Як показати себе «новим»?

Ганна ГОПКО: «Засилля політичною рекламою притаманне старим політичним силам, а для сил, які є альтернативними за сьогоднішніх умов, — це вимушений крок»

Ганна Гопко та Семен Семенченко, кандидати від «Самопомочі», перший і другий номери у передвиборчому списку, побували днями у Львові. Після спілкування зі студентами факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка автор поставив кілька запитань Ганні ГОПКО.

— Ганно, чому ви все-таки вибрали партійні списки, а не пішли за мажоритарним округом?

— Дуже важливою є команда. Які були б зміни, яким результат, якби я пішла одна? Тоді мені треба було б думати, до кого йти в коаліцію. У командній грі важливими є пріоритетні завдання, без неї ти нічого не зробиш. У Петра Олексійовича не було команди, тому дуже багато є речей в Адміністрації Президента, які затягують замість пришвидшення. Це тому, що немає професійних людей. Йдучи в політику, треба розуміти важливість організації «твоїх» людей, які тебе не підставлять, будуть професійними та ефективними, чим забезпечать результат. 

— Зараз на кожному кроці політично-агітаційні бігборди. І це на тлі війни, в якій українську армію багато в чому забезпечують волонтери. Чи не здається вам це цинічним?

— Багато що зараз виглядає цинічним. До прикладу, коли мер Києва не забезпечив підготовку міста до зими, і який, будучи тільки три місяці тому депутатом, знову йде в парламент, очолюючи партію. Я не бачила «Блоку Обами» в США. Або коли не вживають вчасно міжнародних стандартів, щоб звільнити Надію Савченко — зараз це спекуляція її іменем. Засилля політичною рекламою притаманне старим політичним силам, про які і так все знають. А для сил, які є новими та альтернативними за сьогоднішніх умов, це вимушений крок. За такий короткий проміжок часу без зовнішньої реклами і доступу до каналів олігархів складно про себе розповісти.

— Як ви прокоментуєте прийом мером Львова і лідером партії «Самопоміч» Андрієм Садовим екс-президента Леоніда Кучми з його подарунками?

— Мер Львова представляє інтереси львів’ян. У цьому випадку, коли хтось завітає до Львова — це особистий вибір мера. Моє рішення не поїхати на форму YES — була моя позиція. Тоді я не представляла РПР і не пішла як людина, що має свою життєву позицію. Якщо дана ситуація важлива для інтересів львів’ян, які уособлює Андрій Садовий, тоді це його рішення.

— Як на це зреагували в партії?

— Ми кожен день спимо по кілька годин. Навіть не встигаємо реагувати на Льовочкіна з Фірташем і думаємо про те, які зараз, в останні три дні, можуть відбутися серії мегапровокацій та виливи бруду. Допускаємо, що не без участі правоохоронних органів як методу тиску тощо. Тому фізично на таке часу не вистачає. Я, наприклад, навіть не встигаю на поштові повідомлення відповідати, за що на мене ображаються.

— Моніторячи вашу сторінку в ФБ, я не побачив жодного посту щодо цієї події. Хоча до того ви багато критикували Кучму.

— Моя позиція щодо Кучми незмінна. Просто зараз я фізично не встигаю постити щось аналітичне про те, що сьогодні відбувається. Якщо прочитаєте мої записи за квітень-травень, то там написано про все, що творилося. А зараз я тільки встигаю фотозвіти робити. Часу не вистачає навіть на елементарні враження — сісти й осмислити, що відбулося за день, що є дуже важливим, аби не збожеволіти.

— Чи не здається вам, що такий прийом мера зіграв позитивну роль на іміджі Кучми і негативну для «Самопомочі»?

— Я вважаю, що будь-яка людина, яка хоче подарувати рояль, бібліотеку чи ще щось, мусить це робити «тайно» — так в Біблії написано. Тому це питання до того, хто дарує і з якою метою він це робить. Від щирого серця чи щоб розтрубити? Як кажуть, роби добро не заради гарного «Дякую», а роби добро, бо ти просто так відчуваєш та інакше не можеш. Є розумні люди, які дадуть оцінку цим піарним маніпуляціям. Відповідальність лежить на тому, хто на цьому піариться.

— Кабінет Міністрів оприлюднив список перших чиновників, звільнених у рамках Закону «Про очищення влади», до якого потрапив Ігор Кабаненко. Про що це свідчить?

