Український космос
Парадокси неосяжної Марії Примаченко — на новій виставці у «Мистецькому Арсеналі»
Які відкриття чекають на нас на виставці «Марія Примаченко. Неосяжне»?
«Прихильники творчості Марії Примаченко, можливо, і не бачили такої кількості ранніх робіт художниці», — запевняє Наталія Заболотна, генеральний директор «Мистецького Арсеналу».
Є парадокс у тому, що Марія Примаченко часто брала участь в офіційних радянських виставках, зокрема й закордонних, але її картини по суті заперечували авторитарну систему. «Коли сьогодні роздивляємося тварин Примаченко і бачимо датування під картинами, замислюємося, що насправді мала на увазі художниця, що диктувала її підсвідомість, — розмірковує Ольга Мельник, керівник відділу розвитку музейної справи «Мистецького Арсеналу». — Наприклад, робота «Звірі судяться», створена 1937 року. Час репресій, «трійок» НКВС. Можливо, недаремно на картині троє звірів, і обрано саме такий сюжет».
«Світ великого художника вразив. Хоча здавалося б, скільки разів бачено... Одначе тут цілісінький космос. І гумор який — соковитий, народний, присмачений ще й словом, — ділиться враженнями на Facebook голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач. — І — публіка. Відчуття, що ти у своїй родині, серед людей, ціннісні установки яких тобі близькі. Так рідко це почуває українець у своїй/не своїй Україні, що серце защеміло».
ТАЄМНИЦЯ ІМЕН КАРТИН
Окремої розвідки потребують назви творів Марії Примаченко. «Гоподін Рейган на цю картину подивися і удумайся яка ця атом важка і тяжола і нерозумна», — так художниця підписала картину із волохатим звірем-атомною бомбою, що висолопив довжелезний язик. «Ушатка ізловила рака, а рак не дурак — як укусе, буде знак», — ціла історія про тварин, яких можна порівняти і з космічними прибульцями, і з язичницькими божками.
МАЛЮВАТИ, ЯК ПРИМАЧЕНКО — ТОБТО, ВІЛЬНО, ВЧИВ НА ВІДКРИТТІ ВИСТАВКИ У «МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛІ» МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ІВАН ПРИХОДЬКО
«В основному, назви творів придумували у музеї. Але за основу брали написи, які Марія Примаченко залишала з тильної сторони своїх робіт, — розповідає Адріана Вялець, директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва. — Ці написи надзвичайно цікаві. Наприклад, «Лісова ентуханка лиже свого ребйонка». Або «Ой на тому базарі жонки человєків продавали». Або «Мати плаче ридає війну проклинає». Марія Примаченко писала з великими помилками, але настільки влучно давала характеристики своїм образам, що все сприймається органічно».
«ФАНТАСТИЧНІ ЗВІРІ ОХОРОНЯЛИ ЇЇ»
До створення виставки у «Мистецькому Арсеналі» долучився Інститут історії України НАН України. Зокрема, відомий історик і автор «Дня», професор Станіслав Кульчицький підготував розвідку «Творчість Марії Примаченко на тлі історичних епох». Важливість цієї роботи у тому, що вона вписує славетну художницю у світовий контекст.
«Захопився талантом Марії Примаченко, абсолютно несподіваним і незнаним, — ділиться Станіслав Кульчицький. — Марія Примаченко не була відірвана від дійсності. Я намагався узгодити деякі сюжети її картин з історичними подіями. Наприклад, Хрущов захоплювався кукурудзою. І у неї є кілька картин з «кукурудзяними» мотивами. Але у добу Хрущова створена тільки одна така робота. І вже потім, у часи брежнєвського «застою», коли всі забули за ту кукурудзу, вона її теж малювала. Так зрозумів, що для неї як для селянки кукурудза мала цінність сама по собі, не як політичне явище. Або тема космосу. У часи Хрущова у неї була тільки одна картина на цю тему, далі — більше. Але мені здається, що журналіст Григорій Мєстєчкін, який з нею співпрацював, підказував їй деякі підписи, щоб актуалізувати роботи. Деякі назви робіт Марії Примаченко точно підказували — але дуже мало. У принципі, життя художниці було нещасним, але влада її не переслідувала. Фантастичні звірі Марії Примаченко надійно охороняли її від будь-яких цензорів і КДБ».
«ПРИСВЯЧУВАЛА СВОЇ РОБОТИ ШАХТАРЯМ, ЛІКАРЯМ...»
Нині у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва є 651 робота Марії Примаченко — і це порівняно невелика частина доробку художниці, хоча і найбільше зібрання її творів. Збирати твори Примаченко музей почав ще у 1930-ті роки, і на сьогодні він провів близько 90 виставок, де представляв твори майстрині.
«Марія Примаченко зіставляє такі кольори, які не став би поєднувати жоден професійний художник. Але мисткиня так добирає відтінки, що вони інакше сприймаються. І ще Марія Примаченко неймовірно працює з лінією, — розмірковує провідний науковий співробітник Національного музею українського народного декоративного мистецтва Олена Шестакова. — Марія Примаченко ніколи не зображала ні Сталіна, ні жодних інших діячів. Вона не була політизована. Але загальнолюдські проблеми її дуже хвилювали: війна, мир, чорнобильська катастрофа. Вона присвячувала свої роботи шахтарям, лікарям. Звірі Марії Примаченко схожі на людей, мають людські характери: вони добрі, злі, хитрі. Через них художниця показувала своє сприйняття світу».
Герої епосів, історичні діячі або навіть хтось з рідних — кого пізнаєте ви на творах унікальної художниці? Виставка «Марія Примаченко. Неосяжне» триватиме у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» у Києві до 13 березня.
