Ситуація в Україні визначить майбутнє Білорусі

Керівник білоруського правозахисного центру «Вясна» Алєсь Бєляцький, ув’язнений за «ухилення від сплати податків», провів за гратами майже три роки — від 4 серпня 2011-го до 20 липня 2014-го. Він мав вийти на свободу тільки в лютому 2016 року, і, за його словами, психологічно був налаштований на такий термін, прохання про помилування писати не збирався. Тим паче що ні спроби міжнародних організацій домогтися звільнення Алєся, ні Дні солідарності з громадянським суспільство Білорусі, які проводилися міжнародною правозахисною спільнотою щороку якраз у день його арешту 4 серпня, не давали і не могли дати результату. Крім моральної підтримки самого ув’язненого. Однак зі стартом «кримнашу» Лукашенкові вчергове знадобилося продемонструвати ЄС свій потенціал демократа (в межах розумного, звісно). І тоді Алєсь Бєляцький був звільнений. Принаймні сам правозахисник дає зрозуміти, що саме з великими геополітичними іграми він і пов’язує власну «передчасну» свободу.

Водночас за гратами в Білорусі, за даними правозахисного центру «Вясна», залишаються семеро політв’язнів, тож актуальності День солідарності з громадянським суспільством цієї країни не втрачає. Зважаючи на історію життя та смерті одного з героїв Небесної Сотні Михайла Жизневського.

Із Алєсем Бєляцьким нам вдалося поспілкуватися якраз 4 серпня. Наша коротка телефонна розмова почалася з перших вражень Алєся від перебування на свободі.

— Змін у білоруському суспільстві я не помітив. Хіба кілька огидних будівель звели у центрі Мінська. От і всі зміни. Із іншого боку, зміни відбуваються в певному середовищі людей, яке покриває собою всю Білорусь. Вони активні та цікаві, тому я не налаштований песимістично. Найбільше тривоги в мене зумовлює те, що зараз відбувається з Україною. Це та думка, з якою останніми місяцями я, зокрема перебуваючи у в’язниці, прокидався й засинав. Дуже велике значення події, які відбуваються в Україні, мають і для нас, білорусів.

— Давайте про це детальніше. Як саме події в Україні можуть відобразитися на Білорусі?

— Треба розуміти, що Білорусь дуже щільно вкрита російськими засобами масової інформації, передусім телебаченням. А відповідно, й потужною хвилею пропаганди, яка так само впливає на сприйняття білорусами того, що відбувається в Україні. Незалежні ЗМІ та журналісти, ми, правозахисники, намагаємося пояснити людям різницю між тим, про що розповідає російська пропаганда і тим, що насправді відбувалося і відбувається в Україні. Та думаю, що переломити щось швидко навряд чи вдасться. Багато залежить від того, як справи в Україні підуть далі, які демократичні та економічні зміни відбуватимуться в найближчі кілька років. Якщо вам усе вдасться, якщо Україна стане справді європейською державою, більш розвиненою, ніж була досі, якщо вона зможе піднятися економічно, то, природно, для білорусів це буде чудовим прикладом. Те саме стосується громадянських прав і свобод. Якщо вам вдасться поставити на високий рівень незалежність судів, збереження прав та свобод кожного громадянина, то це буде найкращим прикладом для білорусів, враховуючи всі ті зв’язки, які є між нашими країнами. А я нагадаю, що близько 200 тисяч українців живуть у Білорусі, трохи менше, але також доволі багато білорусів живуть в Україні, а наші прикордонні області дуже пов’язані економічно. Словом, ситуація в Україні визначить майбутнє Білорусі на найближчі 5 — 7 років. Можна навіть сказати, що певною мірою сьогодні доля України є також долею Білорусі. Тому ми міркуємо над тим, яким чином можемо вам допомогти.

— Якщо говорити про позицію Лукашенка в цьому протистоянні, то воно нагадує намагання пройти по лезу бритви. Буквально в понеділок «Білоруський партизан» у себе в Твітері публікував фото російських військ біля Гомеля. Як далеко готовий піти Лукашенко в співпраці мілітаристський із Путіним? Де межа? Адже наскільки можна зрозуміти з ваших інтерв’ю та коментарів, ви своє звільнення пов’язуєте із цим знаменитим лукашенківським балансуванням. Як далі може розвиватися ситуація, на ваш погляд?

— Це доволі складне питання. Необхідно розуміти, що ті союзи, які протягом двадцяти років створював Лукашенко разом із російськими президентами — починаючи з Єльцина і завершуючи Путіним, вони дуже щільно обплітають Білорусь. Із одного боку, вони ніби дають якісь економічні вигоди — дешевий газ та нафта, але, з іншого — вимагають великої плати за це, як-то воєнні бази, воєнна та політична співпраця.

Достатньо сказати, що в Бобруйську, де я сидів, розташований аеродром із російськими літаками. Щодня зранку і ввечері ми всі ці російські літаки проводжали поглядами. Якою мірою Білорусь як союзник Росії буде небезпечною для України, — не мені судити, цим мають займатися військові, політичні аналітики, але в будь-якому разі міцна співпраця з Росією, як мені видається, є небезпечною для майбутнього незалежної та демократичної Білорусі. Адже стандарти демократії та прав людини в Росії перебувають на значно нижчому рівні, аніж, скажімо, в наших європейських сусідів, що є членами ЄС. І ми також намагаємося це пояснити білорусам.

Що ж до політики Лукашенка, то так, він намагається лавірувати (хочу нагадати, що Білорусь так само не визнала «незалежності» Абхазії та Південної Осетії, хоча на цьому дуже наполягала російська влада), але це лавірування, звісно, до певної межі. І тут можна провести паралель: коли Гітлер створював свої коаліції в 30-х роках, сателіти Німеччини мали певну свободу дій, але дуже обмежену. Водночас, у військовому плані вони виступали спільним фронтом. Думаю, що союз Росії з Білоруссю може бути великою проблемою також для майбутнього України.

— Ви зараз перебуваєте в Чехії. Які ваші плани на найближче майбутнє? Чи продовжуватимете боротьбу? Чи повернетеся в Білорусь? Чи залишатиметеся в ЄС як багато хто з ваших колег, які змушені були виїхати через загрозу?

— Ще перед моїм арештом влада дуже сподівалася, що я виїду з Білорусі, вони давали мені фактично таку можливість. Але я нею не скористався, бо це б означала показати свою слабкість і скомпрометувати себе як правозахисника, покласти тінь на весь правозахисний рух. Тому так само працюватиму в Білорусі. У Чехії перебуваю з робочим візитом, зустрічаюся з представниками НУО, високопосадовцями, журналістами. А з вересня почнеться робота з тими численними проблемами, які є в Білорусі на сьогодні.

Хочу подякувати всім, хто підтримував мене протягом цих років. У моральному сенсі я почувався захищеним. Тисячі листів, зокрема й з України, що я отримував, стали фундаментом, на якому я дуже міцно стояв.