Мiсце Розуму

Понад п’ять тисяч книжок — такий нині фонд бібліотеки Майдану. Книгозбірня відкрилася в Українському домі 26 січня, у день, коли мітингувальники зайняли будівлю. За цей час у бібліотеці з’явилися десять книжкових шаф, працюють головний бібліотекар Богдан із Дніпропетровська, група волонтерів, є свій штамп та власна система заохочення — цукерка за кожну повернуту книжку.

Оксана, майбутній художник-монументаліст зі Львова, любить сучасну українську літературу, тож взяла з полиці «Лис у винограднику» Мирослава Дочинця. «Бібліотека — дуже гарна ініціатива, бо люди у вільний час мають змогу не спати чи байдикувати, а дізнаватися щось нове і розвиватися», — говорить дівчина.

Поруч із нею, гортаючи книжку «Найкращі фотографії газети «День», сидить Міхал. За кілька годин він їде додому, до Польщі, де працює у сфері туризму. Міхал рік жив у Львові, тож не зміг залишитися осторонь революційних подій. На Майдан приїхав утретє. Каже, за кілька днів перед приїздом навіть спати не міг — хотів швидше побачити, що тут змінилося відтоді, як був перед Новим роком. Міхал робив канапки у Будинку профспілок, будував барикаду біля Міністерства юстиції. «Я навіть даішником був, — розповідає  хлопець. — Регулював рух автомобілів через барикаду біля Українського дому, адже там може проїхати тільки одна машина». Фотоальбом обрав через професійний інтерес — сам колись вивчав фотосправу. Каже, знімки у книжці дуже гарні. Свої світлини з Майдану з коментарями Міхал викладає у «Фейсбуці», щоб друзі більше дізналися про події в Україні. Хлопець захоплений сміливістю українців. «Вони не бояться влади та «Беркуту». Якщо Майдан стоятиме, приїду ще».

Головний бібліотекар — Богдан — «майданує» з початку грудня. Вперше вийшов на площу рідного Дніпропетровська, а два тижні тому приїхав до Києва. Будував барикади, поки не зайшов до Українського дому погрітися. Коли побачив книжки, не зміг піти, тому залишився тут.  Найбільшим попитом, розповідає, користується сучасна українська література, особливо революційна. Часто питають, чи є «Залишенець» Василя Шкляра. «Один хлопець увечері взяв 13 книжок — для себе і сусідів по намету. На ранок усі повернув», — усміхається Богдан.

Студентка Ніна також із Дніпропетровська. Вона тут — волонтер. «Обов’язок волонтера — одержати книжки, проштампувати їх,  відсортувати за жанрами. Якщо є кілька однакових примірників, одну-дві залишити, щоб читали, решту відкласти в ящик для сільських бібліотек», — пояснює дівчина.  Ніна говорить, що година пік у бібліотеці настає під вечір. Книжки беруть усі: і хлопці з барикад, і охоронці, і волонтерки з кухні. Найпопулярніші книжки — з історії України, видання про Євросоюз. У книгозбірні є кілька видань англійською та німецькою. Їх також читають. «У мене вдома менша бібліотека, ніж тут», — говорить дівчина. Люблять у бібліотеці й книжки «Дня» (детальніше про це — в матеріалі «Iз барикад — у читальну залу». «День» №17 від 31 січня 2014)

Заснував «революційну» бібліотеку маркетолог Віктор із Дніпропетровська. Перші книжки передали друзі. Дещо взяв із власної книгозбірні. Коли створили фейсбук-спільноту «Бібліотека Майдану», видання почали приносити всі охочі. «На ранок понеділка ящики були напівпорожніми, а книжки лежали по всьому Українському дому. Дружина запропонувала проштампувати всі видання, щоб ідентифікувати», — каже Віктор. Причина створення книгозбірні, за його словами, дещо метафізична: «На Майдані є місце Духу (сцена і навколо неї), місце Сили (вул. Грушевського), має бути й місце Розуму». Після Майдану Віктор планує відвезти книжки в сільські бібліотеки, адже фонди там майже не оновлюються.