Про Судети та Донбас

Днями в Україні побував з візитом перший заступник міністра закордонних справ Чеської Республіки Петар Друлак. До цього призначення, яке відбулося 1 січня цього року, він працював дослідником у сфері зовнішніх відносин. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пан Друлак розповів, що йому подобалося розробляти ідеї та думати про світ, і тепер він скористається своєю посадою та спробує використовувати знання, що їх він здобув протягом кількох років, щоби застосувати їх у політичній практиці.

«ЗАГРОЗА, ЯКА ПОСТАЛА ПЕРЕД НАМИ В СХІДНІЙ УКРАЇНІ, МАЄ КОНКРЕТНУ ФОРМУ РОСІЙСЬКИХ АГРЕСИВНИХ АМБІЦІЙ»

— Пане Друлак, я прочитав, що президент Мілош Земан нещодавно запропонував військову місію проти «Ісламської держави» (ІД) під егідою Ради Безпеки. А міністр закордонних справ Заоралек виступив проти цього. Але хіба не простежується схожість між ІД і тим, що відбувається на сході Україні зі спробою Росії нав’язати «русский мир»?

— Я бачу різницю між ситуацією на сході Україні й на Близькому Сході, тому що на Близькому Сході ми боремося проти терористичної мережі «Ісламської Держави», тоді як загроза, що постала перед нами на сході Україні, має конкретну форму російських агресивних амбіцій. А це зовсім інший вид загрози.

— Але ви, напевно, пам’ятаєте історію, зокрема те, що сталося із Судетами. Багато експертів кажуть, що тепер Захід демонструє політику умиротворення Путіна, як це було 1939 року щодо Гітлера.

— Аналогія не працює з Україною. Як вирішувалася криза із судетськими німцями? У Мюнхені була зустріч, на яку Чехословаччину не запросили. Це була зустріч Німеччини, Франції, Італії та Великобританії, які ухвалили рішення, що було зроблено за рахунок територіальної цілісності Чехословаччини. Подивіться, що відбувається в Україні. Перш за все, важливі зустрічі відбуваються з участю українських лідерів. Україну залучають, і тут не йдеться про Україну без України, як це було в той час, коли говорили про Чехословаччину без Чехословаччини. Другий момент полягає в тому, що великі держави того часу уклали угоду за рахунок територіальної цілісності Чехословаччини. Знову ж таки, ніхто із Заходу — чи то Європи, чи то Сполучених Штатів — насправді не ставитиме під сумнів територіальну цілісність України. Вони заявляють, що не визнають цього. І, відверто кажучи, я не бачу аналогії між Путіним і Гітлером. Це різні особистості та різні загрози. Зараз ми живемо в іншій ситуації.

— Чому ні? Багато політиків вбачають схожість між цими двома особистостями.

— Я — ні. Це зовсім різні речі. Гітлер побудував державу із сильною ідеологією нацизму. Мені здається, що Путін має великі територіальні амбіції. Якщо говорити про аналогії, то я пошукав би їх у XIX столітті. Тоді деякі європейські лідери були дуже експансивними і були спроможними вести війну, щоби розширити свою територію. Однак щодо Гітлера       — це занадто сильно, бо це не призведе до правильного висновку, якщо ви зробите таке порівняння.

«Я ВВАЖАЮ, ЩО ПУТІН СПРАВДІ СТАНОВИТЬ ЗАГРОЗУ»

— Може, й ні, але він будує «русский мир», який певним чином подібний до нацистської ідеології.

— Але я не бачу, що Путін насправді створює концентраційні табори і знищує внутрішніх супротивників.

— А як тоді щодо так званих парадів українських військовополонених у Донецьку і Луганську, які здійснюють підтримувані Росією сепаратисти?

— Це огидні речі. І він порушує багато правил. Але коли ми говоримо про Гітлера, то нацизм був набагато гіршим.

— То ви не бачите жодної небезпеки, що Путін і далі просуватиме ідею створення «Новоросії» під приводом захисту російськомовного населення?

— Ми бачимо багато загроз. Я вважаю, що він дійсно становить загрозу, і ми визнаємо його як загрозу. І ми повинні намагатися показати Путіну, що його поведінка є неприйнятною. Але це інший вид загрози, аніж та, що походила від Гітлера.

— Президент Земан неодноразово робив заяви з критикою Майдану, фактично займаючи проросійську позицію. Проте, зважаючи на 1968 рік, коли радянські війська були в Празі, як можна пояснити таку позицію щодо Росії, яка насправді є агресором?

— У нашій країні зовнішня політика є прерогативою уряду. Що ж до нашого президента, то я б не сказав, що він проти України. Він підтримує українську демократію. Але, звичайно, він також відображає частину чеської громадської думки, яка ставиться з недовірою щодо подій в Україні. Дозвольте мені наголосити, що це не позиція уряду. Уряд фактично бачить розвиток в Україні дуже перспективним, і ми цінуємо всі спроби реформ, які було зроблено. Але частина громадської думки бачить склянку радше наполовину порожньою, аніж наполовину повною. І деякі заяви президента Земана вписуються в це русло, деякі є незрозумілими. Ось і все.

