«Ви рухаєтесь у правильному напрямку»

Навесні минулого року юрист із Донецька Ганна Гладка взяла участь у програмі «Стажування в органах законодавчої та виконавчої влади США» при фінансуванні держдепартаменту США. Як випускниця вона написала проект, який дозволив їй привезти до України одного з провідних фахівців у даній сфері для проведення лекцій і дискусій. Її вибір був на користь авторитетного члена колегії адвокатів штату Каліфорнія Томаса Кербса, який понад десять років був громадянським захисником, а нині працює в законодавчій раді штату Каліфорнія.  Протягом більшої частини його перебування на посту захисника в окрузі Сакраменто він працював у сфері кримінальних злочинів, також був членом Сенату і законодавчим помічником сенатора. Томас Кербс отримав ступінь доктора права в Університеті Каліфорнії, під час навчання також працював міжнародним науковим співробітником Інституту з глобальних конфліктів і співпраці, проводячи дослідження з організаційного розвитку в Інституті Анрі Дюнана в Женеві.

Приїзд Тома пов’язаний із реформуванням української судової системи, яке породжує дискусію. На думку Тома, в обговоренні в першу чергу мають брати участь саме молоді українці, які зараз будують свою країну. Чим відрізняється українська нова судова система від американської, які її плюси та мінуси, а також як на сьогоднішній день справи йдуть у американському правосудді, ми вирішили дізнатися безпосередньо у Томаса Кербса.

— Головна мета мого візиту — це культурний і професійний обмін, спроба обмінятися професійними знаннями між Америкою та Україною. Проект присвячений темі інституції присяжних, а саме це порівняльний аналіз систем України і Штатів: наприкінці минулого року в Україні було прийнято новий професійний кодекс і згідно з новим положенням у нас з’явилася нова інституція — суд присяжних.

— Чим українська система суду присяжних відрізняється від американської?

—  Відмінності дуже великі. Українська система суду присяжних нова, і лише починає розвиватися. Є деякі особливості, які її відрізняють від нашої системи, зокрема, у вас в цей процес залучено не лише громадяни, але й судді.

Зі студентами ми порівнювали обидві системи і, оскільки українська система нова, то ми роздумували над тим, як її можна поліпшити, що удосконалити, щоб вона була ефективнішою. Студенти відзначали велику кількість коштів, які спрямовано до цієї галузі, і що саме фінансова сторона може привести до  прозорої та справедливої ухвали суду присяжних. Ну і, звичайно, ми дійшли до спільного знаменника: якщо українська система лише починає свою діяльність, то робити якісь глобальні висновки ще рано. Спершу потрібно поглянути на те, як працює ця система.

— Чи впливають кошти  на ефективність системи? Яка ситуація в Америці?

—  У нас також величезні гроші виділяються на юридичну систему і на суд присяжних зокрема. Можливо, у нас дійсно більше витрачається на сторону захисту, а не звинувачення, як у вас. Але, мабуть, насправді кількість цих коштів не така значна. Наша головна відмінність у тому, що в нас професія в цілому добре оплачувана і престижна. У цієї категорії людей є достойний соціальний пакет. У нас престижно працювати в поліції і в системі судів, бо ніхто не ризикуватиме своїм місцем через хабарі й інші компрометуючі дії.

В Америці весь кримінальний розгляд разом з етапом розслідування та судом займає не більше 90—120 днів. В Україні процес може затягуватися на роки. У нас ця процедура дуже коротка, швидка і відпрацьована. Але тут також варто говорити і про вік систем.

— Ви сказали про відмінності в термінах розгляду справи в Україні. Це якраз впливає на політичні справи. А які ще чинники, на вашу думку, можуть запобігати «політичним ухвалам»?

—  Найважливіше — це незалежність судової влади від виконавчої, тобто від тих людей, які їх обирають і призначають. В Америці розділені три гілки влади. Такий поділ було створено спочатку і принципово. І це працює. Американці можуть не довіряти урядові або президентові, але вони довіряють своїй судовій системі.  Це пов’язано якраз із тим, що судову ухвалу залежить від людей, а не від влади. Тому перш за все потрібно розвинути довіру до судової влади, для того, щоб туди обиралися тямущі люди, які розуміли, що вірно, а що невірно. Важливо також, щоб їм було надано безпеку, і щоб для цих людей верховенство права не було порожніми словами. Важливо, щоб ті люди, які мають приймати ухвали, робили це поза реформами і поза політичною ситуацією в країні.

Але хочу зазначити, що для того, щоб створити свою унікальну чинну систему, потрібен певний час. Зараз ви рухаєтеся в правильному напрямкові. Я вірю, що настають позитивні зміни. Дивлячись на тих студентів, з якими я спілкувався, можу сказати, що це майбутні професіонали.

