«Зброя в інтелектуальному бою і ліки від політичного песимізму»

Як ми вже повідомляли, «День» на Львівському Форумі видавців представив новинку зі свого бібліотечного проекту — публіцистичну серію «Підривна література». На самому форумі продали велику кількість комплектів і примірників (нагадуємо, що новинку можна придбати в комплекті і вроздріб). Тому на адресу редакції продовжують надходити нові враження. Публікуємо свіжу «порцію».

Замовити книжки з нової серії можна в інтернет-магазині "Дня".

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, публіцист, політолог, історик, автор передмови до глави про Стуса Михаїла Хейфеца:

— Нова книжкова серія «Дня» ще не стоїть на моїх полицях. З дуже простої причини — я її не встиг придбати. Надто багато поточних справ насіло в останні тижні. Але практично всі тексти, що ввійшли до «Підривної літератури», мною прочитані в різні роки, різними мовами (українською, російською, польською), у різних виданнях — вітчизняних і зарубіжних. Тож маю повне читацьке право сказати: зібрати все це в одній «обоймі» (як роком раніше — «Бронебійну публіцистику») — велика та корисна справа.

А водночас це — сміливий редакторський експеримент. Бо ж в одній сув’язі опинилися автори різних ідеологічних орієнтацій, дехто з яких за життя на подих не переносили один одного. І ставлення до декого з них у сучасній Україні неоднозначне: так, Юрія Шевельова харківська влада офіційно називає «нацистським посіпакою», в Віктора Петрова деякі радикальні націоналісти досі картають за службу на радянську розвідку. Ну а прізвища Донцов та Бандера апріорі дратують вітчизняних лібералів-космополітів (це не я таке тавро на цю публіку поставив, це вони самі себе так називають).

Та все ж саме така поліфонія голосів — найкращий та найадекватніший спосіб представлення реального плину суспільної думки. Бо тільки в тоталітарних та авторитарних державах все легальне інтелектуальне життя просякнуто «генеральною лінією» та постійно озирається на «великого вождя» та його оточення, серед якого обов’язково присутні більш чи менш примітивні ідеологи-балакуни. Годі й казати, що все, відмінне від «генеральної лінії», або замовчують (у кращому разі), залишаючи набутком кухонних розмов у розрізнених інтелектуальних осередках, або жорстоко придушують — аж до фізичного знищення інакодумців. Так само, думаю, не варто зайвий раз нагадувати, що ефективний національний розвиток можливий тільки за умови публічного діалогу, зіткнення різних ідейних позицій, конкуренції проектів розвитку країни на ґрунті спільних стратегічних інтересів.

Така поліфонія суттєво відрізняється від популярного зараз постмодерного плюралізму, де добро і зло апріорі відкидають як «примітивні форми», а ідейну боротьбу зводять до різновиду словесної гри. Якби редакція «Дня» стояла на постмодерних позиціях, то в публіцистичних «обоймах» були б представлені і Сталін, і Каганович, і Суслов, і навіть Лаврентій Павлович Берія, чи не так? Ну і як же тут без Леоніда Кучми та Дмитра Табачника...

Але обидві публіцистичні добірки «Дня» ґрунтуються на основі не модних, а серйозних принципів. Вони об’єднані наскрізною ідеєю свободи (яку у нас нерідко плутають зі сваволею, відриваючи від відповідальності й обов’язку). Ба більше: автори зібраних в «обойму» текстів самі були (і є — ті з них, що живуть близько чи далеко від нас, як-от Ліна Костенко та Михаїл Хейфец) людьми духовно вільними, як би їхню свободу не намагалися обмежити цензурою, наклепами, політичним засланням, колючим концтабірним дротом чи кулями найманих убивць. Ідеться про серйозні книжки та відповідальних мислителів, кожен з яких не просто писав тексти, а жив і діяв згідно зі своїми висловленими на папері переконаннями, чим би це йому не загрожувало. В цьому сенсі в «Підривній літературі» органічно поєднуються Тарас Шевченко і Валерій Марченко, Єжи Гедройць і Андрей Шептицький.

АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК: «ДУЖЕ ДОБРЕ, ЩО ДО СЕРІЇ «БРОНЕБІЙНА ПУБЛІЦИСТИКА» ДОДАЛАСЯ ЩЕ Й СЕРІЯ «ПІДРИВНА ЛІТЕРАТУРА». ЦІ ПРАЦІ, ЯКІ УВІЙШЛИ В ОБИДВА ПРОЕКТИ, НАПИСАНІ ТАК ДАВНО, ПРОТЕ ПЕРЕВИДАНО ЇХ ТАК ВЧАСНО. ТАМ БАГАТО ТИХ ЗНАНЬ, ЯКИХ БРАКУЄ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ЕЛІТІ» (СЕРЕД ПЕРШИХ ПОКУПЦІВ НА ЛЬВІВСЬКОМУ ФОРУМІ) / ФОТО АНДРІЯ КРАВЧЕНКА

І зовсім не випадково упорядники нової «обойми» вдалися до залучення у неї текстів, створених не українцями, а представниками інших націй. Так, і редактора «Культури» князя Гедройця, і письменника Хейфеца, і академіка Сахарова об’єднує те, що вони були українофілами, але справа не тільки в цьому. Їхня діяльність, їхні твори — це наочний приклад можливості діалогу між інтелектуальними елітами різних націй, приклад взаєморозуміння та взаємопідтримки у боротьбі за свободу. Ну а про Джеймса Мейса, чиї статті зібрано в одну з книжок «Підривної літератури», говорити багато не треба — написане ним слід читати й перечитувати.

Загалом же частина з того, що представлено в новій книжковій «обоймі» «Дня», як на мене, має ввійти до обов’язкового шкільного курсу історії та літератури, частина — до списку позакласного читання, потрібного й учням, і педагогам. Особливо за умов тих несусвітніх «освітніх реформ», що їх активно проводить відомство Дмитра Табачника.

Я ж особисто у найближчий час обов’язково поставлю на одну з полиць — поряд із «Бронебійною публіцистикою» — й усю «Підривну літературу». Бо навіть якщо ти колись читав ці тексти, вони все одно мають бути під рукою. Як зброя в інтелектуальному бою чи як ліки від політичного песимізму.

Зінаїда ШЕВЧУК, викладач Запорізького національного технічного університету, кандидат психологічних наук:

— «Підривну літературу» я пропонуватиму своїм студентам: психологам, журналістам, майбутнім працівникам сфери туризму. Там вони зможуть знайти те, чого немає у бібліотеках. У книжках газети «День» зазвичай представлено матеріали, які до цього мало публікували. Наприклад, багато нового я дізналася про Стуса, хоча й читала його твори раніше. Особливо корисним для студентів виявилося ознайомлення з минулорічною серією «Бронебійна публіцистика», зокрема памфлетом Івана Багряного «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», бо у школі на цю тему їм пропонували зовсім іншу точку зору. Працю «Формування українського народу й нації» Івана Лисяка-Рудницького студенти активно використовують для своїх рефератів. Особисто мені дуже сподобався «Лист до братів-хліборобів» В’ячеслава Липинського. Про кожну книжку можна говорити дуже довго. Крім того, формат цих видань дуже зручний — студенти можуть читати їх навіть у транспорті. Справа, яку робить «День», — дуже корисна і потрібна. Ви — молодці. Викладачі ЗНТУ вам щиро вдячні.

Юліана ЛАВРИШ, аспірантка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка:

— «Підривна література» — проба високої публіцистичної якості. У ній — повнота українського життя, широкий проблематичний спектр і всі барви національного життя, починаючи від Михайла Грушевського, закінчуючи Ліною Костенко. Для мене було несподіванкою, що у перелік включено Єжи Гедройця, Андрія Сахарова чи Михаїла Хейфеца; адже це ще одна репрезентація багатогранності: ментальної, культурної, ідеологічної. Наприклад, у Єжи Гедройця є чому повчитися, і не тільки як у журналіста. Насамперед — це неперевершений редактор, який жертовно працював над своїм проектом, наповнюючи його ідейно і якісно. Журнал «Культура» публікували у Парижі, у складних еміграційних умовах, проте він не переставав бути рупором національних і загалом світових інтересів! Так само корисно прочитати «Повість про двох журналістів» Джеймса Мейса, що є своєрідним кодексом неписаних стандартів журналістської етики. Чи Валерій Марченко, який для багатьох є зразком ідейності та невпинної боротьби. Чим ще імпонує «Підривна» — своїм зарядом! Саме тому фантастичне оформлення серії від дизайнерів, за що окреме спасибі! Коли береш у руки колекцію, одразу ж хочеш прочитати все. Саме тому у Дискусійному клубі ми домовилися проводити круглі столи двічі на місяць — одне заняття присвятити непрочитаним авторам із «Бронебійної публіцистики», інше — есеям з «Підривної літератури». Отож «Підривна література» разом із «Бронебійною публіцистикою» — це ще один маленький університет, «вступити» і «завершити» який потрібно кожному українцю!

Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, письменник:

— Я передплатник «Дня» з першого року його існування. Ясна річ, що в своїй домашній бібліотеці маю всі книжки із бібліотечного проекту газети. Насправді те, що робить «День», — прецедент. Одна річ, «Библиотека «Литературной газеты» в Москві, а інша — щоденне суспільно-політичне видання в Києві цим займається. Це таки місія. Вже!

Ми закупили на конкурс з української мови імені Петра Яцика «Бронебійну публіцистику» — для студентів і вчителів. Тепер ще й «Підривну літературу» закупимо. Студенти і вчителі мають бути прогресивними. Вони мусять бути глибоко обізнаними з процесами, що нині відбуваються, розуміючи їх першопричини і наслідки, тяглість у століття і навіть півтора.

«ПІДРИВНА ЛІТЕРАТУРА», МОЖНА СКАЗАТИ, ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ФАКУЛЬТАТИВНИЙ КУРС ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА  / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Сам я — книжкова «тля». Моя бібліотека нараховує до 10 тисяч томів. Навіть, сказати б, може повторюватися Багряний чи Ольжич. Все одно їх купую, оскільки роздаровую книжки. До того ж сестра — директор бібліотеки на Черкащині. Так і з книжками із «Бібліотеки «Дня» — завжди купую кілька примірників, щоб ще комусь подарувати. От і «Підривної літератури» два комплекти прикупив. Там якраз зібрана та автура й ті праці, які, підриваючи стереотипи, ставлять голову на місце, образно кажучи.

«День» можна порівняти з криголамом — він торує шлях.

Володимир СУЩЕНКО, кандидат юридичних наук, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— Враження від «Підривної літератури» — абсолютно позитивні. По-перше, дуже сподобалась форма. Можна ж було видати всю серію однією книжкою — це було б значно простіше. Натомість кожна праця побачила світу у вигляді окремої книжечки у дуже приємному форматі. Завдяки цьому їх можна читати будь-де — в електричці, в метро, в автобусі. Наприклад, зараз я їду у відрядження, на конференцію у місто Острог, і планую взяти з собою кілька примірників, щойно з’явиться вільна хвилина — обов’язково почитаю. Крім того, варто відзначити якісний дизайн. Єдине зауваження — думаю, що у «Підривну літературу» треба було також покласти олівець і написати «Читати з олівцем» (як це було у «Бронебійній публіцистиці»). Якщо ж говорити про зміст, то варто відзначити, що увесь представлений перелік авторів — від Андрія Сахарова до Андрія Шептицького — надзвичайно цікавий. Очевидно, що серія спрямована на розвиток інтелектуальної еліти. Думаю, вона буде корисною усім, хто цікавиться Україною, її минулим, сьогоденням і майбутнім. Я довго обирав, яку книжку прочитати першою. Зрештою вирішив розпочати зі звернення «Як будувати рідну хату?» Андрея Шептицького, адресованого священикам. Навряд чи в історії українського християнства були ще священнослужителі такого рангу і такої ваги. Після ознайомлення з працею я одразу сказав своїм колегам-юристам, що цим одним зверненням можна було б замінити кілька підручників з теорії держави і права. Прочитав її за один вечір. Дуже сподобалося, що кожну працю у передмові представляє один із наших сучасників. Завдяки цим анотаціям можна не лише скласти певне уявлення про зміст твору, а й дізнатися про ставлення до нього авторитетної особистості.