«ЦІЛКОМ ОЧЕВИДНО, ЩО ГЕОПОЛІТИЧНІ АМБІЦІЇ РОСІЇ НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЇ ЕКОНОМІЧНИМ РЕСУРСАМ»

— Ваш уряд вважає, що можливим є лише політичне рішення конфлікту. Але ж російська сторона не виконує домовленостей, досягнутих у Мінську, більше того, підтримувані Росією сепаратисти заявляють, що рухатимуться далі. Західні експерти висловлюють думку, що Україні треба надати зброю. Чому Прага виступає проти цього?

— На нашу думку, це не допоможе. Якщо ми розпочнемо відправку зброї Україні, то це буде стимулом для Росії зробити війну ще більш відкритою, ніж вона є сьогодні. І ми боїмося, що відбудеться руйнування України, ми розпочнемо гонку озброєнь, яку Україна не може виграти. Ось чому ми проти відправки зброї. Єдиний вихід, який ми бачимо, а він не легкий, це — терпіння. По-перше, Україна отримує від Заходу економічну та політичну підтримку. По-друге, щодо Росії з боку Заходу існує тверда позиція, запроваджені санкції. Росія зараз перебуває в дуже поганому економічному становищі, і якщо вона продовжуватиме діяти, як і раніше, то призведе себе до банкрутства. Ми не хочемо, щоб Росія стала банкрутом, це не в наших інтересах. Але ми сподіваємося, що в певний момент Росія визнає небезпеку для себе і змінить свою поведінку, стане дотримуватись зобов’язань, які вона взяла на себе. А проблема якраз полягає в тому, що Росія не завжди виконувала взяті зобов’язання. Тому тут немає простого чудодійного рішення, як-от постачання зброї. І єдиним виходом, яке потребує терпіння, є побудова української держави, яка буде сучасною, демократичною, привабливою для іншої частини України, навіть для територій, які зараз перебувають під окупацією.

— І коли, на вашу думку, «плата» для Росії за цю агресію сягне такого рівня, щоб вона змінила свою поведінку?

— Я не можу сказати, коли, але цілком очевидно, що геополітичні амбіції Росії не відповідають її економічним ресурсам. Якщо хтось хоче мати геополітичні амбіції або здійснювати експансивну зовнішню політику, то йому потрібно мати на це кошти, а виглядає так, що зовнішня політика Росії живе не за коштами. Тому в якийсь невідомий момент — деякі люди кажуть, що через рік, дехто каже, що через 18 місяців, ще хтось, що це станеться раніше, — Росія буде змушена визнати, що її руки насправді порожні.

«НАЙБІЛЬША ПРОБЛЕМА В УКРАЇНІ ЦЕ — ВТІЛЕННЯ В РЕАЛЬНІСТЬ РЕЧЕЙ, ЯКІ ІСНУЮТЬ НА ПАПЕРІ»

— Пане Друлак, під час вашого візиту ви говорили з вашим візаві в українському МЗС про перспективи співпраці між нашими країнами. Можете про це конкретніше розповісти?

— У нас є два види проектів. З одного боку, це проекти зі сприяння розвитку, трансформації та гуманітарна допомога. Їх дуже багато. Буквально вчора гуманітарний конвой з медикаментами із Праги прибув до Києва. Крім власне гуманітарної допомоги, було передано деякі елементи конструкції даху. Ми також надаємо підтримку українським лікарням, навчальним закладам, пропонуємо стипендії студентам, намагаємося надавати консультації в конкретних галузях, таких як засоби масової інформації та інші.

Крім того, є ще один пакет з інвестицій та бізнесу. Насправді у процесі розгляду є декілька проектів, і ми повинні пояснити нашим українським друзям, що вони повинні допомогти нам з бюрократією. Хоча ми бачимо чітку відданість реформам на найвищому політичному рівні, але досі існує проблема з перенесення цієї відданості реформам до рівня державного управління, де ми стикаємося з деякими перешкодами, які нам доволі складно зрозуміти. Досі тут дуже важко вести бізнес. Якщо ви хочете розвивати і модернізувати країну, то ви повинні бути привітнішими до іноземних інвесторів. І Чехія може сприяти цьому.

— А якими, на вашу думку, є тенденції? Цей уряд заявив, що зробив багато реформ.

— Кількість ухвалених парламентом законів вражає. Але найбільша проблема в Україні — це втілення в реальність речей, які є на папері. У нас немає жодних сумнівів із приводу значних зусиль уряду, але все це має пройти випробування на полігоні. Уряд перевірятимуть не за словами, а за його справами. І це робитимемо не ми, а українські громадяни.