Медикам чи церкві?

Про конфлікт між Свято-Введенським монастирем та підстанцією швидкої допомоги №5 нещодавно заговорили активісти Громадської ради при КМДА. Під час перевірки станцій «Швидкої допомоги» активісти виявили, що окрім проблем із матеріально-технічним оснащенням п’ятій підстанції, що обслуговує Печерський район, доводиться боротися ще й за своє приміщення. Про право власності на будівлю по вулиці Московській,40-В заявляє чоловічий Свято-Введенський монастир. Як аргумент висуває те, що до 1863 р. (!) тут був гостьовий будиночок церкви, а до 1917 року приміщенням розпоряджався саме монастир.

Медики працюють у цій споруді з 1984 року. За часів мера Черновецького було підготовлено рішення про передачу приміщення монастирю за умови, що медикам підшукають рівноцінну будівлю. Як розповідають у Громадській раді КМДА, справа тимчасово затихла — до 2013 року. Тоді прокуратура Печерського району подала позов до Київської міської ради «в інтересах держави в особі Свято-Введенського монастиря», щоб визнати його право власності на будівлю, де зараз розміщується підстанція. У відповідь міська рада подала апеляційну скаргу на цей позов. Але поки справа вирішується в суді, медики не мають жодних гарантій, що за кілька місяців не опиняться на вулиці.

Отримати коментар від представників монастиря та прес-служби УПЦ МП, якому він підпорядковується, на жаль, нам не вдалося. Телефон монастиря не відповідає, а в прес-службі пояснюють, що монастирі живуть дещо автономним життям, як юридичні особи мають право вирішувати свої житлові питання без відома очільників УПЦ МП.

Головний лікар Київської міської станції «Швидкої допомоги» Анатолій Вершигора говорить, якщо суд задовольнить позов, тобто визнає власником приміщення монастир, у підстанції буде всього два місяці на виселення. А куди — невідомо. Нового приміщення ніхто так швидко не збудує. Але — що головне —  мешканці району ризикують лишитися без швидкої медичної допомоги. До речі, лікарі підстанції обслуговували близько 145 тисяч киян, які мешкають у Печерському районі.

«За законом, якщо монастир хоче у нас забрати цю будівлю, то зобов’язаний запропонувати рівноцінне приміщення. Хоча керівники монастиря кажуть, що нічого нам не винні, — розповідає Анатолій Вершигора. — Останнім часом вони посилено нас пресують. Якщо навіть виграють суд, ми підемо на апеляцію. У монастирі хочуть, щоб ми нібито повернули приміщення, але ж треба думати не лише про їхні справи, а й про киян. Нам цю будівлю дали понад 20 років тому, в нас є рішення та документи від Київради,  у нас все законно. Має громада вступитися, бо навіщо монастиреві та будівля, у патріархату ж немало і так приміщень. Нам кажуть, що на початку ХХ століття це приміщення належало монастиреві. Хоча церковна громада лише у 1990-ті роки була зареєстрована».

Зараз усі ці аргументи вивчає суд. Разом із тим приміщенню на вулиці Московській не завадив би капітальний ремонт. Розпочинати його тут не наважуються, а раптом — не сьогодні-завтра звідти медиків виженуть. Наразі із 17 підстанцій, що працюють у Києві, оновлена та з капітальним ремонтом — лише одна, на вулиці Богдана Хмельницького, де міститься сучасна диспетчерська служба, по суті, мозковий центр усієї системи швидкої допомоги. Лише на її встановлення пішло близько десяти мільйонів гривень, а на ремонт усієї станції — 45 мільйонів гривень.

Анатолій Вершигора розповідає, що на інших підстанціях матеріально-технічна база гірша, бо коштів на все не вистачає. «Наші підстанції працюють цілодобово, одні люди приходять на зміну, інші йдуть, тому потрібно десь раз на п’ять років робити хоча б косметичні ремонти, а останні десять років ми не відкрили жодної нової підстанції, не провели жодного капітального ремонту — все через брак коштів. Якщо машини у нас нові, з усім необхідним обладнанням, бригади мають нову форму, то умови, в яких люди перебувають, мають бути кращими», — зізнається Вершигора.

Жити на широку ногу цього року медики «Швидкої допомоги» теж не будуть. За словами головного лікаря, цьогорічні видатки невеликі, та є ще борги за комунальні послуги та медикаменти. Оскільки місто росте, з’являються нові житлові масиви, підстанції швидкої допомоги треба будувати й там. Осокорки, Позняки та Голосієво вже потребують таких служб.

«Ми маємо прибути за десять хвилин до місця виклику. Ми тягнемося до цього нормативу, бо чим раніше приїдеш, тим більше шансів врятувати людину і повернути її до нормального життя», — додає головний лікар. Але поки фінансів на все бракує. Тому в разі виселення доля семи бригад швидкої допомоги, що працюють на Печерську, — під дуже великим питанням.