—  Скільки часу, на вашу думку, може тривати процес становлення цієї системи? Як на нього впливає соціально-економічний стан?

—  Будь-який бізнес, щоб відчувати себе комфортно, потребує того, щоб судова система працювала чесно і прозоро. А скільки часу? Нашій Конституції понад 225 років, але я не можу сказати, що ми досягли ідеалу, ми досі прагнемо його і перебуваємо на шляху до нього. І справді цей процес ніколи не закінчиться.

—  Наскільки схема «суддя плюс громадянин» може бути в цьому розумінні прийнятною і ефективною?

—  Дуже важливо, щоб звичайні люди були залучені до процесу. І якщо я не довіряю владі або іншим державним органам, то я можу довіряти своєму сусідові або знайомому, який прийде і скаже, що він був у суді присяжних і точно знає, що це було ухвалено справедливо. В Америці людей, які беруть участь у суді присяжних, дуже багато, і всі знають про їхню участь у процесі, тому ноша дуже важка.

Друга частина вашого питання найцікавіша. Справді в Америці величезні кошти і величезні ресурси витрачаються на інституцію присяжних. Я не можу сказати, що в нас немає такого, щоб суддям забороняли бути в комісії. Її обирають випадково, і кожен може стати одним із членів журі, незалежно від професії. Тобто у нас кожен громадянин має однакові права з іншими. Я не можу сказати, що коли суддя виконує роль присяжного, то це погано. Звичайно, однозначно плюс є, адже це дозволить йому більше розібратися в справі і зрозуміти ситуацію. І ухвала такого журі буде більш кваліфікованою, аніж людини, яка не знається на юриспруденції. Ще одна перевага вашої системи в порівнянні з нашою — це можливість журі ставити запитання свідкам. У нас немає такої практики. У нас питання свідкам можна ставити лише з дозволу головуючого судді.

—  Чи можна сказати, що система судів присяжних виправдала себе в Америці? Чи лояльна вона щодо виправдань?

—  Можу навести таку статистику: у нас живе лишень 5% населення земної кулі, а у в’язницях перебуває 25%  ув’язнених усього світу. Це якраз свідчить про налагоджену працюючу систему. Це також є добрим виправданням для держави перед тим, скільки вона витрачає коштів на цю систему, і які висуваються ухвали. Я гадаю, що якби працював лише один прокурор і якби ухвали приймали судді, а не суди присяжних, то звинувачувальних вироків було б більше. Коли б не наявність інституції присяжних, наша держава була б жорсткішою до людей.

— Чи є в американському суспільстві на сьогодні дискримінація за расовою ознакою в юридичній системі?

—  Так. Про це можна говорити дуже багато. Наприклад, якщо прокурор намагається прибрати з журі людей за ознакою кольору шкіри. Справа в тому, що спочатку в Америці до суду присяжних вибирається п’ятдесят потенційних членів суду присяжних, з яких сторона обвинувачення і захисту може прибрати по десять людей, які не сподобались їм, залежно від справи або якихось інших факторів. Потім під час такої «чистки» залишається дванадцять осіб. Так от  якщо хтось прибирає людей саме за расовою ознакою, то це може стати причиною розпуску суду присяжних і формування нового складу журі, і процес починається спочатку.

США — це країна з великим етнічним складом, і суть суду присяжних — судити людину згідно з тим , в якому середовищі вона виросла. Тому суд присяжних обирається виходячи з району, де виріс обвинувачений. Таким чином, повинні дотримуватися расові, гендерні, соціальні пропорції тощо. І якщо район етнічно багатий, то і в суді присяжних повинен бути подібний склад. Я можу пригадати одну з останніх гучних справ — це справа Родні Кінга, яка розглядалася в 90-х рр. в Лос-Анджелесі. Це темношкірий хлопець, який був побитий чотирма білошкірими поліцейськими. Справу було перенесено в інший район через великий розголос. У цьому районі більшість населення була білошкірих, і, попри наявність повної доказової бази, поліцейських виправдали. Тоді постало дуже сильно питання расового характеру. Це спричинило до народних заворушень, масових убивств і розкрадання власності. Справа Кінга відкрила очі американському суспільству на цю проблему і показала йому, що воно не байдуже.

—  Чи можна таким чином сказати, що суд присяжних став важливим елементом у формуванні громадянського суспільства і щеплення громадянам «контролюючої функції» влади і суспільства?

—  Так, звичайно. Це дуже важлива інституція в Америці, яка описана в «Біллі про права», який є частиною нашої Конституції. «Білль про права» закріплює якраз індивідуальні права і свободи людини.