Усім творцям «Дня» величезна подяка та уклін

Шановна редакціє «Дня»!

Я, постійний читач вашої газети, передаю свою сердечну читацьку подяку найкращим аналітикам «Дня» — панові І. Лосєву та панові В. Торбі — за їхні змістовні публікації.

Найсердечніше спасибі — панові Р. Гривінському за його статті про нашу мову (не оминайте увагою цю тему, вона стратегічна та вирішальна!), а також за інтерв’ю з Філіпом де Лара.

Усім творцям «Дня» величезна подяка та уклін за «Маршрут № 1», особливо за теми «Український сад», «Ферма». І не забувайте про нашу вічну тему — тему Рідної Землі, її краси, її багатств — і творчої праці на ній. Може, з’явиться колись випуск «Маршруту» на тему «Вода»? Приміром, «На тихі води...»? Щоб привернути увагу до наших річок та озер, джерел і ставків, криниць і потоків. Щоб пояснити суспільству, який дорогоцінний дар Божий ми маємо і як дико його нищимо (може, й через це такі криваві біди обрушилися на нас?). Будь ласка, зробіть якесь число «Маршруту» на тему «Органічне землеробство та біотехнології» (це умовна, технічна, назва), «Люди нової епохи» (про тих, хто живе у єдності й милосерді з усім живим, з усім довкіллям, хто пам’ятає про цей величезний зв’язок усього з усім, хто знає цю найголовнішу таємницю життя). Назвіть один із випусків «Маршруту» — «Біо» означає «життя».

Ті пенсіонери із села Левки, котрі закладали у своєму селі парк (про що не раз писав «День»), — вони ж на генетичному рівні знали цей закон: рослина, комаха, вода, зірка, пташка, людина — це єдине ціле, все в усьому.

Зараз усі наші думки і тривоги зосереджені на сході, на фронті з нашими бійцями. «День» публікує дуже цінні розповіді бійців із передової. Шановні журналісти, створіть із цих матеріалів окрему книжку «Бібліотеки «Дня». А тих авторів, хто знається на воєнних реаліях, дуже прошу пильно відстежувати, як складаються долі поранених і покалічених бійців, як переходять демобілізовані у мирне життя (не покидати їх, не залишати наодинці з проблемами, лікувати їх душевно), як усе суспільство має в найдрібніших деталях виявити свою глибоку шану і благоговіння стосовно фронтовиків.

Заслуговують також на особливу увагу ті наші воїни, які стоять у Чонгарі, захищаючи від вторгнення Херсонщину. Вони скаржаться на інформаційний голод і на певну «заштатність», адже вся увага країни прикута до Донеччини й Луганщини. Вони там відчувають себе якось «забутими».

Із побажаннями творчих успіхів і нових досягнень, з повагою та вдячністю

Ольга ВАЛОВСЬКА, Вінниця