Трагікомедія українського виноробства

Істинно українські сорти винограду, помножені на старовинні традиції Півдня, цілком можуть позмагатися зі своїми французькими конкурентами. Адже і зараз українське гаражне виноробство (мікровиноробство, виробництво вина невеликими партіями у власних подвір’ях, від домашнього вина відрізняється тим, що виробляють його професіонали) може похвалитися перемогами на престижних світових конкурсах. Ось тільки, якщо у Франції приватні винокурні є гордістю країни, то Україні до цього далеко. І річ — не тільки і не стільки в нестачі професіоналів або виноградників. І ентузіастів, і винограду нашій країні вистачає, але бюрократів в Україні завжди було значно більше. Що заважає українським виноробам забезпечувати країні не лише престиж, а й самим виробляти якісне вино, «День» з’ясовував у фахівців виноробної галузі.

ДІЯ ПЕРША — «МАРКІЗ ДЕ ЛАКАРЕН»

У середині січня Одесу, й не тільки, вразив, без перебільшення, скандальний випадок: озброєні співробітники фіскальної служби з’явилися в садибі одесита французького походження, винороба Кристофа де Лакарена. Його добре знають фахівці виноробства: переїхавши одного разу в одеські степи через кохання до місцевої жінки, романтичний француз нині виробляє вина під маркою «Маркіз де Лакарен».

Утім, фіскали пояснили, що діяли в межах закону, коли проводили обшук будинку в Шабо (село неподалік від Одеси, де замешкав Лакарен).

Проте подібні дії силовиків — давно не дивина для південних областей.

Саме в цих регіонах України вино виготовляють як для продажу, так і, що називається, «для себе», причому «для себе» домашнє вино виготовляють практично в кожному дворі Бесарабії. Зрозуміло, що ліцензії та іншу необхідну дозвільну документацію маленькі виноробні підприємства й окремі подвір’я отримують рідко, через що постійно піддаються такому ж впливу силовиків, що й Кристоф де Лакарен. Однак саме цей випадок дістав широкий резонанс. Можливо, не останньою чергою через те, що в Україні не люблять, коли ображаються іноземні громадяни, а можливо, тому що проблемами виноробства вже в кінці минулого року цікавився голова Одеської обласної державної адміністрації Михеїл Саакашвілі — у зв’язку з подібною ситуацією в Миколаївській області.

Хоч як би там було, за кілька днів після обшуку в Лакарена Саакашвілі терміново скликав Раду економічного розвитку регіону, яку провів там же, в Шабо.

Під час засідання Кристоф де Лакарен пояснив, що не зміг отримати ліцензію на виробництво вина, оскільки, на думку українських служб, він виробляє французькі вина з... порушенням технологій — не використовує передбачену українськими держстандартами кількість дріжджів і працює не з тим пресом, з яким, знову ж таки, повинен працювати згідно з українським законодавством під час виготовлення, скажімо, вина «Дом Периньйон».

Як розвиватиметься ситуація, передбачити поки що складно, оскільки фіскали наполягають: діяли згідно із законом, а пан Лакарен до бюджету не сплачує ані копійки. Француз парирує: ліцензії отримати неможливо, не давши хабарів і водночас не порушивши вікових традицій виготовлення вина.

ДІЯ ДРУГА — «БЕЙКУШ»

Те, що будь-який український винороб (до речі, в країні функціонують майже 50 невеликих винокурень, тоді як у тій же Франції їх — понад 40 тисяч) підпадає під дамоклів меч українського законодавства, відомо давно. Восени минулого року в Миколаївській області, під Очаковом, відбулася не менш показова ситуація, яка, щоправда, мала значно менший резонанс, ніж обшук у Шабо. Тут силовики заарештували виробничі потужності підприємства, що належить виноробу Євгену Шнейдерісу. Невелике експериментальне підприємство виробляє вина «Бейкуш», що вже добре відомі поціновувачам.

Після накладення арешту заступник голови Державної фіскальної служби України Сергій Білан опублікував звіт про арешт і вилучення 28 тисяч літрів алкогольного фальсифікату на 4,6 млн грн та обладнання на 7,6 млн грн. Слідство проводиться за частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу — «заволодіння і заподіяння шкоди державному бюджету» на суму 394 тис. 650 грн; і за частиною 2 статті 204 — «незаконне виробництво алкоголю».

Втім, Шнейдеріс стверджує, що став жертвою юридичної колізії. За його словами, він займався не виробництвом фальсифікату, а експериментами для розробки нових рецептів вин.

«У себе в будинку я побудував фактично експериментальну лабораторію, де разом з аспірантами профільних вишів ми почали робити експерименти, щоб зрозуміти, які вина і як ми будемо робити», — пояснив кореспонденту «Дня» винороб. За його словами, він також не встиг отримати необхідні дозвільні документи через бюрократію.

