Люди правди і люди кривди
Коли європейські гасла випробовуються на щирість
Мовні звороти: «перепрошую», «вибачте», «приношу свої вибачення» — це все дуже хороші речі, але трапляються випадки, коли будь-які чемні фрази не можуть змінити враження від події, яка вже, на жаль, трапилася. Ганебної події, якщо правду казати. У соціальних мережах уже з’явилися певні коментарі (хоч їх явно не досить) щодо безпрецедентного свавілля, вчиненого охороною глави держави в день роковин жертв Голодомору, 28 листопада, коли до меморіальних заходів не пропустили (не знайшли в списках...) пані Наталію Дзюбенко-Мейс, вдову Джеймса Ернеста Мейса — людини, котра розповіла світові правду про Великий Голод в Україні.
Що тут не дивує, а просто обурює? Припустимо, охоронці Президента гадки не мали, хто такий Джеймс Мейс і що він зробив для України. Освіта не така. Але ж високопоставлені представники оточення гаранта просто зобов’язані були (в такий день і коли йшлося про таку людину, як пані Наталія) заздалегідь потурбуватися, щоб вдова Джеймса Мейса неодмінно була в списках запрошених і безперешкодно могла відвідати Музей пам’яті жертв Голодомору, а не мусила тривалий час ходити біля «рамок» і просити того, що їй належить по праву — адже пані Наталія й сама особисто багато років віддала дослідженню цієї трагедії.
Тепер принесено вибачення «згори»: від Ростислава Павленка, заступника глави Адміністрації Президента, народного депутата Ірини Геращенко; до пані Дзюбенко-Мейс особисто зателефонував і попросив пробачення керівник охорони Петра Порошенка Валерій Гелетей. Але що показово: коментуючи цей інцидент у «Фейсбуці», пані Наталія написала, що, по-перше, склалося таке враження: в АП і в охороні гаранта терміново шукають... «стрілочників», винних, щоб було на кому зігнати злість. Але ж не в тому суть справи. Річ у тім, що такі резонансні, хамські випадки стають уже системою (і з пані Наталією подібним чином вчиняють не вперше). І постає питання: наскільки щира влада, яка буквально щодня присягається у відданості «європейським цінностям»? Адже в жодній європейській країні такий прояв хамства або був би принципово неможливим, або, принаймні, спричинив би хвилю відставок.
Ігор СЮНДЮКОВ, лауреат Премії імені Джеймса Мейса
