Навіщо росіяни нищать наше культурне надбання
Ідеологія «русского міра» несумісна з існуванням самобутньої української культури. Ця, так би мовити «концепція» є похідною від офіційної імперської ідеологеми ХІХ ст. про існування триєдиного російського народу. Відповідно до неї існували малороси зі своїм «нарєчієм», своєрідними традиціями, піснями та танцями, кухнею... А висока культура та держава могли бути лише загальноросійськими. Згадані вище складові трактувалися виключно як регіональні відмінності. Наведемо такий приклад. У липні 1917 р. на перших демократичних виборах до Київської міської думи чорносотенний, по суті, список Василя Шульгина в наглядній агітації використовував українські етнічні мотиви. З точки зору малоросійства це було цілком прийнятно.
Тоді, попри поразку Української революції 1917-1921 рр., ідея національної окремішності українського народу, його історії та культури ствердилася. А сто років по тому Росія вирішила, що настав слушний час для остаточного розв'язання українського питання. Новітній нацизм виглядає так: вони намагаються вмонтувати нас у своє «тіло», ліквідувати українську ідею, високу культуру як такі (в т.ч. - разом із фізичними носіями), а більшість нинішніх громадян України зробити «прокольними» етнічними малоросами. Це стратегічно. Тактично вони діють дивно.
Так у рідному Чернігові перша зруйнована московитами місцева пам'ятка – це кінотеатр, збудований у 30-х рр. минулого століття. Та, за компанію, колишній будинок російського письменника Гліба Успенського. За кілька днів орки пошкодили будинок українського письменника – Михайла Коцюбинського. Наступна знищена пам'ятка – будинок поч. ХХ ст., де розміщувався музею українських старожитностей (колекція Василя Тарновського) – останні десятиріччя тут розміщувалася дитяча бібліотека. І то була вже друга книгозбірня – після міської. Постраждали й старі дерев'яні будинки Чернігова – дуже атмосферні, з чудовою різьбою. До речі, її наявність у місті над Десною – це безпосередній вплив культури російських старообрядців. І що геть загадка – чим московитам заважала одна з двох царських альтанок, збудованих до візиту російського царя Ніколая ІІ? Хворі люди.
Вражень снарядами, ракетами, бомбами, мінами пам'яток національного значення, на щастя, не було. Але за умов постійного хаотичного обстрілу древнього міста російською ордою таке може статися будь-коли.
На практиці російські солдати воюють проти культури як такої – у всіх її проявах. Сполучення традицій різних етносів, їхнє взаємопроникнення, звичка толерантного ставлення до іншості, відкритість до її сприйняття – риси, притаманні українцям як політичній національно-територіальній та культурній спільноті. Через своє різноманіття вона може жити та розвиватися виключно на демократичних засадах. А це чуже для Москви. Українці демонструють альтернативу російській великодержавності, зверхності, централізму, авторитаризму. Саме тому, а не через декларацію прагнення вступу до ЄС та НАТО, вільні громадяни України та їхня держава сприймаються колективною Росією як найбільша сутнісна небезпека, яку треба ліквідувати.
Росія воює проти наших цінностей, що спираються на власні історико-культурні традиції, європейські в своїй основі. Тому, як і сто років тому назад: «Геть від Москви!. Орієнтація на психологічну Європу», - як казав колись Микола Хвильовий.
Володимир БОЙКО, історик, Чернігів