До речі, як пояснив начальник відділу розвитку садівництва, виноградарства та виноробства МінАПК України Віктор Косенко, для того, щоб винороб міг налагодити своє виробництво легально, йому слід оформити кілька десятків дозвільних документів. Зокрема, це дозвіл пожежної інспекції на допуск підприємства до виробництва; дозвіл на початок роботи підприємства від територіального управління органів охорони праці (для його отримання потрібно ще майже 46 документів); довідка від екологів; нормативна і технологічна документація, яка визначає склад виробів та визначає контроль якості; довідка про відповідність місць зберігання спирту встановленим вимогам. У разі виробництва кріплених вин потрібна ліцензія на прекурсори (ще майже 20 дозвільних документів).

Нещодавно Євген Шнейдеріс опублікував на сайті Президента України петицію на підтримку вітчизняних виноробів, яка поки що набрала близько 2500 підписів за необхідних 25 тисяч, щоб отримати реакцію глави держави.

Зокрема, він пропонує вивести вина українського походження з переліку підакцизних товарів, а регулювати цю галузь не як алкогольну продукцію, а як результат переробки сільськогосподарської продукції. Серед пропозицій винороба також — розділити регулювання вина та інших алкогольних напоїв. Для цього внести зміни до законів і підзаконних актів, що регулюють галузь, так, щоб демонополізувати її і дати поштовх до створення нових виноробних господарств. Також Шнейдеріс пропонує скасувати обмежувальні ліцензії, наблизити винне регулювання до норм і правил ЄС і створити простий, зрозумілий механізм реєстрації для невеликих господарств.

«АНТРАКТ» ПРО ЗАКОНОДАВСТВО

А от президент Асоціації сомельє України Дмитро Сидоренко, який розповів «Дню», що зниження вартості оптової ліцензії сьогодні вигідно лише великим виробникам і «багатьом друзям нинішніх чиновників у вигляді старих радянських підприємств, які могли б розливати так зване вино, але у них немає 500 тис. грн на ліцензію».

«Міністерству АПК, очевидно, не цікаво змінювати і вводити прозорі правила гри для всіх виробників вина. Спрощення правил отримання ліцензії на виробництво, а краще — її скасування і введення звичайної реєстрації дасть можливість малим виробникам продавати легально власну продукцію, створивши тим самим робочі місця, і закриє ринок «ботлерам», які будуть лити що попало, тому що на роздрібному обсязі не заробиш», — зауважує президент Асоціації сомельє.

За його словами, ініціатива в зміні законодавства має надходити від місцевих регіонально-виноробних спільнот.

«Законодавство повинно дозволити місцевим органам влади видавати ліцензії на виробництво вина, поклавши на них контроль за якістю продукції. У національному законі насамперед мають бути прописані правила регіональності вина, а також заборона використовувати на етикетці слово «українське», якщо використовується хоч крапля продукції з інших країн. Це стосується вина, коньяку, горілки та інших продуктів, зроблених на їх основі. Національне законодавство повинно дотримуватися водночас і правил найменувань інших країн (наприклад, сognac, сhampagne) та інших, незалежно від мови написання», — радить фахівець.

За його словами, для вирішення проблем виноробства необхідно створити громадське об’єднання виноробів у кожному регіоні, зокрема і в Одеській області, засновниками якого будуть регіональні спільноти виноробів (Шабського, Верхньодолинського, Болградського та інших виноробних регіонів).

«Держава дає право на виробництво, а громада контролює, щоб ніхто не виготовляв підробку», — каже Сидоренко. Водночас, за його словами, далеко не всі місцеві винороби виробляють справді якісне вино.

ДАЛІ БУДЕ...

Тим часом минулого тижня процес зрушив-таки з місця. Співробітники одеської фіскальної служби провели нараду з представниками дрібних одеських виноробень. Як нам стало відомо, під час наради заступник начальника Головного управління ДФС в Одеській області Дмитро Хандусенко зазначив, що фіскальна служба вже має пропозиції щодо спрощення процедури ліцензування. Зокрема, пропонується вирішити питання щодо отримання ліцензії на виробництво алкогольної продукції центрами обслуговування платників податків на місцях з одночасним скороченням терміну її видачі із 30 до 10 днів. Крім того, фіскали пропонують запровадити електронний облік виробництва алкогольної продукції, підвищити ціни на імпортний виноматеріал та дозволити під час отримання ліцензії на виробництво алкогольної продукції реалізовувати вино без придбання ліцензії на оптову торгівлю алкогольною продукцією. Підприємці обіцяли своєю чергою подумати та виробити зустрічні рекомендації.