Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Рік боротьби та майбутнє визволення

24 лютого, 16:08

Минув рік із дня нападу путінської Росії на Україну, найтрагічніший рік в історії незалежної України, але й найгероїчніший. Усупереч очікуванням не лише ворогів, а й більшості друзів, український народ та його армія не лише вистояли під натиском переважаючих сил противника, а й завдали агресору низку поразок та тяжких утрат. Репутацію «другої найсильнішої армії світу» занапащено остаточно. Згідно з оцінкою Генерального штабу ЗСУ, з початку війни і до 23 лютого цього року російська регулярна армія втратила 145 850 убитими. Втрати ПВК «Вагнер», «Патріот» та ін., а також формувань маріонеткових «ДНР» і «ЛНР» ми оцінюємо у 1,8 рази меншими, тобто у 81 000 убитими. Загальна кількість убитих – 226 850 осіб, а загальна кількість поранених удвічі більша, тобто 453 700 осіб. Сумарну кількість вбитих і поранених з російської сторони можна оцінити в 680 550 осіб.

Співвідношення втрат сторін у бронетехніці сухопутних військ, які мають відеопідтвердження, за даними сайту Oryx, становить зараз 3,1:1 на користь України. Однак ближчим до дійсності нам видається його значення 4:1, яким воно було до початку масових відключень електроенергії в Україні внаслідок російських ракетних обстрілів (цей фактор різко скоротив можливість української сторони викладати в Інтернет відеопідтвердження своїх успіхів). У цьому випадку сумарні втрати української сторони вбитими та пораненими можна оцінити у 170 140 осіб, у тому числі 42 540 убитими. За такого рівня втрат Росії доводиться мобілізувати і відправляти на фронт 50-60 тис. осіб щомісяця, і вона вже вичерпала ресурс як часткової мобілізації осені 2022 року, так і більшу частину чергового осіннього призову строковиків. Продовження часткової мобілізації, як і черговий весняний заклик строковиків, дозволять лише підтримувати чисельність угруповання російських військ в Україні на існуючому рівні, але не нарощувати її, тим більше, що ресурси поповнення ПВК «Вагнер», у тому числі в'язнів і добровольців, і формувань «ДНР» та «ЛНР», близькі до вичерпання. Оголосити ж загальну мобілізацію Кремль не може, як через нездатність армійської інфраструктури прийняти в кілька разів більше призовників, ніж у даний час, так і через побоювання, що через масове ухилення загальна мобілізація не принесе істотного приросту призовників порівняно з прихованою частковою мобілізацією, що триває, за межами Москви та Петербурга. Крім того, не прораховано вплив можливої ​​загальної мобілізації на економіку, в тому числі на російський ВПК, який не справляється з виробництвом необхідної кількості бронетехніки, літаків і високоточних ракет. Тому збільшити чисельність особового складу на фронті російське командування неспроможна, а кількість російської бронетехніки підтримується одному рівні лише з допомогою розконсервації дедалі більше архаїчних машин.

Судячи з того, що за останній тиждень різко підскочили російські втрати в бронетехніці, новий російський генеральний наступ уже триває. Так, лише в період з 20 по 23 лютого, за даними сайту Oryx, підтверджені російські втрати у танках зросли на 23 машини, тоді як українські – лише на одну машину. Російські війська наступають, насамперед, на Вугледар і Бахмут, намагаючись захопити частину Донецької області, яка залишається під українським контролем, але поки що без серйозних успіхів, зате з дуже великими втратами. Наростити ж свої зусилля не можуть через брак поповнень особового складу, бронетехніки та снарядів. Український контрнаступ, ймовірно, розпочнеться не раніше кінця квітня, враховуючи передбачуваний графік надходження «Леопардів», «Абрамсів» та іншої західної бронетехніки. Найімовірнішим напрямом українського контрнаступу є південний, але тут також можуть бути сюрпризи, пов'язані з досягненням тактичної раптовості.

Ключовим чинником для успіху контрнаступу можуть стати постачання Україні далекобійних ракет із дальністю до 300 км. Тоді шанси Росії на утримання не тільки сухопутного коридору з Донбасу до Криму, а й Криму стануть примарними. А ось звільняти ту частину Донбасу, яку Росія захопила ще 2014 року, буде значно складніше. Адже на півночі Криму укріплення російські війська почали будувати лише у листопаді 2022 року, після евакуації Херсонського плацдарму. А на територіях «ДНР» і «ЛНР» укріплення будували усі 8 років окупації. Тому легкої прогулянки для ЗСУ Донбасом навіть із сучасними західними озброєннями не буде. Але запорука кінцевого успіху України в тому, що США й інші західні держави вже публічно заявили про те, що бачать закінчення війни лише з перемогою України. До компромісу з Путіним ніхто не готовий.

 

Борис Соколов

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати