Небезпечна десятка

То яких варто боятися найбільше? Перед вами десяток найнебезпечніших у світі тварин.

Почнемо з десятого місця. Його по праву займають отруйні жаби, які живуть у Центральній і Південній Америці, на Мадагаскарі. На їхніх спинах розташовані залози, що виробляють токсини. Отрута однієї лиш золотистої жаби, яка живе на Мадагаскарі, може вбити десятеро осіб, пише pravda.ru. Втішає одне — вчені виявили, що жаба виробляє токсини поступово і надто повільно.

На дев’ятому місці розташувався дикий індійський і африканський буйвіл. Це дуже небезпечна тварина, оскільки вона не боїться ні людини, ні інших звірів. Досвідчений самець сягає в холці 2 м за маси понад 900 кг. Роги дуже великі, трикутні в поперечному перетині. Вони можуть півколом загинатися вгору або широко розійтися у сторони від голови, утворюючи одну пологу дугу.

Рекордна довжина рогу — 195 см. З чуттів особливо добре розвинений нюх, хоча слух у буйвола також дуже гострий. Туристам, котрі вирушають до Африки, слід остерігатися не лева, а саме цієї тварини. Він швидко відчуває сторонніх і може напасти першим. Готуючись до атаки, самець риє землю передніми ногами й голосно пирхає. Особливо небезпечні буйволиці, що захищають телят.

Восьме місце належить білому ведмедю. В зоопарку вони здаються нам «білими, пухнастими», але туриста, який біжить, на Шпіцбергені ведмідь доганяє вмить, нападає відразу і не залишає жодних шансів вижити. Введені майже півсторіччя тому заходи з охорони популяції білого ведмедя в межах усієї Арктики призвели до того, що чисельність його повністю відновилася і навіть перевищила припустимі межі.

Він став повновладним господарем і звичайним звіром скрізь, де жив у історичному минулому. Проте заборонні заходи зробили погану послугу людині, майже «ведмежу». Звір став агресивним, утратив почуття страху. Часто з’являється в людських поселеннях. У жодному разі не наближайтеся до нього і не «сюсюкайте» з ним. Убити його не так і просто, можна всадити десяток куль, а звірові все пусте.

На сьомому місці впевнено розташувався слон. Це розумна тварина і, відтак, незрозуміла. Слони, африканські та індійські, вбивають близько 500 осіб на рік. Особливо небезпечний слон-бродяга, вигнаний зі свого стада у шлюбний період. Він кидається на будь-який рухомий об’єкт.

Шосте місце займає крокодил. У Австралії та в багатьох країнах Африки він вважається найнебезпечнішою твариною. Не сплутайте крокодила з колодою! Він може нерухомо лежати у воді, чекаючи жертву. Коли вона з’явиться, хижак, що затаївся, вмить вискочить з укриття і нападе, потім затягне її під воду, щоб утопити і розчленувати. У тропіках на півночі Австралії нараховується до ста тисяч рептилій. Вони перебувають під охороною держави. При цьому за останні 20 років крокодили з’їли, як вважають, понад десяток осіб.

Велика біла акула впевнено утримує п’яте місце. Кров у воді може викликати в акул неймовірно сильне відчуття голоду. І тоді вже вона використає всі 3000 своїх зубів, аби вкусити все, що рухається. Білі акули живуть у теплих водах у всіх океанах, а також у Середземному та Японському морях, часто сягають семи—восьми метрів завдовжки, а інколи виростають до 12 метрів. Біла акула вважається найнебезпечнішою, найлютішою і найсильнішою з усіх акул, їй навіть дали прізвисько «біла вбивця».

Часто нападає на дайверів і серфінгістів біля австралійського узбережжя та біля берегів Каліфорнії. 2004 року біла акула кинулася на водолаза в районі південнокурильського острова Кунашир. Вона розірвала чоловіку м’яз лівого стегна та гомілки. До того ж, через різкий підйом на поверхню в людини розвинувся синдром кесонної хвороби. Цей вид акул раніше в акваторії Південних Курил не спостерігався. Фахівці вважають, що можливою причиною появи риби там стало глобальне потепління: за останні чотири роки біля берегів Сахаліна великі білі акули двічі потрапляли в сітки рибаків.

На четвертому місці несподівано опиняється мавпа, яка в багатьох тропічних країнах із лісу перемістилася ближче до міських звалищ, знаходячи там собі харч. Нерідко зграї мавп нападають на дітей і навіть дорослих, забираючи їжу, грабують селянські запаси продовольства і спустошують холодильники городян. При цьому вони запозичають у людини хитрощі й манери, часом переймаючи навіть звичку постукати у двері, щоб їх відчинили.

Минулого року мешканці одного з районів Нью-Делі (Індія) провели масові протести, перекриваючи транспортні магістралі й вимагаючи, щоб уряд захистив людей від мавп.

На третє місце впевнено виходять отруйні медузи. Особливо небезпечна Австралійська Медуза, також відома як морська оса. Ця медуза розміром із салатницю може мати до 60 щупалець по 4 метри. Кожне щупальце має 5000 отруйних осередків і достатню кількість токсину, щоб убити 60 осіб.

Отруйні медузи водяться в теплих водах тропічних і субтропічних країн. В Італії навіть було створено загони, покликані рятувати відпочивальників від отруйних медуз. Причиною збільшення їхньої чисельності вчені вважають глобальне потепління світового океану та діяльність підприємств, які економлять на очисних спорудах, скидаючи в океан «їжу» для медуз.

Друге місце належить отруйним зміям. За рік у всьому світі відбувається 50000 укусів отруйними зміями зі смертельним результатом для людини. Азіатські кобри відповідальні за більшу частину з них. Як правило, змії першими на людей не нападають і кусають людей, коли їх потривожать (зачеплять, наступлять тощо). На території нашої країни живе десять видів отруйних змій. Найнебезпечніші укуси кобри середньоазіатської, гюрзи й ефи.

В областях зі спекотним кліматом змії ведуть, як правило, сутінковий спосіб життя, а вдень ховаються від прямих променів сонця в міжгір’ї скель, норах гризунів, покинутих глинобитних спорудах.

У ситуаціях, коли можлива зустріч зі зміями, треба вживати запобіжних засобів. Тому, вирушаючи до лісу, одягніть гумові чоботи, брюки, які не мають щільно облягати ноги. Якщо на ногах черевики, то брюки заправте в них із напуском. Візьміть довгу палицю — палиця для того, щоб розсовувати чагарники.

Пальму першості найсмертоноснішої тварини впевнено тримає така, на перший погляд, сумирна тварина, як москіт. Більшість комариних укусів змушує вас лише відчувати свербіж. Але москіти ще переносять малярію, заражають через кров паразитом. У результаті ці маленькі шкідники відповідальні за смерть понад трьох мільйонів осіб на рік.

На райони Африки південніше Сахари доводиться 85—90% цих випадків, переважно інфікуються діти віком до п’яти років. Смертність, як очікується, зросте вдвічі впродовж наступних 20 років.

У нас тропічна малярія комарами не переноситься, вони до неї несприйнятливі. Але якщо ви після повернення зі «спекотної» країни відчуваєте слабкість, мали втрату свідомості, нез’ясовні піднімання температури тіла, не полінуйтеся зробити аналіз крові на наявність малярійних плазмодій.