Світла книжка з темного 1942 року

Роман «Сатурнін» чеського письменника, журналіста й гумориста Зденєка Їротки (1911—2003) на батьківщині вважається хрестоматійним і популярним. З появою друком в українському перекладі Ірини Забіяки (видавництво «Комора») про книжку мають нагоду дізнатись і наші читачі.

«ЗОЛОТІ» 1920—1930-ті РОКИ

«Сатурнін» належить до вельми широкого нині кола книжок, у яких в ореолі міфологізації та ностальгії постають «міжвоєнні» 1920—1930-ті роки на території Центральної Європи. Точніше сказати, «Сатурнін» не просто належить до них, а є поміж тих романів, що цю вервечку творів про «золоті двадцяті—тридцяті» розпочинають.

Бо ж написав його Зденєк Їротка 1942 року в розпал Другої світової війни, у найбезнадійніші дні німецької окупації Чехословаччини. Важко іноді навіть повірити, що в такий темний час можна було створити настільки свіжий і життєрадісний текст. Хоча, звісно, безтурботний «Сатурнін» мав відіграти психотерапевтичну роль і для автора, і для пізніших читачів. Психотерапевтичною роллю, втім, справа не скінчилася, якщо книжка продовжує вважатися класикою та перекладатись іншими мовами.

Ідеалізація нещодавнього минулого в «Сатурніні», однак, не прямолінійна. Це радше стилізація (з відчутною долею доброзичливої іронії), і не просто «старих добрих часів», а стилізація «старих добрих романів про старі добрі часи». Тобто така собі гра в той світ, який уже відійшов в історію.

СТРИМАНИЙ І ДЕЛІКАТНИЙ ГУМОР

Історія, розказана в романі, розпочинається з того, що молодик, який живе в Празі, одного дня наймає собі слугу, чоловіка на прізвище Сатурнін. І новий слуга геть перевертає життя свого пана. Він постійно вигадує дивакуваті пригоди, робить сюрпризи, чинить ризиковані кроки та втручається в усе, що вважає за потрібне, зберігаючи при цьому вкрай шанобливий вигляд.

Зрозуміло, що у витівки свого слуги (сливе «сатурналії») залучено й оповідача. Головна для нього пригода розпочинається тоді, коли він опиняється в садибі свого дідуся на природі, далеко від житла інших людей, з родичами, з дівчиною, яка йому подобається, та з Сатурніном. І ось, місцина, де вони перебувають, через паводок виявляється відрізаною від решти цивілізації...

Що ж, дуже літературна ситуація, ще один приклад стилізаторських ігор Зденєка Їротки. Подібних літературних забавок, а також прямих цитат, пародій і алюзій у «Сатурніні» чимало, хоч, звісно, українські читачі можуть «упіймати» їх далеко не всі.

А от що в книжці чудово помітно і приємно — то це гумор. Правда, це не той химерний чи абсурдний гротеск, із яким часто асоціюють чеську літературу (й не лише літературу). Це стриманіший, делікатніший, а іноді й перебільшено делікатний тон, під яким ховаються кумедні ситуації та жарти. У контексті наших читацьких горизонтів тут можна провести віддалені паралелі з відомими романами Джерома Клапки Джерома про трьох друзів.

«Сатурнін» Зденєка Їротки, таким чином, і дає змогу потішитися літературною грою, і гарантує своїм читачам світлий, веселий настрій. Це, мабуть, і є секретом популярності книжки.