Ви ще не придбали «Підривну літературу»? Поспішайте!

♦ Фірмовий магазин «Академкнига» (044) 234-01-23, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 42

♦ М-н «Наукова думка» (044) 279-85-17 м. Київ,вул. Грушевського, 4

♦ «Орійська язичницька книгарня» (044) 531-99-71 м.Київ, пл.Слави (ТЦ «Навігатор»)

♦ Могилянська книгарня (044) 411-69-08, 581-52-23 м. Київ, Контрактова пл, 4

♦ М-н «Сяйво» (044) 235-07-49, 235-03-29 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 6-А

♦ Книгарня «Є» (044) 235-88-50, 235-88-54 м.Київ, вул. Лисенка,3-а

♦ Книгарня «Є» (044) 351-13-38 м.Київ, Спаська,5

♦ Книгарня «Є» (044) 275-67-42 м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 33/2

♦ Книгарня «Основа» (044) 278-24-34 м. Київ, вул. Пушкінська, 8-а

♦ «Метроград», «Книжковий квартал» (044) 390-60-35 м. Київ,станція метро «Льва Толстого»

♦ М-н «Центр української книги» (0322) 40-21-46,40-21-90 м. Львів, вул. В.Великого, 34

♦ Книгарня ПП «Глобус» (032) 235-51-77 м. Львів, пл. Галицька, 12

♦ «Книгообрій» (ТОВ   «Книжкові джерела») (032) 245-00-25 м. Львів, вул. Бузкова, 2

♦ «Книгарня» (032) 245-40-74 м. Львів, вул. Зелена, 147

♦ Книгарня ім. Богдана-Ігоря Антонича (032) 237-97-48 м. Львів, вул. С.Бандери, 33

♦ М-н «Книгарня» (032) 235-87-62 м. Львів, пр-т Свободи,16 (сш №62)

♦ ВДБ видавництво «Каменяр» «Асортиментний кабінет» (032) 235-59-49 м. Львів, МСП, вул. Підвальна, 3

♦ М-н «Академічна книгарня» (032) 235-42-02 м. Львів, вул. Нежанківського, 5-а

♦ М-н «Українська книгарня» НТШ (032) 235-87-39 , 72-46-97 м. Львів, вул. Чупринки, 21

♦ М-н «Українська книгарня» (032)279-86-52; 272-16-30 м. Львів, пр-т Шевченка, 8

♦ Книгарня «Знання» (033) 224-23-98 м. Луцьк , пр-т Волі ,41

♦ Книгарня «Є» (043) 226-59-04 м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 26

♦ Книгарня «Є» (034) 272-25-02 м.Івано-Франковськ, вул. Незалежності, 31

♦ Книгарня «Є» (032) 272-85-74 м. Львів, Пр-т Свободи, 7

♦ Книгарня «Є» (035) 225-44-59 м. Тернопіль, вул. Валова, 7-9

♦ Книгарня «Є» (057) 731-59-49 м. Харків, вул. Сумська, 3