ЄС повинен негайно переосмислити свою політику сусідства
Не обов’язково бути експертом, щоб правильно оцінити те, що стоїть на кону у відносинах Європейського Союзу та країн Східного Партнерства. Якщо говорити чесно, то не все там йдеться про майбутнє України та інших партнерів. І не про імперіалістичні плани Російської Федерації. Питання у впевненості в надійності Європейського Союзу та його зовнішньої політики. В ЄС останнім часом небагато зроблено для забезпечення цього, а те, що зроблено, було не зовсім успішним. Політика сусідства, спрямована на Схід, була поміркованою, амбіційною і дуже добре організованою ідеєю наближення країн колишнього Радянського союзу до засад демократії, прав людини, модернізму та справедливості.
Ми запропонували цю політику нашим партнерам і вони прийняли її, деякі з більшим, деякі з меншим ентузіазмом. Не дивно, що імідж Азербайджану чи Білорусії зараз інший. Так само як імідж Молдови і України. План полягав у тому, щоб дати кожному партнеру відповідно до його потреб і вимагати від них відповідно до їхніх можливостей. Така програма була впроваджена за згодою спільнот і політичних еліт країн-партнерів. Однак, через нещодавні події, що змусили Вірменію радикально змінити свою політику, Росія показала, що країни Східного Партнерства — об’єкти її геостратегічних дій.
Росія завжди сприймала Європейський Союз як суперника в цьому регіоні, але донедавна це суперництво було помірним. Та тепер Кремль починає застосовувати важелі у сфері торгівлі, погрожуючи країнам Східного партнерства влаштувати їм такі проблеми, які їхні економіки просто не в змозі будуть вирішити. Це демонструє радикальні зміни у філософії стосунків з Росією. Вона довела, що є сильним гравцем, який прагне домінувати над цими країнами і примушує їх прямувати обраним шляхом, водночас позбавляючи їхні суспільства суверенного вибору. Якщо Європейський Союз не триматиме тверду позицію і не зробить реальну зустрічну пропозицію своїм партнерам, щоб вони могли вирішувати без тиску і незалежно, упевненість в його надійності на міжнародній арені буде сильно підірвано.
Коротко кажучи, якщо ми програємо битву за країни Європейського партнерства, може виявитися, що ембарго на вино, коньяк чи газ більш ефективні, аніж позитивне заохочення. Я хочу, щоб усі європейські лідери, які не знають, як реагувати у цій ситуації, згадали як мільйони людей мерзли на лютому морозі але стояли за демократію на Майдані. Хочу, щоб вони згадали Трояндову революцію в Грузії і подумали про тих, хто сприйняв пропозицію розбудови демократії, як справжню перспективу. Якщо сьогодні еліта злякається і не вдасться до необхідних заходів, ці люди почуватимуться обдуреними.
Європейський Союз повинен негайно переосмислити свою політику сусідства. Безумовно, модель плазування з почуттям власної гідності перед агресією Росії, що застосовується в цей момент, стає вже неефективною. Ми повинні терміново ліквідувати торговельні та візові бар’єри і більш ефективно заохочувати своїх партнерів до співробітництва.