— Є 3% людей, які мегапрофесійні та які зі своїм досвідом мали б працювати на користь держави, але вони підпадають під Закон «Про люстрацію». Також є деякі неточності щодо того, яку роботу вони виконували. Тому треба доопрацювати, щоб не втратити якісних патріотичних людей. А всіх негідників треба чистити. Це маленька жертва.

— Дізнаватися про своє звільнення зі ЗМІ — певна традиція совкового способу державного менеджменту. Чому нова влада після Революції Гідності далі користується такими методами?

— Тому що є недосконалі механізми виконання цього закону. І будуть спроби дискредитації  люстрації  різними способами. Зараз вже є механізми, які дозволяють закосити від люстрації. Наприклад, коли береш довідку про службу в АТО, а далі потрапляєш під амністію. Це коштує 4—5 тис. доларів. Ми повинні розуміти, що живемо в такій потворній і загниваючій системі, яка чіпляється за будь-що, аби вціліти. Це саме і є можливість нарешті пробитися новим підходам, коли ця система зникне, і почне будуватися нова Україна з новими підходами. Ми бачимо, як Закон «Про люстрацію» з одного боку намагається очистити владу, а з іншого — як ця система буде намагатися в будь-який спосіб дискредитувати сам закон, показуючи, що він неважливий, не потрібний тощо.

ВИБОРЧИЙ БЮЛЕТЕНЬ НА ПОЗАЧЕРГОВИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 26 ЖОВТНЯ МАТИМЕ НАСТУПНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ: РОЗМІР 20 НА 60 СМ; З ОДНОГО БОКУ — КОЛІР СЛОНОВОЇ КІСТКИ; ПРИ ВИРОБЛЕННІ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ВИДИМІ ТА НЕВИДИМІ ЗАХИСНІ ФАРБИ, ЗАХИСНІ ГРАФІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ. В БЮЛЕТЕНІ МІСТИТИМЕТЬСЯ СПИСОК ІЗ 29 ПАРТІЙ, ЯКІ БАЛОТУЮТЬСЯ ПО ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУГУ / ФОТО РЕЙТЕР

— Однією з головних вимог РПР була прозорість фінансування політичних партій. Але це не було почуто. Хто фінансує вашу партію?

— Олексій Скрипник, співзасновник компанії з розробки програм мого забезпечення ELEKS, Олександр Данченко, генеральний директор ЗАТ «Датагруп», Іван Мірошніченко, колишній гендиректор «Noble Resources Україна», я даю частину грошей, хоча й дуже скромну. Нещодавно один львівський підприємець перерахував 100 тис. гривень. Також переказують гроші з інших міст. Це середній бізнес, який зрозумів, що хоче замовляти політику держави. Він не хоче, щоб його просто не чіпали, навпаки — він хоче стати рушієм системи, диктувати свої умови. Для цього їм потрібні представники.

Дмитро ПАЛЬЧИКОВ, Львівський національний університет імені Івана Франка

Олександр СОЛОНТАЙ: «Вже через три тижні проявиться нова якість української політики»

Учора один з лідерів політичної партії «Сила людей» та експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай взяв участь у передвиборчій агітаційній програмі на Першому національному. Напередодні ефіру «День» поспілкувався із паном Олександром на тему основних тенденцій нинішніх політичних перегонів, люстрації, та ролі молодих партій у постмайданівському політичному житті України.

— Які б ви означили основні риси нинішньої передвиборчої кампанії?

— Я б назвав її «зібганою», адже все стиснулося, але не через її скорочені терміни. Суспільство не може сконцентруватися на виборах — воно переключається то на падіння курсу гривні, то на події на сході, адже передвиборчі перегони стартували паралельно з подіями під Іловайськом та вторгненням російських військ. Окрім цього, всі розуміють, що політичні сили, які є фаворитами нинішніх виборів, є тимчасовими утвореннями — виборчими проектами. Партії створені навіть не під політичних лідерів, а під одні вибори — для одноразового використання. Це все знижує у людей відчуття того, що ці вибори можуть щось змінити. Але, незважаючи на всі їх недоліки, включаючи старі виборчі правила, вони принесуть позитивні зміни в країні, хоча і незначні. Відбудеться часткове оновлення Ради, а нова ВРУ розумітиме, що її обрали, бо не працювала попередня, тому треба щось робити, інакше її також швидко виженуть.

— Чи змінився підхід політичних партій до політичної кампанії на нових виборах? Чи змінилася її якість?

— Фактично, нічого не змінилося. Коли в нашій країні банально не вистачає грошей на найнеобхідніше, політики витрачають мільйони на безглузду рекламу, яка не несе в собі ніякого суспільного конструктиву. Це викликає повну відразу.

— Яка ж можливість для молодих політичних сил виділитися з цього потоку старої за суттю політичної реклами?

— Наша політична сила ніколи не була рекламною чи роздутою — вона будувалася від людей, зі збором їх підтримки, пожертв. Так само, ми орієнтовані збирати якомога більшу кількість людських контактів, оскільки «Сила людей» орієнтована на те, щоб звичайні громадяни, а не піарники, впливали на курс партії. Реклама у нас відіграє лише додатковий фактор.

Але відсутність в Україні вільного телебачення і наявність свободи слова на рівні друкованих видань та Інтернету дуже сильно стримує можливість розвитку такої громадянської політичної сили як наша. І ми відчуваємо серйозну нерівність з іншими суб’єктами виборчого процесу, які мають доступ до ТБ. 

— Виходить так, що люди продовжують надавати перевагу тим, хто краще виглядає на екрані телевізора та на рекламному білборді?

— В інших країнах телеящик також справляє великий вплив на вибір громадян, хоча і не такий великий як в Україні. Але говорити, що країна за останній час не змінилася — не зовсім правильно. В Україні немає відділення ТБ від політики, а телебачення не відіграє функцію бізнесу і рівних підходів. До того ж, фінансування партій має олігархічне походження. Тому на виході через інструмент телевізора виникає нерівність між політичними силами. Тому тут питання не в телевізорі, а в реформі державного підходу до фінансування політичних партій і до ТБ.

— На фоні тренду із залученням «нових облич» та громадських активістів з Майдану до старих політичних сил, як все-таки перші можуть себе проявити? Як продемонструвати нову якість української політики?

— Вже через три тижні ця нова якість проявиться, коли зникнуть усі ті суб’єкти, обличчями яких старі політичні сили обклеїли всю країну. Виборчі рекламно-маркетингові проекти зникнуть, а нові політичні сили, як то «Сила людей», покажуть себе як ті, що працюють стабільно і системно, незалежно від того, чи є в країні вибори. З одного боку, вони допомагатимуть людям не впадати у відчай, адже система ще не встигла змінитися з часів Євромайадну, а з іншого боку, через механізми партії надаватимуть можливість долучаться до змін у країні. В цьому і буде головна концептуальна різниця між «старою» та «новою» політикою, яка росте та розвивається і надає людям можливість бути творцями Української держави, а не лише пасивними її споживачами.

— Щодо люстрації. Поряд із можливим оновленням парламенту зараз розпочалося очищення системи, відповідно до нещодавно прийнятого Закону. Та чи дійсно він дозволяє якісно очистити систему, не звільнивши дійсно професійних кадрів?

— Не потрібно мати ілюзій, що парламент дуже сильно оновиться на нових виборах, бо Рада спеціально не змінила виборчі правила, щоб самих себе переобрати до нової ВРУ.

Закон про люстрацію — це також передвиборча технологія. Після переобрання Ради ми будемо знову і знову повертатись до цього закону, щоб переробляти механізми його реалізації.

Відповідно до нього, органи держави люструють самі себе — це дуже неефективно. Критерії люстрації також є неправильними. Наприклад, адмірал Ігор Кабаненко, якого довгий час звільняв Янукович, але через Євромайдан не встиг «потопити». І, врешті-решт, нова влада його «люструвала». Які це правильні критерії люстрації? Критерії мають бути іншими, а людина повинна відповідати не за час обіймання своєї посади, а пояснювати свої дії під час виконання власних повноважень. По-друге, під люстрацію не має потрапляти така велика кількість службовців та чиновників. Люстрованими мають бути ті, хто приймав рішення, а не виконував. Адже все наше суспільство виконувало рішення, і тоді всі 45 мільйонів мають бути позбавлені політичних прав.

Головне в цьому процесі — не повторити систему. А теперішня система займається самовідтворенням, тому вона не змінила виборче законодавство, не провела реформу публічної служби, не провадила реформу місцевого самоврядування, не зробила бюджетну децентралізацію, не відкрила казначейські рахунки.

Але якщо суспільство захоче, воно зможе тиснути на новий парламент, щоб той приймав необхідні рішення, незалежно від свого складу. А нові партії, як «Сила людей», повинні ставати провідником волі суспільства, незалежно від кількості мандатів у Раді.

Дмитро КРИВЦУН, «День»