Покращення в сільському господарстві не передбачається

Я відпрацював у сільському господарстві 43 роки, маю дві вищі освіти: інженерну і економічну. Працював у важких умовах. Така ж доля була і багатьох колгоспів, від яких держава по плану забирала все необхідне, а забезпечувала потребу лише на 60%, тобто залишалися на «підніжному кормі». Особливо страждало сільське господарство від недосконалої техніки. Виробництво було великою мірою енерго- та ресурсозатратним. Так, конструкція дуже важливого знаряддя — лущильника — не мінялася 70 років, така ж і зараз, перехід від трактора ДТ-54 до Т-150 тягнувся 30 років, тоді як військова техніка мінялась через 3 роки.

Поведу розмову про лущильник. Застосування його у супроводі з передплужниками на плузі зберігає і накопичує родючість грунту, бо якісно подрібнені рослинні залишки укладають передплужниками на дно борозни, щільно придавлюють пластом, зігрівають і перетворюють в добриво, одночасно псується насіння падалиці та бур’янів, немає умов для розмноження гризунів і розвитку хвороб рослин. На жаль, традиційна модель лущильника надто дорога, ненадійна, ламається на першому сезоні, і робочі диски руйнуються і затупляються, пасивно перекочуються по стерні, розбиваються секції, підрізуються осі. Я винайшов і отримав патент Російської Федерації на лущильник нового покоління. У нього немає рами, осей, секцій, болтових з’єднань, немає баластових ящиків, тобто немає того, що постійно виходить з ладу і зриває терміни проведення польових робіт. Не менш важлива властивість лущильника — можливість загострення робочих дисків без розбирання батареї з високою якістю підключенням до валу відбору потужності трактора. Я звернувся до Академії аграрних наук. Та влаштувала листування з Національним науковим центром (що в Глевасі на Київщині). Науковці зустріли мене недобре. Я забрав усі матеріали. З лущильником зволікали 5 років. Я, озброївшись сопроматом, теоретичною механікою, розробив технічну документацію за 1 місяць. Заводам, щоб запустити виробництво, потрібні потенційні замовники. Виробники (їх можна зрозуміти) не наважуються ризикувати, бо якщо не продати продукцію відразу — це катастрофа, накопичуються проценти за несплату кредитів, дорого коштує реклама. Не може і міністерство агрополітики організувати потенційних замовників з областей, там не довіряють вітчизняному виробництву і уже давно запаслися зарубіжною технікою, яку, до речі, за кордоном не застосовують, а у нас від неї інтенсивно іде деградація грунту. Уже без «накачки» міндобривами немає врожаю, а орієнтовно 15% , як доведено ученими, міндобрив і отрутохімікатів попадає в річки, у море. Міндобрива потрібно вносити на озимі посіви по крижаній кірці для підживлення. Вона тане, і добрива повністю засвоюються кореневою системою рослин.

Я ще більше удосконалив лущильник. Ним можна готувати грунт під посів, боронувати і прополювати посіви з підживленням міндобривами, сіяти трави і навіть сіяти зернові колосові у зонах із підвищеною вологістю: Полісся, передгір’я Карпат, Закарпаття, на зрошуваних землях.

Фермери із задоволенням куплять лущильники нового покоління, але бажають побачити, як вони працюють. Тому сподіваюся, що, можливо, про удосконалене знаряддя дізнається через газету хтось із очільників та профінансують виготовлення по одному лущильнику на кожну область. Лущильник буде у 5 разів дешевший, у 10 разів надійніший, у 10 разів простіший, з постійною високою якістю роботи.