Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Сіноскрипти, навіяні творчістю Марії Примаченко

У Національному музеї Тараса Шевченка (в рамках проекту «Українське Різдво») відкрили найбільшу за останні роки виставку живопису неперевершеного майстра українського наїву з фондів державних музеїв України
19 грудня, 13:08
«УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕВИК КОБРИ НЕ БОЇТЬСЯ». 1986 р. / ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Відвідувачі можуть познайомитися з близько 50 полотнами народної художниці. До речі, багато з них раніше не виставлялися або експонувалися дуже давно. Роботи Марії Примаченко знайшли своє тематичне і стилістичне продовження в скульптурах із сіна — сіноскриптах Олексія Шевчука. Виставка триватиме до 25 січня.

Живописні роботи Примаченко, що експонуються на виставці, надані фондами Національного музею Тараса Шевченка — 14 із 24 робіт, що зберігаються в його запасниках, Національного обласного Чернігівського художнього музею ім. Г. Галагана — 23 роботи, Національного музею народної архітектури і побуту України у Пирогові — 17 із 250, а також із особистої колекції родини Примаченків.

Сьогодні на аукціонах полотна Марії Оксентіївни оцінюються в десятки тисяч доларів, хоча за життя в її рідному селі Болотня (нині Іванківський район Київської області) земляки не розуміли, що поруч із ними малює картини самобутній майстер. Односельці жаліли Марію, оскільки в дитинстві дівчинка перехворіла поліомієлітом і не могла працювати в полі. Проте, незважаючи на інвалідність, вона змогла побороти всі життєві труднощі, вийти заміж і народити сина Федора, який теж став народним художником, її учнем і другом. На весь світ ім’я Марії Примаченко прославилося в середині 1930-х років. На Всесвітній виставці в Парижі українська художниця отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами весь мистецький світ. Серед тих, хто познайомився з її живописом, були Пабло Пікассо, Марк Шагал, Луї Арагон. Коли Пікассо побачив її картини, відразу визнав: якби Примаченко жила у Франції, то була б відомішою за нього самого. З тих пір її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі, Пекіні, Будапешті, Москві, Відні, Братиславі, Берліні, Загребі. А 2009 рік за рішенням ЮНЕСКО був названий Роком Марії Примаченко. Не дивно, що її творчість до цього часу надихає інших художників і навіть модельєрів.

Автор представленого в Музеї Т.Г. Шевченка проекту Олексій Шевчук немов переносить у скульптурний формат (говорячи сучасною мовою, у формат 3D) дев’ять фантастичних і космічних образів тварин із картин М.А. Примаченко. Намагаючись розібратися в їх планетарній місії, О.Шевчук висловлює припущення, що орнаменти на тваринах — це зашифровані послання майбутнім поколінням у вигляді алегоричних формул: Зебра — формула змін, Лев — благородства, Корова — достатку, Черепаха — швидкості, Лисиця — мудрості.

Інсталяція сповнена символізму й алегорій: скульптури виконані з сіна — простого, наївного, природного матеріалу, що нагадує багатовимірну структуру всесвіту, зітканого з тонких ниток, які єднають простір. Центральною фігурою є жінка-майстер (сама Примаченко): філософ — творець — пастушка — трипільська баба, символ родючості й краси, одягнена в плахту, на якій поєднані орнаменти-формули всіх фігур. Сніп сіна — інкубатор, що плодить яйця, з яких народжуються фантастичні тварини — сіноскрипти, покликані вершити добро на землі.

— Композиції Марії Примаченко такі соковиті й барвисті! Сьогодні немає іншого майстра, який би так самобутньо творив і втілював свої фантазії, переплітав у своїх картинах так дивовижно тонко реальність і підсвідоме, — говорить Олексій ШЕВЧУК. — Нинішній проект виставки народився у співдружності з родиною художниці. Я дозволив собі перенести її живопис у скульптурний формат, але спеціально зробив усі фігури великими, щоб вони виглядали як гідне доповнення її творчості. Вийшла масштабна експозиція.

Автор не приховує, що ідею сіноскриптів йому підказали народні іграшки з сіна. «Я подібних скульптур не бачив, — зізнається Шевчук. — Тому спочатку було навіть трохи страшно за це все братися: не знав, що з цього може вийти. Але потім знайшов потрібне технологічне вирішення для втілення в життя творчого задуму. Зараз мені вже зрозуміло, що цю лінію творчості я продовжуватиму й надалі».

Що ж до місії цієї виставки в масштабах нашої країни, то Олексій Шевчук разом із куратором виставки і хранителем фондів Національного музею Т.Г. Шевченка Юлією Шиленко сподіваються, що разом з існуючими каталогами робіт Примаченко з приватних зібрань нарешті з’явиться каталог робіт майстрині з колекцій державних музеїв України, якого, на сором, немає до цих пір! Виставка повинна стати поштовхом для створення такого каталогу. Адже, окрім перелічених музеїв, роботи Марії Примаченко зберігаються в Музеї українського декоративного мистецтва — 650 робіт (найбільша колекція!), і в Запорізькому художньому музеї — 500 робіт!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати