«Це живий архів, який не дасть забути нічого»

У київську галерею мистецтв «Лавра», в якій триває фотовиставка «Дня», відвідувачі приходять по кілька разів. Кажуть, за один похід важко переосмислити всі 320 робіт — все одно, що за раз охопити всю історію України. Тепер, після таких доленосних подій у країні, люди по-іншому дивляться на експозицію. Серед відвідувачів трапляються і... герої фотографій. Наприклад, киянин Олексій Гончаренко, переглядаючи телесюжет про Міжнародну фотовиставку «Дня», впізнав себе на фото Миколая Тимченка «Майдан. Січня», що завоювало гран-прі. Наступного ж дня чоловік прийшов на виставку, щоб подякувати фотографу та роздивитися інші знімки (Детальніше у статті «Там, на Майдані, всі були героями», №196 від 21 жовтня 2014 року). Завітали на фотовиставку чи знайшли себе у фотоальбомі «Люди Майдану Хроніка» й інші герої знімків, про які «День» розкаже згодом. Тож можна з упевненістю сказати, що Фотовиставка — не просто трансляція певних подій і настроїв, а що важливо, і комунікація з українським суспільством.

І справді, цього разу фотовиставка — безпрецедентна. Як за кількістю перших відвідувачів, так і за призовим фондом. Якщо минулого року, як підрахував «День», кожен четвертий фотограф отримав нагороду, то цього разу призером став ледь не кожен третій учасник фотоконкурсу. Загалом, Міжнародна фотовиставка «Дня» цьогоріч — це не просто масштабна експозиція, а гармонійна система з кількома складовими, які доповнюють один одного, а саме — фотоальбом «Дня» «Люди Майдану. Хроніка» та Маршрут №1 «Фото «Дня», які представлені на виставці. Фотоальбом додає бекграунду та історій з Майдану, глянець — мініпутівник по шістнадцятирічній історії фотовиставки «Дня». Побачити фотожиття країни за останній рік і зародки нових процесів зміни суспільства можна до 26 жовтня в галереї «Лавра».

«ФОТО СПОВНЕНІ БОЛЮ»

Людмила ВОРОНОВА, спеціаліст з маркетингу компанії Canon:

— Українці цього року — абсолютно інші люди, ніж були минулого. За рік вони багато переосмислили. Я пам’ятаю ці відчуття в лютому та березні, коли кожен переконався, що може щось змінити, щоб зробити життя наше і наших дітей справедливішим та набагато кращим.

Я подивилася фото. Вони сповнені болю. Ілюструють нинішню ситуацію, емоційний стан суспільства. Але головний лейтмотив — українці готові зробити багато,  щоб їхні діти могли жити спокійно.

Кожне зображення — це не просто знімок дії чи об’єкту, це — світ людини через об’єктив фотографа. І важливо, що ці моменти фіксують історію, зберігають те, що ми пережили. Спогади забуваються. А подвиги тих хлопців, які загинули за Україну —  це та пам’ять, яка  не повинна стертися.

Фотовиставка «Дня» — це живий архів, який не дасть забути нічого і нікого і через 100 років. 

Я вибрала для нагородження фотороботу, на якій зображено хлопця, який гасить пожежу і рятує маленького песика. Це дуже символічно. Адже людина вчиться відповідальності перед іншими. За дуже короткий період українське суспільство суттєво подорослішало.

«СУЧАСНИЙ ХАРАКТЕР НАЦІЇ»

Михайло  ВОЛИНЕЦЬ, голова Незалежної профспілки гірників України:

— Кожна світлина дихає історією окремого українця, вирваного з   непростого історичного моменту. Навіть якщо ми цього не бачимо, то  відчуваємо інтуїтивно. Українці готові стояти за своє. Сучасний характер нації тонко відчувається в одній роботі: тато йде на війну, а маленька донька ще тримається за його ногу. Здатність на подвиги «сьогодні», щоб наші діти мали впевнене «завтра» —  це і  є характер. Це дуже високий рівень свідомості.

НА ЗАКРИТТІ ФОТОВИСТАВКИ 26 ЖОВТНЯ ПІДІБ’ЮТЬ ПІДСУМКИ БЛАГОДІЙНОГО АУКЦІОНУ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Газета «День» — серйозне видання. Ви ніколи не берете для себе простих завдань. І фотовиставка — тому підтвердження. Ви мобілізуєте живу історію на своїх сторінках, щоб суспільство бачило героїв, відчувало дихання країни в різних  куточках  держави. Ви — мовчазні свідки історії, які передають події без пафосу, прикрас і підкупу. Фотографія дає незаангажоване бачення.

«АБСТРАГУВАТИСЯ І ПРОСТО ДИВИТИСЯ НА ФОТОГРАФІЇ НЕ ВИХОДИТЬ»

Ганна ЛИПКІВСЬКА, театрознавець:

— Виставка чудова! Дивишся роботи й відчуваєш себе учасником подій, тією або іншою мірою. Згадуєш Майдан, перші жертви, радість перемоги й відчуття, що нова влада не повторить помилок своїх попередників; патріотичний настрій молоді, котра, не чекаючи повісток, ішла у військкомати, щоб захистити свою землю від російських загарбників. Кожна фотографія немов натискає на якусь кнопку пам’яті й ти починаєш згадувати ті події, які сталися з нами та країною за цей такий непростий  рік. У тій або іншій формі кожен був і є учасником подій становлення України як єдиної, європейської країни. Абстрагуватися і просто дивитися на фотографії майстрів не виходить. У них відображено процес, в якому ми зараз живемо, з його болем та радощами, горем, втратами, надіями та мріями... На виставці мене вразило сусідство двох робіт теми зустрічі й проводів бійців АТО й поруч знімок прощання сепаратиста, який відправляє свою родину до Росії. Знаєте, якщо  прибрати шеврони на військовій формі та стрічки, то розумієш, що це два українці й у них одне бажання — захистити свою родину, але трагедія в тому, що двох героїв розділяє страшна ідеологічна прірва. Один готовий віддати життя за Батьківщину, а інший, піддавшись російській агітації, допомагає загарбникам не лише окуповувати, але руйнувати Україну. І це страшно, коли двох українців зовнішні сили посварили! Можливо, героїв цих фото вже немає серед живих, і від цього болить серце. Так не повинно бути! Українці — миролюбний народ, але нині ми пожинаємо врожай трагічних помилок і помилок цілого покоління. Втім,  незважаючи ні на що, виставка несе позитивний заряд, і є віра, що труднощі об’єднають народ й Україна переможе! А моїм фаворитом є робота під назвою «Велосипед». На ній хлопчина в розбомбленому будинку або гаражі шукає залишки велосипеда, і з цього мотлоху намагається його полагодити. Я дуже сподіваюся, що у цього хлопця буде щаслива доля!

«ВИСТАВКА ПОКАЗУЄ ФАНТАСТИЧНІ ПЛАСТИ НАШОГО БУТТЯ»

Олег КРИШТАЛЬ, вчений у галузі біофізики, академік НАН України, доктор біологічних наук, професор:

— Мені важко говорити, бо сльози навертаються. Дуже сильна виставка, яка показує фантастичні пласти нашого буття. Україна зараз всередині процесу світового переділу. Звідси  й трагізм, який переживає наш народ. І цей трагізм на фотовиставці показаний разом із надією. Ці дві емоції — трагізм і надія, заставляють душу резонувати, і такій літній людині, як я, губити сльозу. Фотовиставку «Дня» не просто варто, а треба подивитися. Такі проекти потрібні, бо часи складні. Щоб перемогти — а наша справа права — ми мусимо мати надію. І мистецтво — потужне джерело надії.

«ВІД ПОЛІТИЧНОЇ САТИРИ ДО СЛІЗ І СМІХУ»

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст. Iнституту історії України Національної академії наук України:

— Мені особливо сподобалися два фото. Перше — Сергій Нігоян, який ще не знав, що з ним станеться та позував на тлі барикади. Може, ця світлина сподобалася мені, бо я наполовину вірменин. Друге фото — Петро Порошенко та Путін у Нормандії. На цьому знімку схоплений момент, який показує напруженість цієї зустрічі і самого Порошенка, людини рішучої, яка не збирається нічим поступатися.

Ще цікава серія фотографій з Януковичем і Путіним. Фігура Януковича дуже могутня порівняно із плюгавим Путіним, але наскільки Путін тримає його у руках! Це — надзвичайно сильні фотографії.

ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬЄВ, СВЯЩЕНИК: «ЩОБ ЛЮДИ ВІДЧУВАЛИ І ПАМ’ЯТАЛИ, ЯКОЮ ЖЕРТВОЮ ДАЄТЬСЯ НАША СВОБОДА» / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«День» проводить фотовиставки щороку, так і треба, бо це — кадри нашого повсякденного життя. Минулого року тут переважала політична сатира, цілком нормальна, яка викликала сміх. Зараз на виставці і сльози, і сміх — все, що завгодно, і абсолютно інше. Ця виставка справді дає нових героїв, показує народ у абсолютно новому ключі. Це чудово, бо розглядаючи ці світлини, можна побачити, що ми переможемо і у тривалій перспективі, і зараз. Україна тільки починає дерадянізуватися.

«МОЯ РОБОТА «КРИМ. СЕЛО ЗЕЛЕНОГІР’Я» ПОЯСНЮЄ ПОДІЇ НА ПІВОСТРОВІ»

Світлана КОРОЛЬОНОК, володар спеціального призу від галереї «Я. Гретера» — за фотороботу «Крим. Село Зеленогір’я» (Київ):

— Моя робота «Крим. Село Зеленогір’я» декілька років пролежала в архіві, а тепер настав момент, коли вона стала актуальною, бо пояснює події на півострові. Раніше ми з великою компанією друзів щороку їздили в Крим, там ходили через гори до моря. В одному з таких походів опинилися у дивовижному місці — урочищі Панагія в селі Зеленогір’я. Там чудові краєвиди, але люди живуть дуже бідно, аж страшнувато — облуплені стіни будинків тощо. На моїй світлині романтика Криму поєдналася з прозою життя, убозтвом, яке оточує місцевих жителів. Люди мешкають серед унікальної природи, мають величезні можливості, але перебувають майже у первісному стані. Може, тому багато людей там хоче до «старшого брата»?

Фотовиставка «Дня» — культурний сплеск у житті. Дуже добра організація заходу, багато призів. Багато моїх знайомих приводять сюди друзів. Тож було б добре, якби виставка тривала довше — два тижні чи місяць.

«НАДІЯ — ГОЛОВНЕ В ПОРТРЕТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ»

Володимир ФАЛIН, володар спеціального призу від Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою — за фотороботу «Пейзаж після битви» (Київ):

— Мені запам’ятався серед фотографій портрет людини в касці. Видно лише очі цієї людини, а в очах — надія. Раніше в очах більшості українців її не було. От саме надія — головне в портреті сучасного українця. Бентежить невідання того, що нас чекає, але надія на те, що нас чекає прогрес — це головне. Ця виставка відрізняється від попередніх найперше через події в Україні. Ми прожили рік під знаком війни. Це знайшло відображення у знімках.

Я беру участь у фотовиставці «Дня» упродовж усієї її історії. Моя цьогорічна робота побудована суто на символах. Приємно, що люди почали їх помічати і прислухатися. Символом виступає і Михаїл, і птахи. Я довго старався їх поєднати. Мені подобаються багатошарові знімки. Моїй світлині можна дати і політичне, і гумористичне забарвлення.

«УКРАЇНЦІ — СПРАВДІ ГЕРОЇЧНІ ЛЮДИ»

Владислав МУСIЄНКО, володар спеціального призу від Посольства Держави Iзраїль в Україні — за роботу «Весілля!»:

— За останній рік ми побачили, що українці — справді героїчні люди. Вони готові віддати життя за ближнього. Фото для конкурсу робилося спонтанно півтора місяці тому. Я випадково дізнався, що в Київському військовому госпіталі відбудуться одночасно два весілля. Загалом весілля у госпіталі мене по-справжньому схвилювало. Ці молоді хлопці, в котрих життя ще попереду, борються з важкими травмами. Проте вони не втрачають смаку життя, і наше завдання — допомогти їм, як тільки можемо, адже вони жертвують своїм здоров’ям заради нас. У фотовиставці «Дня» я часто беру участь. Ця виставка відрізняється від попередніх надлишком драматичних подій. Всі вони знайшли відображення у світлинах.