримав назву Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка! Ми зберегли статус національного університету! Це означає, що у нас з’явилися широкі крила та збереглося міцне коріння!!!

Це дає привід хвилюватися усім тим, хто мріяв про швидку руйнацію та занепад університету. Це дає радість та надію усім тим, хто готовий працювати, розвиватися та сміливо рухатися у майбутнє! Так, у нас попереду багато роботи: відкривати нові спеціальності, навчати студентів, будувати нову історію національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка. На славу людям і на заздрість ворогам!

А дещо засмутило викривлення інформації у місцевих ЗМІ, також небажання або невміння людей радіти успіхам інших.

Вікторія НЕРУШ, співробітниця Менської райдержадміністрації:

— Минулий тиждень був святковим і феєричним: святкувала день народження, як у колі сім’ї, так і з колегами, друзями. Радісно було готувати власноруч «смаколики» для гостей, і не менш приємно — отримувати подарунки. А вони всі виявились до діла: і новий велосипед для майбутніх велоподорожей районом, і «лабутени» (теплі калоші!) для прогулянок у ліс за грибами у ці дощові осінні дні, і безліч інших жіночих дрібничок.

Засмутила найбільше новина про трагедію в Чернігівській прокуратурі, коли відвідувач з сокирою напав на працівницю — постраждала ні в чому не винна людина, чиновник, чиясь мати, донька, дружина. Це змусило задуматись про власну безпорадність та безпеку на робочому місці — колег, доньки, яка вже працює...

Але я оптиміст і живу в очікуванні приємних подій та моментів, вірніше, створюю їх. Через декілька днів вітатимемо наших захисників України. У нашого Туристичного центру для тих, хто служить в АТО, теж будуть вітання — спечемо та розмалюємо з дітьми пряники та передамо на передову.