Національне примирення
Вбиті українці, наші герої стали гарматним м’ясом застосування чужих технологій за сприяння промосковських запроданців як серед влади так і опозиції... Кров людей і на совісті декількох опозиціонерів, для яких боротьба - це все, а результат - нічого, які таємно без громадськості зустрічалися із «товаріщами» з Банкової, щось там виторговували.. Народ здобуде політичну суб’єктність, коли навчиться мислити тверезо, розрізняти чужі сценарії та не боятися говорити правду. Інакше, ми своїми руками та гарячими серцями, особливо травмованими насиллям, здамо країну, реанімуємо стару банду, яка прийде на заміну. І всі, невинно загиблі за гідну країну, не зможуть спочити спокійно...
Нам треба НАЦІОНАЛЬНЕ ПРИМИРЕННЯ, зупинення насильства, екстеремізму, безпредєлу в регіонах потрібні країні. Дайте відповіді на прості питання:
— чому в кабінеті Попова був Деркач і Сівкович, які працювали в органах КДБ,
— чому Турчинов ходить тихо на переговори із регіоналами, Яценюк до бізнес-патрнера Ахметова, Тягнибок і його однопартійці особливо львівські себе не раз антипатріотично проявили..
— чому активістів із мирного ненасильницького спротиву, таких депутатів як Леся Оробець, Андрій Парубій не запрошували на переговори? Затягували переговори, щоб із мирного спротиву народ перевести в неконтрольоване повстання і руками українців творити розкол країни?
— Чому активістів, які ніколи в руках і зброї не тримали, кинули на беркут без бронижелетів і чому в перших рядах не було лідерів опозиції, коли колона вирушила під ВР?
Не боїмося говорити хто замовник підпалу хати, хто ляльководи і хто зараз уже вилазить як поборник режиму ? Навіть Кучму уже вихваляють.. Невже ми дозволимо реанімувати старий непотріб? Невже Майдан не став для нас політичним університетом ? Невже вбиті не варті, щоб Україна нарешті стала суб’єктом? Національні інтереси, а не бажання помсти мають зараз керувати нами, національні інтереси мають керувати політиками, а не тупе бажання влади, щоб не допустити перемоги російського сценарію та ще невідомо скільки загиблих. Невідомо ради чого...
Як писав Шевченко, Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
