У Києві представили «Книгу змін»

«Війна була неминуча. Ми не хотіли змінюватися. І тому вона почалася». Це слова з обкладинки «Книги змін» Андрія Цаплієнка, військового кореспондента «1+1». До цього Андрій висвітлював конфлікти у багатьох країнах — Колумбії, Непалі, Іраку, Афганістані, Південній Осетії, Македонії, Кашмірі, Ліберії, але завжди повертався до своєї із відчуттям спокою. Майже два роки тому все змінилося. До цього Андрій написав дві книжки про війну, життя і репортерів у Афганістані та Іраку. А тепер довелося писати про Україну в такому ж контексті. «День» побував на презентації «Книги змін» і дізнався, якою бачить війну у своїй країні Андрій Цаплієнко.

«Заклад спеціального призначення» (клуб-ресторація) «Каратєль», де відбувалася презентація книжки, публіка заповнила повністю. Між цивільними — багато чоловіків у камуфляжі. Це — прототипи героїв «Книги змін» і просто друзі Андрія. Книжка хоч і має документальну основу, та оформлена як збірка художніх новел і оповідань. Хоча дуже часто реальність перевершує всі художні вимисли... Про це не з чуток знають українські військові. На презентації книжки був Ігор Костенко, заступник командира батальйону «Київська Русь», який виводив хлопців із Рідкодуба, з-під Дебальцевого — про це теж є у «Книзі змін». Андрій розповідає, що саме коли побачив свого друга після виходу з оточення, зрозумів, якою має бути назва книжки і одразу ж подзвонив своєму редактору. «А де ж слова про війну?», — спитали його у видавництві. «Не треба слів про війну. Це буде книга змін. Війна закінчиться, а змінювати себе і свою країну нам треба буде і далі», — відповів автор.

«Війна прийшла, тому що ми не хотіли змінюватися. Довший час жили у стані такого когнітивного дисонансу, балансу абсолютно протилежних цінностей, балансу брехні та правди, в якому нормальна людина не може жити, — говорить про своє розуміння процесів і причин цієї війни Андрій Цаплієнко. — Коли настав 1991 рік, багато хто це сприйняв просто як формальні зміни в державі. Багато хто цього взагалі не помітив і продовжував жити так, як за СРСР. Немає вже СРСР, ми маємо йти до зовсім інших цінностей. Але ми відкладали вирішення цих проблем до сьогоднішнього дня. Коли це можна було вирішити терапевтичним шляхом — ми пропустили цей момент. Тому настав момент жорсткої хірургії».

ФОТО ОЛЕКСАНДРА АВРАМЧУКА

Сама ідея книжки прийшла до журналіста також на війні. «Це сталося на підходах до Слов’янська, — розповідає історію задуму журналіст. — Наші війська ще не увійшли туди, ми — журналісти — жили на той час в Ізюмі, їздили на зйомки і увечері поверталися в готель монтувати сюжети. Одного разу серед ночі я проклацував телеканали і помітив знайоме обличчя. Він нагадав мені мого друга, тільки він був старший років на двадцять... А коли він почав говорити, я зрозумів, що це мій друг. Він був у полоні 10 днів, які забрали у нього 20 років життя. Я зрозумів, що про це треба писати».

ФОТО ОЛЕКСАНДРА АВРАМЧУКА

Сьогодні текстів про нашу війну на українському книжковому ринку з’являється все більше. Головне — що вкладає автор у своє дітище. Андрій Цаплієнко знає, за що він бореться, і що хоче донести у своїй «Книзі змін». «Треба розуміти що це — цивілізаційний конфлікт, — наголошує журналіст. — В історії нашого народу це — «філософська війна», війна між тим, що ми обираємо — життя чи небуття, існування без нашої історії або навпаки — з великою історією, що налічує сотні років. Цей вибір ми робимо просто зараз. І від того, наскільки швидко ми зможемо змінити себе, залежить, коли ми переможемо. Але я впевнений, ми — переможемо».