Удар Росії по глобалізації
Поки йшов період глобалізації, вона була красивою казкою про майбутнє, в реальності якої ми прагнули себе переконати. Все на цьому світі взаємопов’язано, і тому з часом він стає не лише багатшим, але й безпечнішим. Технології міжнародного капіталізму - аутсортинг, інсорсинг, оффшоринг - не тільки дають можливість світовим компаніям приносити більше прибутку, але й дозволяють людям легко співіснувати один з одним. Ми граємо в шахи онлайн з індійцями, і таким чином стаємо більш схожими на них. Ми купуємо програмне забезпечення в Китаю, тому ми ніколи не станемо з ним воювати. Щобільше, якщо Індія та Китай почнуть вести торгівлю, вони ніколи не стануть воювати один із одним.
Своєрідною вершиною цього оптимізму стала «теорія міжнародних відносин Макдональда», про яку ми чули досить часто. Суть її полягає в тому, що жодна країна, де є ресторани McDonald’s, не стане воювати з іншою країною, де теж є ресторани McDonald’s, оскільки для того, щоб в країні з’явилися ресторани McDonald’s, вона має бути глибоко інтегрована до світової економіки, а якщо ви інтегровані до світової економіки, ви не будете нападати на інших її членів. Цю теорію «МакМиру» в буквальному розумінні було підірвано в ході бомбового удару США по Бєлграду - по місту, де 1988 року відкрився перший ресторан McDonald’s в країнах, які трохи пізніше стали державами колишнього комуністичного блоку. Проте, надія на те, що ця теорія все ж працює, збереглася.
На цьому тижні, коли Росія, де діють більше 400 ресторанів McDonald’s, активізувала свій наступ на Україну, де діють більше 70 ресторанів McDonald’s, ми можемо, нарешті, офіційно заявити, що теорія «МакМиру» є помилковою й необґрунтованою. Насправді, майбутнє ресторанів McDonald’s в Росії, котре колись здавалося безхмарним (пам’ятаєте довгі черги за БігМаками в Москві?), тепер опинилося під питанням. У липні Російське товариство захисту прав споживачів подало до суду позов проти мережі ресторанів McDonald’s у зв’язку з імовірними порушеннями вимог до якості продукції. Те саме товариство домоглося заборони на продаж грузинського вина й мінеральної води напередодні війни між Росією та Грузією 2008 року, і воно періодично нападає на литовський сир, польське м’ясо та інші політично неприйнятні продукти харчування.
Ймовірно, нам слід було б звернути більше уваги на ці політично вмотивовані торговельні бойкоти, оскільки, як виявилось, вони були провісниками майбутніх подій. І ми не звертаємо уваги на них, можливо, тому, що казка про глобалізацію обіцяла нам щось більше, ніж вічний МакМир. Вона також обіцяла нам незворотність процесів. Протягом більшої частини двох десятиліть ми беззастережно вірили в те, що глобалізація - це новий рівень світової історії і що ця фаза не скороминуща. Ми вірили, що єднальні нитки торгівлі існуватимуть вічно, тому що вони є взаємовигідними. Жодна країна, яка свідомо вступила в цю взаємовигідну гру, не захоче з неї вийти, тому що політичні витрати виходу з неї можуть виявитися дуже високими. Торговельні війни перетворилися на пережиток минулого.
Цього тижня, коли Росія заборонила імпорт сільськогосподарської продукції із США, Євросоюзу, Канади, Австралії та Японії, глобалізація раптово почала розпадатися на частини набагато швидше, ніж будь-хто очікував. Російський президент знав, що Захід запровадить санкції проти Росії, і відкрито заявив, що його це не хвилює. Він також знає, що торговельна війна завдасть удару по багатьох його співгромадянах, однак його не турбує і це. Санкції Заходу були спрямовані проти невеликої кількості людей, що представляють фінансовий та енергетичний сектори російської економіки. Російська заборона на імпорт продовольчих товарів завдасть удару по великій кількості великих та малих підприємств, в основному європейських, однак вони також торкнуться практично всіх громадян Росії. На сьогоднішній день Росія імпортує чверть, а, можливо, навіть половину, всіх продовольчих товарів - і це не тільки французький Камамбер, але й заморожений польський горошок. Імпорт цих товарів дозволив не лише розширити вибір, але й знизити ціни на безліч продуктів у Росії. Тепер вибір стане менший, а ціни - вищими.
Іншими словами, величезна країна, де працює безліч міжнародних компаній, вирішила, що вона віддає перевагу територіальній війні з однією із сусідніх держав повному членству в міжнародній економічній системі. Величезна країна, де живе безліч людей, що знаються на глобальній економіці, також вирішила, що вона готова миритися з підвищенням цін на продовольство в ім’я національної честі. Сьогодні стало не просто можливо відкинути мантру глобалізації про гру, в якій немає тих, хто програв, в ім’я інших цінностей та іншого штибу політики. Це відбувається прямо зараз. І якщо таке може статися в Росії, то й інші країни від цього теж не застраховані.
11 серпня 2014 року. The Washington Post, США. Переклад іnoСМИ.RU
